Художнику із національною позицією Опанасу Заливасі – 96, фото

11:52, 26.11.2021
Художнику із національною позицією Опанасу Заливасі – 96, фото

«Все можна взяти в чужинця, окрім віри. Віра, взята у чужинця, губить»... - сказав якось Опанас Заливаха. (Фото: архіви)

Народився відомий українець цього дня, 26 листопада, у 1925 році в селі Гусинка на Харківщині в родині коваля. Батька майбутнього митця заарештували на декілька місяців, коли Опанасу було всього п’ять років за те, що той ніби був старостою в часи Центральної Ради. Напевно вже ці дитячі події почали формувати в Опанаса негативний образ радянської репресивної системи. Дитяча психіка надзвичайно гостро реагує на несправедливість, особливо стосовно найрідніших.

 

Про це у п’ятницю нагадує Україна молода.

 

У 1933 році, тікаючи від Голодомору, батько Опанаса Іван вирішує вивезти родину на Далекий Схід. Тоді просто так не випускали, і він виготовив два вулики начальству села. Так вони оселились в Уссурійському краї. Там у Заливахи прокинулась любов до малювання. У 1941 році він планує вступати в художнє училище, утім, планам завадила Друга світова війна – як наслідок, училище закрили.

 

 

Сам Опанас переїжджає в Іркутськ. Після війни у 1946 році повторює спробу й вступає в Академію мистецтв у Ленінграді. Щоправда, і цього разу йому не вдалось вдало закінчити навчання. Ще студентом він просто зневажав радянську систему, за що був вигнаний із другого курсу “за поведінку, недостойну радянського студента”, через те, що не прийшов з іншими студентами на зустріч із кандидатом у депутати. Відновитись і закінчити навчання Заливаха зумів тільки у 1960 році.

 

Дуже швидко він стає одним з яскравих представників шістдесятників – унікального явища в українській історії минулого століття. Попри те, що Заливаха реалізує себе як самобутній художник, його не сприймають на офіційному рівні. Неодноразово він чує заяви: “Ви приєхалі і развалілі наш дружний колектів. Ніби я виявився причиною розвалу чогось. І це стало причиною особливої уваги властей до мене”.

 

Саме такою була реакція влади на бажання Опанаса Заливахи брати участь в офіційних виставках. Під час відзначення століття Шевченка він з Аллою Горською та колективом однодумців створює унікальний вітраж в Київському університеті. Цю роботу таврують як націоналістичну. Вітраж знищують. А художника піддають переслідуванням.

 

Як результат – багаторічне ув’язнення в мордовських таборах для політичних в”язнів. Опанас Заливаха впродовж цих років стає близьким товаришем та однодумцем В’ячеслава Чорновола, Зіновія Красівського, Василя Стуса, Євгена Сверстюка, Михайлини Коцюбинської та багатьох інших.

 

 

Скільки робіт створив Заливаха, нікому достеменно невідомо. Лише 2003 року він видав свій перший альбом. Понад 200 робіт художника було знищено.

 

За незалежної України займався активною просвітницькою діяльністю, плекав відродження національної свідомості.

 

Дуже скромний, як згадують його друзі, і попри це надзвичайно сміливий та справедливий, не боявся називати речі своїми іменами, різко засуджував будь-яку несправедливість з боку радянської влади. У 1989 році – лавреат премії ім. В. Стуса, а у 1995 році, вже за незалежності отримав премію ім. Тараса Шевченка – чий образ Заливаха неодноразово використовував у своїй творчості.

 

У квітні 2007 року вже у рідному Івано-Франківську зупинилось серце видатного митця. В історії Заливаха залишився чудовим художником із твердою національною позицією.

 

Як повідомляла УМ, 25 листопада день пам'яті Миколи Івасюка – видатного українського художника, буковинського генія, жертви сталінського терору (1865-1937). Він створив композиції з козацьких визвольних змагань, чимало картин з боїв Українських січових стрільців, вояків Української Галицької армії, оскільки гаряче підтримував боротьбу українців за свою державу.