Цей день в історії: Лесь Курбас створив театр «Березіль»

Цього дня у 1922 році режисером Лесем Курбасом був заснований експериментальний театр українського модернізму «Березіль».

Театр виник із акторських труп «Молодого театру» та «Кийдрамте» (Київський драматичний театр), засновником яких теж був Лесь Курбас.

Назва театру походить від найменування першого весняного місяця – березня. До 1926 року театр працював у різних приміщеннях Києва (на Хрещатику № 29, у приміщенні нинішніх театрів ім. Лесі Українки та Івана Франка), а в 1926 році його було переведено в Харків.

Курбасу вдалося зробити майже нереальну річ – у вкрай бідних умовах, адже в країні була повоєнна розруха, організувати величезну організацію, в якій майже безкоштовно працювали сотні молодих романтиків – акторів, режисерів, композиторів, техніків сцени, майстрів декорацій, художників. Усі вони були учнями, або просто прихильниками Курбаса. Загалом діяло 6 майстерень «Березоля».

У 20-30-х роках курбасівський «Березіль» був для України чимось набагато більшим, аніж звичайний театр.

Він був не тільки мистецьким центром, але й дослідно-експериментальним, культурно-громадським осереддям усього українського культурного руху тієї доби.

За 15 років своєї активної діяльності Курбас устиг стільки, на що в інших народів йшли століття, й чим займалося не одне покоління митців. По-перше, він європеїзував український театр, розвернувши його з виключно етнографічного напрямку в бік світового театрального мистецтва, а по-друге, він почав ставити нову українську драму – п’єси Миколи Куліша, Майкла Йогансена, Миколи Хвильового.

Крім того, Курбас виховав цілу плеяду нових українських акторів, серед яких Йосип Гірняк, Амвросій Бучма, Данило Антонович, Мар’ян Крушельницький, Іван Мар’яненко, Валентина Чистякова, Лесь Сердюк та багато-багато інших, яких згодом називали «пташенятами з курбасівського гнізда».

У зловісному голодоморному 1933 році, після прем’єри Кулішевої «Маклени Ґраси» «Березіль» заборонили, перейменували на театр Шевченка, а Леся Курбаса, як «ворога народу» і «буржуазного націоналіста», разом з багатьма іншими митцями арештували.

Спочатку відправили в московську тюрму НКВС, потім на будівництво Біломорканалу, а в листопаді 1937 році розстріляли у карельському Сандармоху. Репресіям з боку радянської влади піддавалися майже всі «березольці».