Під­сум­ки «ро­ку друж­би»

      Сьо­год­ні нав­ряд чи знай­деть­ся лю­ди­на, яка наз­ве ре­зуль­та­ти куль­тур­но-по­лі­тич­них ак­цій «2002: Рік Ук­ра­ї­ни в Ро­сії» і «2003: Рік Ро­сії в Ук­ра­ї­ні» втіш­ни­ми, при­най­м­ні для нас, ук­ра­їн­ців. Ос­тан­ня ви­бор­ча кам­па­нія до Дер­жав­ної Ду­ми Ро­сії по­ка­за­ла, що за ос­тан­ні ро­ки ан­ти­ук­ра­їн­сь­кі нас­т­рої в ро­сій­сь­ко­му сус­піль­с­т­ві з мар­гі­наль­них ста­ли до­мі­ну­ю­чи­ми. Од­нак як­що по­лі­тич­ні й куль­тур­ні нас­лід­ки ос­тан­ніх двох ро­ків більш-менш оче­вид­ні, то еко­но­міч­ні до­сі не ана­лі­зу­ва­ли. То­му са­ме час під­су­му­ва­ти втра­ти і здо­бут­ки Ук­ра­ї­ни у від­но­си­нах з Ро­сі­єю і ро­сій­сь­ким ка­пі­та­лом за ос­тан­ні ро­ки.

      Ще в 2000 ро­ці Ро­сія зап­ро­по­ну­ва­ла Ук­ра­ї­ні роз­ра­ху­ва­ти­ся за га­зо­ві бор­ги (то­ді во­ни ся­га­ли 2 млрд. до­ла­рів) май­ном дер­жав­них під­п­ри­ємств. То­ді ж ро­сі­я­ни на­діс­ла­ли в Ук­ра­ї­ну пе­ре­лік під­п­ри­ємств, які їх ці­кав­лять. Ук­ра­ї­на від­мо­ви­ла ро­сі­я­нам, од­нак як­що сьо­год­ні по­ди­ви­ти­ся на прид­бан­ня ро­сій­сь­ких ком­па­ній в Ук­ра­ї­ні, стає зро­зу­мі­ло, що за­га­лом прак­тич­но все, що Ро­сія хо­ті­ла, во­на от­ри­ма­ла.

      Так, ще в 2001 ро­ці в умо­вах ук­рай су­пе­реч­ли­вих кон­кур­сів ро­сі­я­ни ку­пи­ли За­по­різь­кий алю­мі­ні­є­вий ком­бі­нат (Ав­то­ВАЗ-Ін­вест) і Ми­ко­ла­їв­сь­кий гли­но­зем­ний («Ро­сій­сь­кий алю­мі­ній» че­рез до­чір­ню струк­ту­ру). Ро­сій­сь­кі ком­па­нії ба­га­то на­о­бі­ця­ли, але сьо­год­ні Фонд дер­ж­май­на Ук­ра­ї­ни має ва­го­мі пре­тен­зії що­до ви­ко­нан­ня ни­ми сво­їх зо­бов'язань. Од­нак ці прид­бан­ня в по­рів­нян­ні зі здо­бут­ка­ми 2002—2003 ро­ків прос­то мі­зер­ні.

      2002 рік се­ред ін­шо­го став ро­ком ак­тив­ної ек­с­пан­сії ро­сі­ян у сфе­рі наф­то­пе­ре­роб­ки. На змі­ну різ­но­ма­ніт­ним ук­ра­їн­сь­ким наф­тот­рей­де­рам і тор­гов­цям бен­зи­ном прий­ш­ли дві ро­сій­сь­кі ком­па­нії — ТНК і Лу­койл. Сьо­год­ні во­ни ут­ри­му­ють оп­то­вий ри­нок і ле­во­ву час­т­ку роз­д­ріб­но­го рин­ку наф­топ­ро­дук­тів, че­рез яку про­да­ють паль­не, ви­роб­ле­не на Одесь­ко­му НПЗ (Лу­койл) і Ли­си­чан­сь­ко­му Ли­НО­Сі (79 від­сот­ків на­ле­жить ТНК).

      У то­му ж 2002 ро­ці Хар­ків­сь­кий мо­лоч­ний ком­бі­нат ку­пи­ла ро­сій­сь­ка ком­па­нія «Вімм-Білль-Данн» і до сьо­год­ні ста­ла до­мі­ну­ю­чим грав­цем на віт­чиз­ня­но­му рин­ку мо­ло­коп­ро­дук­тів.

