Художниця-шістдесятниця Галина Севрук померла на 93-му році життя

21:09, 14.02.2022
Художниця-шістдесятниця Галина Севрук померла на 93-му році життя

Видатна художниця-шістдесятниця Галина Севрук. (Фото з ФБ-сторінки Олександра Мельника та з відкритих джерел)

Видатна художниця-шістдесятниця, керамістка-монументалістка Галина Севрук померла на 93-му році життя у неділю, 13 лютого.

 

Як інформує Україна молода, про смерть колеги одним з перших повідомив член Національної спілки художників України, монументаліст Олександр Мельник у понеділок.

 

«Відійшла у засвіти Галина Сильвестрівна Севрук із роду славетних Григоровичів-Барських. Одна із найвидатніших українських мисткинь і найвидатніша, на мою думку, керамістка-монументалістка із плеяди жінок шістдесятниць Алли Горської, Людмили Семикіної, Галини Зубченко... Їх найближча подруга, соратниця, колега», - написав художник у Facebook.

 

Він нагадав, що саме пані Севрук у співавторстві з Опанасом Заливахою був створений легендарний вітраж "Тарас Шевченко. Мати" в київському університеті ім. Шевченка, який знищили компартійці одразу після встановлення.

 

За його даними, також було знищено монументальну стелу її авторства "Дерево життя" 1970р. біля того ж університету. Вже в "незалежній" Україні СБУ, зайнявши київський готель "Золотий колос", знищило там її монументальне керамічне панно "Весна".

 

«По-моєму, й панно в готелі "Русь" теж знищено. І зовсім недавно, вже коли мисткиня тяжко хворіла, було демонтовано її найбільше, найвидатніше в історії українського монументального мистецтва керамічне панно - "Місто на семи горбах" (1985-1987) у холі готелю "Турист"...», - констатує пан Мельник.

 

                                                                    Місто на семи горбах. 1984-87. Кераміка. 300х650.

 

І додав: «Геніальні станкові керамічні пласти, яких мисткиня створила понад п'ятсот, не закуповувались, а передавались нею на збереження у запасники музеїв. Якщо хтось хоч десь бачив у експозиції, розкажіть, буду радий.

 

Така доля наших митців, і то найвидатніших. Така доля нашого мистецтва, нашої культури. Царство небесне Вам, дорога Галино Сильвестрівно, Ви його заробили своїм подвижницьким життям!».

 

Водночас, Музей шістдесятництва у соцмережах повідомляє:  

 

«Для Музею шістдесятництва Галина Севрук особливо дорога людина. У постійній експозиції знаходяться її живописні твори "Пролісок", "Поламані крила", "Зрада", "Вершник" та серія художньої кераміки на тему Київської Русі. Здається, тільки вчора Галина Сильвестрівна святкувала в Музеї своє 90-річчя… Ми завжди будемо вдячно пам'ятати її світлий погляд і тихий голос, а її твори не залишать байдужими наших відвідувачів», - йдеться у повідомленні музею.

 

Прощання з Галиною Севрук відбудеться 15 лютого об 11:00 за адресою: Івана Федорова, 33 (ритуальний дім).

 

Світла і вічна пам'ять!

 

Як повідомляла "УМ", минулого 2021 року Галина Севрук у Чернігові знову побачила своє панно "Давній Чернігів" через 40 років! 

 

Трембіти. Портрет Алли Горської. Полотно, олія. 1971. Єдина робота закуплена для Національного художнього музею.

 

ДОВІДКА «УМ»

 

Галина Севрук народилася 18 травня 1929 р. у Самарканді, потім родина переїхала до Харкова і згодом до Києва. 

 

У далекому 1959 р. Галина Севрук закінчила живописне відділення Київського художнього інституту. Під час формування київського Клубу творчої молоді "Сучасник" на початку 1960-х рр. потоваришувала з Іваном Світличним, Василем Симоненком, Аллою Горською, Людмилою Семикіною, Василем Стусом та іншими шістдесятниками.

 

У її творчому доробку портрети А.Горської, І.Світличного, М.Брайчевського. У графіці – ілюстрації до віршів Г.Лорки, Н.Кир’ян, серія "медитативної графіки" та робіт на тему українського козацтва, а також екслібриси істориків М.Брайчевського, Т.Балабушевич, І.Гирича, В.Зоценка, С.Білоконя та ін. Як кераміст працювала за мотивами староукраїнської державності та героїки часів козацтва.

 

1964 року Галина Севрук працювала над вітражем "Шевченко. Мати" у співавторстві з А.Горською, Л.Семикіною, О.Заливахою та Г.Зубченко, який був знищений за наказом партійних функціонерів 18 березня 1964. 1976 року також було знищено створену нею у 1970 р. монументальну стелу "Дерево життя".

 

Галина Севрук неодноразово підписувала колективні листи на захист української культури та її діячів, зокрема 20 квітня 1966 – до Верховного суду УРСР з вимогою переглянути кримінальну справу О.Заливахи, а у 1968 –  т. зв. "Лист 139-ти".

 

Як Алла Горська і Людмила Семикіна, Галина Севрук відмовилася покаятись і відкликати свій підпис, за що і була виключена з кандидатів у члени Спілки художників. Після масових репресій 1972 р. вона листувалася з ув’язненими друзями І.Світличним, Б.Горинем, Д.Шумуком, спілкувалася з культурними діячами еміграції – подружжям Гевриків, В.Вовк. У зв’язку зі справою І.Русина 15 жовтня 1976 у Галини Севрук було здійснено обшук. До 1990 р. вона вважалася невиїзною.

 

Після відновлення української державності персональні виставки Галини Севрук відбулися в Торонто, Дрездені і, звичайно ж, в Україні. У 2005 році з великим запізненням їй надали звання заслуженої художниці України. У 2011 році вийшов її альбом-монографія (Мисюга Б. "Галина Севрук". К., 2011).

 

                                                   Іван Мазепа. 1997. Кераміка. 57х45.