400-річчя Хотинської битви: як козаки Європу захистили

Україна відзначає 400-річчя Хотинської битви. Урочистості з цієї нагоди пройдуть з 8 по 10 жовтня у центральній частині Хотина та на території фортеці.

Як нагадує «Україна молода», Хотинська битва тривала з 2 по  28 вересня 1621 рокутастала кульмінацією Польсько-турецької війни 1620–1621 років.

Хотинська фортеця і звитяжні битви під її стінами, а більше перемоги, в різні часи надихали митців створювати картини та гравюри. Важливо, що навіть 400 років по тому Хотинська битва залишається у топтематиці сучасних митців.

«То ж до 400-річчя битви під Хотином презентуємо полотно «Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний у битві під Хотином, 1621 рік» київського художника-баталіста Андрія Серебрякова. На цьому полотні зображено одну з миттєвостей звитяжного бою, що у XVII столітті визначив долю усієї Європи.

Загалом автор, надихаючись одним з найбільш героїчних періодів в історії України - козаччиною, створив цілий цикл робіт «Героїчний літопис України», - повідомляє Державний історико-архітектурний заповідник "Хотинська фортеця" у соцмережах.

Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний у битві під Хотином, 1621 рік. Автор полотна Андрій Серебряков.

Битва завершилася підписанням 9 жовтня 1621 року Хотинського мирного договору, а відтак перемогою Речі Посполитої. Результати битви змусили Османську імперію відмовитися від амбітних планів завоювання Європи.

Тоді, як зазначають історики, від результатів цієї баталії залежала майбутня доля всієї Європи. Адже це був конфлікт не між суто державами, а між східною і західною цивілізаціями.

Як пише АрміяІnform, Річ Посполита вирішила втрутитися у справи османських васалів — Трансильванії, Молдови та Валахії. Окрім того, підтримувані в той час польсько-литовським урядом козаки, здійснювали безперервні набіги на османські володіння в Північному Причорномор’ї та рейди на Чорному морі, що також підбурювало османів до збройної відповіді.

Останньою краплею став союз із Польщею молдовського господаря і турецького васала Гаспара Граціані, який сподівався визволитися з-під влади Османської імперії. У Цецорській битві війська Речі Посполитої і Молдови зазнали нищівної поразки від османів.

У битві під Цецорою загинули понад 5000 військових польсько-молдовської армії, серед них: командувач Станіслав Жолкевський, господар Гаспар Граціані та Михайло Хмельницький — батько Богдана Хмельницького. Сам майбутній гетьман у тій битві потрапив у полон разом з багатьма іншими воєначальникамиРечі Посполитої.

На останок, щоб довершити свої військові успіхи, юний османський султан Осман ІІ вирішив спалити Варшаву, наклавши на поляків вічну данину, а також приєднати до Османської імперії Україну.

В умовах війни між католиками (Імперія Габсбургів, Католицька ліга, Річ Посполита) і протестантами (Богемія, Нідерланди), що якраз розпочалася 1618 року, цей конфлікт мав усі шанси розпочати широкомасштабну експансію Османської імперії в Центральну Європу і знищити католицьку коаліцію.

У 1620 році козаки відмовилися брати участь у битві під Цецорою і цим довели, що без Війська Запорозького Варшава не здатна перемогти турецьку армію. Тому з кінця 1620 року козаків всіляко намагалися залучити до війни. Зрештою, польський король Сигізмунд ІІІ Ваза пообіцяв козакам широку політичну автономію України з панівною православною церквою і привілейованим козацьким станом.

І справді ключову роль у перемозі під Хотином відіграли запорозькі козаки. Без них османи могли здолати поляків за три-чотири дні, і шлях на Варшаву був би відкритий.

Козацьке військо відчайдушно як на суші, так і на морі. Протистояння між запорозьким і османським флотами на Чорному морі розпочалося навесні і тривало до осені. Козаки знищили щонайменше 141 ворожий корабель і зірвали частину поставок для османської армії під Хотином, зокрема, партії важких облогових гармат, які могли запросто вирішити долю битви.

Але найбільших успіхів під Хотином козацтво досягло нічними рейдами, що були здійснені вперше у військовій історії. Так, у ніч з 18 на 19 вересня 8-тисячне козацьке військо вдарило по правому флангу османського табору. Козаки винищили кілька тисяч ворогів перед тим, як османські війська почали оговтуватись, а самі повернулися майже без втрат, прихопивши чимало трофеїв.

У ніч з 21 на 22 вересня запорожці знову вирушили на вилазку та вбили щонайменше тисячу ворогів, водночас їм вдалося знищити османських головнокомандувачів Черкес-пашу й Тогаднджи-пашу. А колишній великий візир Гусейн-паша ледве врятувався втечею. У ніч з 23 на 24 вересня запорожці переправились на лівий берег Дністра та знищили розташований там османський табір.

Внаслідок битви османські втрати становили близько 80 тис. чоловік. 29 вересня між командуванням обох сторін почалися переговори про укладення миру. Вони закінчилися підписанням угоди 8 жовтня 1621 року, що передбачала відновлення дипломатичних зв'язків.

Хотинська битва стала тріумфом військового таланту гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. І водночас його погибеллю, адже під час битви гетьман отримав поранення, від якого вже не одужав і навесні наступного року помер (20 квітня 1622 року).

                          Пам’ятник Петру Сагайдачному в Хотині (www.shukach.com).

Ще за життя Сагайдачного поляки банально «кинули» козаків, відмовившись від своїх зобов’язань. Петро Конашевич-Сагайдачний повірив лицарському слову короля про незалежність українського козацтва і не зафіксував на папері ті обіцянки, які Сигізмунд ІІІ дав йому у критичний час, коли від того, чи прийде козацьке військо під Хотин, залежала доля Речі Посполитої, змушений був визнати свою політичну недалекоглядність. Так блискуча військова перемога гетьмана обернулася політичною поразкою.

Це неминуче вело до конфліктів Речі Посополитої з козаками та серії повстань, результатом яких врешті-решт стало проголошення незалежності Війська Запорозького.