Ще донедавна на території Горлівського хімічного заводу без будь–яких елементарних правил безпеки зберігалися тисячі тонн високотоксичних відходів виробництва тротилу (тринітротолуолу) і мононітрохлорбензолів, сульфатні відвали, а також 30 тонн неочищеного, і 8 тонн готового тротилу, тобто вибухівки. Відходи лежали просто неба в майже роз’їденій корозією тарі. Протягом десятків років ці отруйні речовини розмивали дощі, їх розносив вітер і випарювало сонце, рідкі елементи просочувалися крізь землю у ґрунтові води. Тротил був у такому стані, що не піддавався утилізації звичним способом. Давно прострочена, а отже, непередбачувана вибухівка могла здетонувати у будь–яку мить, і це — поруч із високотоксичними відходами, а по сусідству — ще й із небезпечним виробництвом концерну «Стирол». 280–тисячній Горлівці з її шахтним метаном загрожувала катастрофа всеукраїнського масштабу.

Небезпеку викликають стан могильників i висока концентрація забруднюючих речовин у ґрунтах та підземних водах, що може вийти на рівень надзвичайної ситуації. В епіцентрі події — Горлівський хімічний завод, на території якого два десятиліття у великих кількостях зберігали небезпечну хімічну сполуку — мононітрохлорбензол.

Холоднокровне вбивство п’ятьох співробітників Донецького відділення Приватбанку, що по вулиці Театральній, 21, стало жорстокою кримінальною крапкою минулого року. Нагадаємо, 29 грудня близько 15–ї години до офісу «Приватбанку», а саме відділення для обслуговування VIP–клієнтів, увірвалися невідомі й відкрили вогонь з автоматичної зброї. Загинули п’ятеро співробітників банку: 32–річна управляюча банком Олена Атачкіна, в якої залишилася півторарічна дитина, 23– і 27–річні мене­джери Тетяна Шевцова і Олена Геніятуліна, 29–річна касирка Тетяна Бурцева та охоронець Вадим Бондаренко, якому виповнилося 45 років. Під час нападу одній із співробітниць вдалося натиснути «тривожну кнопку» і викликати правоохоронців. Грабіжники жодної копійки не взяли і зникли з місця пригоди.

Міністр освіти й науки таки вирішив не звертати уваги на претензії профспілкового комітету провідного ВНЗ Донеччини й України — Донецького національного університету — й повністю налаштований підтримати провладного ставленика, виконуючого обов’язки ректора ДонНУ Петра Єгорова. Він, за словами Дмитра Табачника, «не барствуєт», як це робив попередній ректор Шевченко, а «займається справами вишу».

Нинішня влада вирішила цинічно відзначити День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Зокрема, заплановано покладання квітів до меморіалів та панахиди в пам’ять про загиблих. При цьому живих «чорнобильців» воліють не помічати. А їх стає дедалі менше.

У тому, що понеділок — день важкий, на власному досвіді переконалися співробітники одного з донецьких відділень банку «Креді агріколь», що стало об’єктом пограбування невідомими зловмисниками. Події розвивалися карколомно. За словами офіцера донецького міського управління міліції Ольги Почкалової, приблизно о 14–й годині до приміщення банку увірвалися двоє молодиків у чорному одязі й чорних масках, відкривши стрілянину з пістолетів. Унаслідок нападу поранення отримали троє людей (інформація про загиблих, яку спершу опублікували ЗМІ, на щастя, виявилася недостовірною).

Припинити голодування, яке тривало бiльше трьох тижнiв, ліквідаторів аварії на ЧАЕС спонукала обіцянка голови Донецької облдержадміністрації, що «чорнобильцям» у повному обсязі виплатять заборговані пенсії за два останні місяці, а також не урізатимуть соціальні гарантії й надалі. За словами очільника Донеччини Андрія Шишацького, 500 тисяч гривень пенсіонерам–інвалідам виділять із бюджету області, ще 500 тисяч доведеться «нашкребти» з бюджетів міст і районів. А ще влада сподівається на допомогу спонсорів.

Коли «УМ» прибула в парк навпроти Кабiнету Мiнiстрiв, де триває акцiя голодування «чорнобильцiв», одразу в очі кинулася відсутність правоохоронців, крім кількох патрульних, та чотири карети швидкої допомоги. Також дивно виглядала площа перед державною будівлею. Там, де нещодавно ще проводили мітинги, зараз... парковка. Причому навіть звичайним людям тепер складно пройти по тротуару через машини урядовцiв. А в парку навпроти сидять близько тридцяти голодувальників–«чорнобильців». Один з учасників «голодного» протесту, Микола Костєв, розповів, що на даний момент результати їхньої кампанії такі: «Вже вісім людей не витримали і поїхали додому. Одного госпіталізували, а ось одного намагаються привести до тями». Дійсно, в цей час на одній iз лавок літньому чоловіку давали медичні препарати. Як виявилося, це теж «чорнобилець», який буквально одразу після виписки з лікарні поїхав підтримати своїх товаришів. Та довго дідусь не протримався, і його під руки повезли назад до лікарні.

Спочатку події розвивалися, як у справжньому трилері: у Красноармійському районі на трасі Донецьк—Дніпропетровськ двоє співробітників Державтоінспекції помітили автомобіль ВАЗ–2101, який мчав на великій швидкості, порушуючи правила дорожнього руху. До того ж, за словами очевидців, автомобіль–порушник був несправний — із відірваного глушника яскравим снопом летіли іскри.

Читачам «УМ» представляти Павла Куща немає потреби, адже шістнадцять років поспіль, практично з перших днів виходу газети, його оперативні замітки, розлогі статті та влучно–дошкульні гуморески гідно лягали на шпальти «України молодої». А цьогорічна осінь для нашого колеги, члена Національної спілки письменників України, лауреата багатьох письменницьких премій, видалася надзвичайно врожайною. Павлові Вікторовичу письменники Донеччини довірили кермо Донецької обласної організації НСПУ, а на нещодавньому з’їзді письменників України його обрано до складу керівного органу письменницької організації.