      Нап­ри­кін­ці ми­ну­ло­го ро­ку в Ук­ра­ї­ні роз­по­ча­ла­ся дис­ку­сія що­до ство­рен­ня ук­ра­їн­сь­ко-ро­сій­сь­ко­го га­зот­ран­с­пор­т­но­го кон­сор­ці­у­му, до яко­го мав би пе­рей­ти кон­т­роль і уп­рав­лін­ня віт­чиз­ня­ною га­зот­ран­с­пор­т­ною сис­те­мою. При цьо­му до­сі за­ли­ша­ють­ся нез­ро­зу­мі­ли­ми здо­бут­ки Ук­ра­ї­ни від ство­рен­ня кон­сор­ці­у­му, од­нак не­що­дав­нє звіль­нен­ня ві­це-прем'єра з пи­тань ПЕК Ві­та­лія Гай­ду­ка по­ка­за­ло, що ук­ра­їн­сь­ка вла­да ос­та­точ­но ух­ва­ли­ла рі­шен­ня і за­вер­шить про­цес ство­рен­ня га­зо­во­го кон­сор­ці­у­му.

      Нас­туп­ним ве­ли­ким на­бут­ком ро­сі­ян став ук­ра­їн­сь­кий опе­ра­тор мо­біль­но­го зв'яз­ку UMC, прид­бан­ня яко­го ро­сій­сь­ка ком­па­нія МТС за­вер­ши­ла вес­ною 2003 ро­ку. Ро­сі­я­ни пер­ший час на­віть хо­ті­ли змі­ни­ти наз­ву ук­ра­їн­сь­ко­го опе­ра­то­ра на МТС, од­нак по­тім мар­ке­то­ло­ги пе­ре­ко­на­ли но­вих влас­ни­ків у згуб­нос­ті цьо­го кро­ку з точ­ки зо­ру втра­ти клі­єн­тів.

      З чер­в­ня 2003 ро­ку Ро­сія по­чи­нає тиск на Ук­ра­ї­ну з при­во­ду ре­вер­с­но­го ви­ко­рис­тан­ня наф­то­про­во­ду «Оде­са—Бро­ди». За та­ко­го сце­на­рію наф­топ­ро­від бу­де об­с­лу­го­ву­ва­ти Одесь­кий НПЗ, доз­во­лить Ро­сії кон­т­ро­лю­ва­ти ри­нок си­рої наф­ти у Схід­ній Єв­ро­пі і, най­го­лов­ні­ше, пок­ла­де край спро­бам Ук­ра­ї­ни ди­вер­си­фі­ку­ва­ти пос­та­чан­ня наф­ти і наф­топ­ро­дук­тів. За цим про­ек­том сто­їть ро­сій­сь­ка ТНК, яка, влас­не, про­по­ну­ва­ла свою наф­ту для за­пов­нен­ня тру­би. Сьо­год­ні дис­ку­сія да­ле­ка вiд за­вер­шен­ня, в пер­шу чер­гу — через ак­тив­ну по­зи­цію Єв­ро­со­ю­зу і Поль­щі про­ти ре­вер­с­но­го ви­ко­рис­тан­ня наф­то­го­ну, од­нак тиск ро­сі­ян не при­пи­ня­єть­ся. Тиж­день то­му го­ло­ва РАО «ЄЕС Ро­сії» Ана­то­лій Чу­байс за­я­вив, що йо­го ком­па­нія ста­ла влас­ни­ком ве­ли­ких па­ке­тів 10 ук­ра­їн­сь­ких енер­го­пос­та­чаль­них ком­па­ній (об­ле­нер­го). Отож єди­не, що заг­ро­жує ро­сій­сь­кій ком­па­нії, — це штра­фи Ан­ти­мо­но­поль­но­го ко­мі­те­ту за те, що не по­го­ди­ли уго­ду з по­куп­ки. А да­лі — ха­зяй­нуй­те як хо­че­те.

