У пошуках невідомої Європи

У пошуках невідомої Європи

Пйотр Померанцев (Помаранчів?) другий свій фільм приїхав знімати на Закарпаття. «Чому? — питаю я в нього. — Ти ж тут ніколи раніше не був». «Ну і що? Я був тут зачатий», — посміхається він. 27-річний режисер є громадянином Великої Британії. Батьки народилися в Україні, але через дисидентство в 70-х роках виїхали на Захід. Так що Пйотр пам'ятає себе вже тільки там. В Единбурзі нащадок давніх єврейських родин отримав вищу освіту англійського філолога. Потім півтора року навчався у Московській кіношколі у відомого режисера Владіміра Мотиля, автора знаменитого «Білого сонця пустелі».

Воля для закарпатського «Че Гевари»

Ужгородський міський суд ухвалив рішення про закриття кримінальної справи стосовно лідера ужгородської «Пори» Віктора Щадея. Закарпатський «Че Гевара», як називають Віктора знайомі, був одним з найактивніших «помаранчевих» революціонерів. Але в Україні став відомий після того, як разом із соратником закидав яйцями мера Ужгорода Віктора Погорєлова.

Вогонь, грибок і бляха

Закарпатські мас-медіа за допомогою обласної державної адміністрації організували експедицію по дерев'яних церквах області. За два дні журналісти побували у чотирьох гірських районах, вивчаючи стан культурних символів Закарпаття.

Доки Вій не вселився

Доки Вій не вселився

Давно визнано, що культурним символом Закарпаття є стародавні дерев'яні церкви, яким понад кілька сотень років. З цього погляду Закарпаття є унікальним у світі — і за кількістю таких пам'яток, і за їхньою різноманітністю. Понад півсотні таких закарпатських храмів є надбанням української культури та мистецтва. Однак в останні десятиліття, позбавлені державної підтримки, старовинні дерев'яні церкви поступово руйнуються.

Гра в Різака

Гра в Різака

П'ятеро хлопців знемагають від спеки, сидячи в тіні крислатого дерева. Навпроти через дорогу на великому стриженому газоні — два десятки наметів і десяток гасел, увіткнутих у землю. На плакатах написи на кшталт — «Руки геть від Івана Різака». Біля них — жодної людини. Так в Ужгороді виглядає наметовий табір есдеків, які протестують проти арешту свого лідера.

Віктор Балога: Закарпаття має унікальний шанс

Віктор Балога: Закарпаття має унікальний шанс

41-річний голова Закарпатської обласної державної адміністрації Віктор Балога став широковідомий після мукачівських виборів минулого року. Тоді кучмівський режим вдався до небаченої в Україні фальсифікації, аби представник «Нашої України» втретє не став мером рідного міста. В активі цього найвпливовішого закарпатського політика ще й депутатство у Верховній Раді та керівництво областю у 1999—2001 роках. І, ясна річ, тривала опозиційна боротьба у «вотчині» партії Медведчука.

Футбол з оленятиною?

На Закарпатті розгорівся новий скандал, пов’язаний із сумнозвісною «дачею Медведчука», або, у версії СДПУ(о) — спортивною базою футбольного клубу « Динамо» на околиці села Жденієво.
Парламентарії Віктор Балога («Наша Україна») та Іван Мигович (КПУ) звернулися із депутатським запитом до Генерального прокурора, в якому розповідають про доручення закарпатського глави облдержадміністрації Івана Різака директору Берегівського держлісгоспу.

Після смерті солдат перестає бути ворогом

Після смерті солдат перестає бути ворогом

Як відомо, з 1939 по 1944 рік Закарпаття перебувало в складі Угорщини, а відповідно — більшість чоловічого населення було мобілізовано в угорську армію і воювало на східному фронті. За часів комуністичного режиму на цю тему було накладено табу. Більше того, факт участі у війні на боці угорців, м'яко кажучи, не вітався. Тепер, коли ідеологічні бар'єри зникли, всі розуміють, що це частина нашої спільної історії.

Кремінь — теж Сізіф

Кремінь — теж Сізіф

Дмитрові Креміню судилася несподівана доля. Народившись у гірському Закарпатті, він став співцем українського Причорномор'я. Накладення таких різних стихій в одній біографії дало потужний творчий вибух, неподібний на жоден інший. Кремінь створив свою власну поетичну країну — Ольвію, а його поезію називають не інакше, як історіософією.
Розмова з шевченківським лауреатом точилася довкола таких двох абсолютно різних регіонів, як Закарпаття та Миколаївщина, кожен із яких вважає Креміня своїм деміургом.