Жовкву та околиці з архітектурою зі списку ЮНЕСКО фотографували 12 митців

Двадцять молодих фотографів із 14 областей  шукали і досліджували культурні пам’ятки, мандруючи з фотоапаратом Жовквою та околицями. Фіксували, інтерпретували, підвищували професійну майстерність, створювали колаборації, генерували ідеї та сенси, візуалізували актуальний стан субстанції, що називається пам’яттю.

В об’єктиви молодих потрапили Жовква, Зашків, Деревня, Стара Скварява, Нова Скварява, Воля Висоцька, Потелич, Магерів, Крехів. Із таких невеличких частинок – малих місцевостей складається цілісний образ культурного розмаїття країни.

Жовква, це місто, в якому дерев’яна церква Пресвятої Трійці вписана в Список ЮНЕСКО, де маляр, січовий стрілець Юліан Буцманюк на стінах церкви намалював Акт Злуки та малого Ісуса у вишиванці. Місто, в якому народився Любомир Романків -  вчений, завдяки винаходам котрого створено персональний комп’ютер.

                              Три дуби в садибі Коновальців (Фото Яреми Островського). 

Зашків - батьківщина Євгена Коновальця, тут створено його музей.

Деревня – село, в якому з Юлією Крушинською вінчався Маркіян Шашкевич, де він був щасливий і де створено Народний музей письменника і духовного просвітителя. 

Потелич, колишнє місто гончарів: споруджена в XVI столітті гончарями Святодухівська церква занесена в Список ЮНЕСКО.

Крехів відомий своїм оборонним монастирем; Стара Скварява - музеєм in citu в найдавнішій датованій дерев’яній церкві України. 

У Новій Скваряві народився Йосиф Олеськів, котрий причинився до формування української діаспори в Канаді.

Воля Висоцька – село зі старезною дерев’яною церквою та іконостасом з іконами найвідомішого іконописця Жовківського іконописного осередку Івана Рутковича. 

Магерів з костелом-заводом та «осучасненими» скульптурами періоду соцреалізму на фоні житлової забудови ХІХ ст.

Проєкт реалізувала Громадська організація «Екологія. Культура. Мистецтво» за підтримки Міністерства молоді та спорту України. В результаті досліджень створено виставку та каталог «Мандрівки з фотоапаратом: Жовква та околиці».

Ментор резиденції Костя Смолянинов запропонував молодим людям відрефлексувати на оточуючу реальність фотографічними методами і коротко описати враження від побаченого. Хтось обмежився кількома друкованими знаками, хтось замахнувся на розгорнутий міні-есей.

Назарій Заноз, «Чотири століття»:

«Крехівський монастир. Легендарні оборони. Мазепа, Жолкевський, Петро І, Дорошенко, Селім Гірей. Але це все залишилось десь там, за стінами. А самі стіни обросли каменем, тиньком, мохом, а на мурах з’явилася сателітарна антена, котра ловить хвилі сучасности. Всередині ж укріплень переорюють ділянку, пахне господаркою, отець перепрошує за сезонні роботи.

Купа древности, намолених місць, чудотворні ікони, потьмянілі від часу образи й матеріали. А ти ловиш, як догорає день на вікнах та стінах, відбудованого на старім місці, дерев’яного храму, як догорає осінь в сусідньому лісі, як тліють поля, ніби хтось знову знищує все на підходах до обителі. Й не можеш розрізнити, де тут-і-тепер».

Роксолана Табака, «Край»:

«Колись хата мого діда була останньою в селі, тепер не знаю де там край. Так і ми тут загубились, де сучасне переплелось з минулим, а місто з селом. З’їхавшись з різних куточків в одному містечку, метр за метром розширяли його кордони і поступово кожен віднайшов своє місце, котре близьке, хоч до того і небачене».

Леся Ковальчишин, «Дерево»:

«Дерев’яна архітектура набагато давніша, ніж описано у документах. Бо, говорячи про архітектурні пам’ятки, ми забуваємо про дерева, з яких вони зроблені. Адже пам'ять, вкладена у річних кільцях дерев, записана, як на жорсткому диску; вона може бути прочитана за допомогою спеціальних досліджень - факт. А ще тисячолітні традиції, втілені у дереві, – матеріалі, який дуже вразливий і нетривкий, втрачаються».

Після презентації в Жовкві виставка демонструється в Музеї Староскварявський іконостас XVI-XVIII століть. Каталог поширено серед учасників резиденції та бібліотечну систему.