      Ми при­га­да­ли ли­ше най­біль­ші обо­руд­ки, а ще є сот­ні мен­ших, що до­вер­шує кар­ти­ну ро­сій­сь­кої ек­с­пан­сії в Ук­ра­ї­ну. Од­нак ос­тан­ній бій ще по­пе­ре­ду. Ук­ра­ї­на іс­то­рич­но бу­ла поз­бав­ле­на ве­ли­ких си­ро­вин­них ре­сур­сів, а ті, що ма­ла, ак­тив­но ви­до­бу­ва­ла в ра­дян­сь­кі ча­си, і на пе­рі­од не­за­леж­нос­ті від них ма­ло що за­ли­ши­ло­ся. Це сто­су­єть­ся і наф­ти, і га­зу, і до­ро­го­цін­них ме­та­лів. Ук­ра­їн­сь­ке ву­гіл­ля хо­ча і є в дос­тат­ку, але за­ля­гає у важ­ко­дос­туп­них міс­цях, що ро­бить йо­го ви­до­бу­ток не­рен­та­бель­ним і пот­ре­бує дер­жав­них до­та­цій. Єди­ним при­род­ним ре­сур­сом, яко­му заз­д­рить весь світ, є за­ліз­на ру­да. Ук­ра­ї­на — на другому міс­ці у сві­ті за роз­ві­да­ни­ми про­мис­ло­ви­ми за­па­са­ми за­ліз­ної ру­ди (по вміс­ту за­лі­за). На пер­шо­му міс­ці — Ро­сія, яка має близь­ко 21 від­сот­ка роз­ві­да­них за­па­сів, по­тім Ук­ра­ї­на (18 від­сот­ків), Ки­тай (11 від­сот­ків) і да­лі вже Ав­с­т­ра­лія і Бра­зи­лія.

      Нап­ри­кін­ці ми­ну­ло­го ро­ку Ук­ра­ї­на нес­по­ді­ва­но ви­рі­ши­ла при­ва­ти­зу­ва­ти під­п­ри­єм­с­т­ва гір­ни­чо-зба­га­чу­валь­но­го ком­п­лек­су, які вхо­дять до скла­ду дер­жав­но­го хол­дин­гу «Ук­р­руд­п­ром». А це 10 під­п­ри­ємств, які ра­зом до­бу­ва­ють 70 від­сот­ків ук­ра­їн­сь­кої ру­ди і во­ло­ді­ють 85 від­сот­ка­ми про­мис­ло­вих пок­ла­дів. Біль­ше то­го, приб­лиз­но 60 від­сот­ків за­па­сів зна­хо­дять­ся на од­но­му гір­ни­чо-зба­га­чу­валь­но­му під­п­ри­єм­с­т­ві з най­су­час­ні­ши­ми еко­но­міч­ни­ми тех­но­ло­гі­я­ми — Ін­гу­лець­ко­му гір­ни­чо-зба­га­чу­валь­но­му ком­бі­на­ті. Іро­нія до­лі в то­му, що сьо­год­ні до 49 від­сот­ків ак­цій під­п­ри­ємств зна­хо­дить­ся у влас­нос­ті оф­шо­рів, які пов'язу­ють з ро­сій­сь­кою ком­па­ні­єю «Старт-Груп». Ос­тан­ня уп­рав­ля­ла дер­жав­ним па­ке­том Ін­гу­лець­ко­го ГЗК до 2002 ро­ку. На ін­ших під­п­ри­єм­с­т­вах ком­п­лек­су теж ха­зяй­ну­ють оф­шо­ри: за ни­ми мо­же сто­я­ти будь-яка ком­па­нія, з будь-якої кра­ї­ни, зок­ре­ма і з Ро­сії. Не­ві­до­мо, чим ке­ру­ва­ли­ся ук­ра­їн­сь­кі на­род­ні об­ран­ці, які наприкiнцi лис­то­па­да прий­ня­ли в пер­шо­му чи­тан­ні за­ко­ноп­ро­ект, що пе­ред­ба­чає піль­го­вий про­даж гір­ни­чих під­п­ри­ємств ком­па­ні­ям, які сьо­год­ні ма­ють ве­ли­кі па­ке­ти ак­цій. Як­що гля­ну­ти на їх пе­ре­лік, стає яс­но, на чию ко­ристь за­ко­ноп­ро­ект — він доз­во­лить ро­сій­сь­ко­му біз­не­су зро­би­ти чер­го­вий крок на шля­ху ску­по­ву­ван­ня Ук­ра­ї­ни.