Майдан стоїть уже понад 21 день — це час, необхідний людині для вироблення нової звички. Ніхто не ставив собі за мету свідомо набути якихось нових звичок. Скоріше, творилася нова колективно–всенародна звичка — допомагати один одному, захищати країну, почуватися вільною, позитивною нацією. Поза тим, утома, неспання, постійна тривожність даються взнаки.
«Нам зателефонували вночі з Майдану й повідомили, що розпочався наступ силовиків. Попросили, щоб у монастирі задзвонили у дзвони, аби підтримати моральний дух людей, які в перший момент були дуже налякані», — розповів «УМ» єпископ Євстратій (Зоря). Передзвін лунав безперервно з 2–ї до 5–ї години ночі.
Знавців Росії завжди бракувало Україні. Навіть зараз жодна наукова інституція нашої держави серйозно не досліджує історію й сьогодення найближчого сусіда. Отже, не може надати більш–менш точної експертної оцінки дій і планів керівництва РФ, виходячи з історичного та ідеологічного контексту.
Коли «Беркут» розправився з Євромайданом, ті, хто міг, кинулися врозтіч. Куди було йти далі в ніч? Притулок для побитих, як і в часи нашестя Батия, надав Михайлівський монастир. Про те, як постраждалі опинилися за воротами монастиря, «УМ» розповів учасник акцій протесту Павло з Донецька. «Ми організовано стали підніматися на Софійську площу.
Найбільші традиційні церкви України виступили на підтримку Євромайдану. У понеділок предстоятель Української православної церкви Київського патріархату патріарх Філарет оприлюднив заяву, де закликав євромайданівців берегти мирний характер своїх дій і не піддаватися на провокації.
Останнім часом трохи вщухла дискусія щодо «оптимізації» двох установ Національної академії наук України — Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського й Інституту сходознавства ім. А.Кримського.
В Одеському Національному університеті імені Іллі Мечникова тему Голодомору досліджують уже понад 10 років. Використовують інформацію, яку отримали безпосередньо від свідків подій, рідше — успадковану, тобто те, що розповідали старші брати й сестри або батьки. Одне з основних питань: як цей масштабний злочин вплинув на традиційну культуру і свідомість людей.
Молитва за сиріт, зініційована Альянсом «Україна без сиріт», відбувається в Україні вже втретє. Тисячі християн різних конфесій молитимуться цієї неділі, аби діти, позбавлені батьківського піклування, отримали турботу й допомогу, дбайливих наставників або й нових батьків.
Послання до українців, які через 20 років, на соті роковини, вшановуватимуть загиблих від Голодомору, могли залишити всі охочі на великому полотнищі. Його розгорнули молоді люди біля пам’ятного знаку жертвам Голодомору, що на Михайлівській площі.
70–та річниця вигнання нацистів із Києва відзначається особливо помпезно. Причому все енергійніше відновлюються старі «совкові» методи показового «вшанування героїв» без згадки про те, що ж насправді тоді відбувалося. Учасників тих подій залишилися одиниці (адже небагато хто в нас доживає до 90), а більшість «цивільних» очевидців спостерігали зміну влади, коли були ще дітьми.
