Дивним чином реакція на загибель російського військового літака розділила нас на політичних росіян і політичних українців більшою мірою, ніж сама війна.
Росіяни - незалежно від політичних переконань національності, громадянства (так, серед політичних росіян чимало і громадян України), місця проживання і ставлення до війни в Україні та Сирії - щиро вимагають від українців співчуття і розуміння їхнього болю.
Хоча практично ніхто з них не співчував українцям, коли падали їхні військові літаки, збиті росіянами або гинули їхні солдати і офіцери, вбиті росіянами.
Українці також щиро не розуміють, чому вони повинні співпереживати, коли йдеться про загибель військового літака, що прямував на військову базу на концерт для окупаційного контингенту, який тільки що вбивав дітей, жінок і людей похилого віку Алеппо.
Я ставлюся до людей, які не відчувають торжества і радості з приводу будь-якої смерті.
Але я прекрасно розумію емоції громадян країни, що воює, яка щодня при практично повній байдужості жителів сусідньої держави ховає своїх захисників.
Саме тому я не вірю в скорботу політичних росіян. Я вважаю її лицемірною і брехливою, як вважаю лицемірною і брехливою життя більшої частини з них під владою нелюдського і підлого режиму, що терзає мою Батьківщину.
Я точно знаю, що більшості з них наплювати на загиблих. Просто так потрібно себе поводити, щоб здаватися людяним.
А якби ви справді були людяними, шановні сусіди, ви б помічали не тільки свої катастрофи, а й наші.
Наших убитих, наших калік, наших позбавлених даху над головою. Наших дітей, порятунком яких від розв'язаної вами війни ви так пишаєтеся - і тикаєте цим нам в очі.
А ви знаєте, що коли ваша країна не бомбить, не вбиває, не стріляє - то не треба нікого рятувати?
Якби ви були людяними, якби ви були людьми, вами не правили б нелюди.
Віталій Портніков, Фейсбук, 25.12.2016
Є підстави оцінювати злочин комбрига С. Лучанова і його підлеглих як такий , що сприяє підриву єдності тилу і фронту та створює передумови для можливого бунту в ЗСУ на кшталт " маршу справедливості " вагнерівців Пригожина на Москву 23-24 червня 2023 року . >>
Шановна редакціє!
До вас звертається по допомогу Вікторія Захарова з міста Балаклія Харківської області. Мені 20 років. >>
В історії радянського спецназу був лише один офіцер ГРУ, який за війну в Афганістані отримав звання Героя Радянського Союзу за життя — і ним був українець. >>
У перебігу, подекуди, напружених відносин між Варшавою і Києвом, українська сторона, із невідомих причин, належно не відреагувала на заяву президента Польщі Кароля Навроцького про те, що у нього "кожен день відбувається духовний зв'язок із Пілсудським". >>
Ми, українці, зокрема і влада, не ставили за мету акцентувати чи формувати польській нації, хто має бути вашим національним героєм. Це — ваша історія і ваш вибір! Очевидно, і українці не потребують аналогічних послуг. Це наше суверенне право — визначати, хто є наші національні герої. >>
Замість того, щоб підвищувати цінність військової служби загалом, створювати стимули для професійного розвитку, підготовки кадрів, набуття нових спеціальностей та довгострокової кар'єри у війську, нам знову пропонують перерозподілити доплати між різними категоріями військовослужбовців. >>
