Україна відчуває, прораховує, складаючи пазли з поведінки її союзників, що, напевне, питання щодо російсько-української війни вже вирішено.

Так у нас наразі виходить, що топові особи країни, включно з президентом Зеленським, мають два образи: один — для міжнародного співтовариства, другий — для внутрішнього споживача.

Цю нову-стару кадрову історію про нового очільника Міноборони неможливо переповісти без народного досвіду.

Криза, вогонь ворожнечі між Україною і Польщею розгорівся так стрімко й цілеспрямовано, що видається абсолютно спланованим.

Війна — це величезна відповідальність за свою країну, помножена на глибоку віру в здолання лютого ворога та адекватність дій державних керманичів, котрі взялись вести Україну по переможних шляхах.

Сьогодні ми діємо, творимо, відроджуємось, перероджуємось, осмислюючи себе. Про це свідчить чергова презентація у національно- фундаментальному місті, що на Сумщині, — Конотопі — нового музею «Спадок Гетьманщини. Місце пам’яті Конотопа».

Тема виборів в Україні останнім часом активно обговорюється у політичних колах.

Велика екзистенційна проблема росіян — існування поруч з нею цивілізованої альтернативи росії, України, не має бути вирішеною на користь агресора, інакше від такого жбурляння каменюки кола по воді почнуть зносити всі демократичні конструкції.

Держава почала помічати згубну роль УПЦ МП в українській державності лише в листопаді 2022 року. Хоча ні одиничних служителів кремля під прикриттям християнської віри, ні цілих фсбшних сект у рясах не мало б бути в Україні вже давно.

Чорна кішка, яка на початку серпня пробігла між Польщею та Україною, мала б зійти з дистанції відносин цих двох країн уже от-от, 15 вересня.