Трохи дьогтю у возі, який не скрипить

      Поки, надриваючи жили, селяни вручну дозбирують урожай кукурудзи й доорюють поля, а більшість площ залишаються взагалі необробленими, у Києві спостерігається неабияка аграрно-політична активність. Причому не лише з боку опозиції. Першою тон розмови задала влада.

      У суботу захищати інтереси працівників села розпочала Аграрна партія України, зібравши 431 делегата на Всеукраїнські збори депутатів-аграріїв усіх рівнів. День розмовляли келійно, у секціях, без участі журналістів. Як відомо «УМ», там розмови точилися справді «не для преси». Бо всі присутні розуміли, що 10 голосів від депутатської фракції АПУ стали вирішальними у прийнятті бюджету-2004, який своїми податковими схемами доробить те, що не добили у 2003-му погода і уряд. У відповідь віце-прем'єр і за сумісництвом партійний голова Іван Кириленко та лідерка Аграрної фракції Катерина Ващук виправдовувалися і переконували, що все ще можна повернути на круги своя, переграти. Так, як минулої п'ятниці, коли буквально за ніч розробили, внесли в порядок денний і домоглися прийняття відновлення нульової ставки ПДВ для сільгоспвиробників. Менш високопоставлені делегати кивали у відповідь, але все одно не розуміли цієї студентської логіки, коли за ніч вирішують те, що мали само собою відпрацювати за чотири місяці.

АПУ і спікер

      Отож недільне зібрання аграрного бомонду в Українському домі можна назвати представницьким лише завдяки присутності спікера Литвина. Голова Верховної Ради на цей раз не погребував засіданням, на відміну від більшості парламентаріїв із партквитком АПУ — ні в президії, ні в залі не було й половини членів фракції. Цей факт, певно, дає найкрасномовнішу оцінку тому, що відбувається всередині політструктури, яка позиціонує себе як партія влади, як потужне аграрне лобі, як сила, що бере на себе повну відповідальність за ситуацію на селі.

      Як і слід було очікувати, аграрники критикували опозицію. Не називаючи імен і назв, жбурляли камінці в город тих, хто виступав проти бюджету, хто «блокує трибуни», хто «криком кричить», і закликали «не піддаватися на солодкі обіцянки». Зал мовчав. І зааплодував лише тоді, коли, підсумовуючи віце-прем'єра і делегатів, взяв слово Володимир Литвин. Він вперше розкритикував Кабмін за політику на зерновому ринку навесні і влітку, коли уряд і місцеві органи влади незаконно використовували адміністративні повноваження. Зокрема, забирали за допомогою міліції у селян зерно для створення так званих державних запасів, а «гроші обіцяли заплатити пізніше».

      Спікер намагався говорити чесно: «Ситуація на селі катастрофічніша, ніж це було після Великої Вітчизняної війни, ніж це показує наша «правильна» статистика», — додавши, що казати про позитивні результати можуть лише теоретики, люди з багатою уявою. За його словами, аграрний корабель опинився на мілині біля берега, але цього чомусь не бачать органи центральної влади.

На рандеву в Кучми

      А власне Аграрна партія зібранням залишилася задоволена. За підсумками створили Координаційну раду сільських і місцевих депутатів і депутатів Верховної Ради, які є членами АПУ, для того, щоб «відстоювати інтереси аграріїв у органах влади». Мета — благородна. От тільки не зрозуміло, що досі заважало «головній і скеровуючій» селянській політсилі відстоювати ці самі інтереси, якщо ось уже сім років як її представники обіймають більшість чільних посад у аграрному секторі, як в Києві, так і на місцях.

      Тим часом у понеділок «батьки реформ» — віце-прем'єр Іван Кириленко, голова Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств Олександр Боровик, директор Інституту аграрної економіки УААН Петро Саблук та заступник глави Адміністрації Президента Павло Гайдуцький — сходили по благословення для нової коордради у лікарню до Леоніда Кучми. «Я переконаний, незважаючи на всі труднощі, прихильників реформи стає все більше. Те, що ми на правильному шляху, у мене особисто абсолютно немає сумнівів», — згладив оцінки Голови ВР Президент. Кучма покритикував урядовців, проте найбільше грішать щодо селян, на думку Президента (принаймні в інтерпретації його прес-служби), «діячі, які посилаються на своє велике правління у 2000 році». Рік надскладних реформ, коли урядом керував Віктор Ющенко, а сільгоспвиробники заробили 1,4 мільярда гривень прибутку, виявився, за нинішніх політичних розкладів, не таким хорошим, як раніше здавалося главі держави. А колись же Леонід Кучма ним пишався... Говорячи про нинішні труднощі, Президент підкреслив, що відповідальність у суспільстві має бути спільною — уряду і парламенту, а «майбутнє села — у крупному господарстві».

Позиція опозиції

      Учора ж на своє всеукраїнське віче зібралися представники тих, за ким радники Леоніда Кучми не бачать майбутнього — селяни з Асоціації фермерів та приватних землевласників. На відміну від делегатів АПУ, вони планували своє зібрання заздалегідь, а не за тиждень, і з'їхалися до столиці за власні кошти, без солідної підтримки із бюджетів міністерств та відомств. Збіралися, щоб згуртувати свої добряче розпорошені сили, про що свідчили порожні місця у залі Будинку кіно. Говорили про владу, яка відвернулася від дрібніших фермерів і допомагає лише великим і «крутим» господарствам. Про скасування повернення ПДВ експортерам сільськогосподарської продукції, бюджетну норму, яка ставить аграрних трейдерів у нерівні умови з шахтарями і металургами, а відтак «садить» ціни на внутрішньому ринку, бо повністю робить торгівлю із закордоном невигідною.

      Не погоджувалися із торгівлею землею: фракція «Нашої України», до якої входить керівник АФЗУ Іван Томич, віднедавна перейшла до категоричних противників продажу земель сільськогосподарського призначення й ініціювала законопроект про продовження мораторію і після 1 січня 2005 року. Згадували про ініціативи депутатів-більшовиків «реабілітувати» пріснопам'ятну картотеку №2, парламентарії хочуть дозволити фіскальним органам, як і раніше, знімати борги з рахунків сільгосппідприємств «автоматом». І розуміли, що їхніх нинішніх сил замало, щоб сформувати потужне аграрне лобі на противагу тому, що нині стоїть при владі.

      На віче приїхав і лідер блоку «Наша Україна» Віктор Ющенко, який не лише відповідав на критичні закиди фермерів, а й сам ставив запитання. Чому дрібні підприємці змогли зорганізуватися і відстояти вигідну їм систему оподаткування, чому працюючі пенсіонери збиралися під стінами парламенту, щоб їм не урізали пенсії, чому шахтарі з касками захищали вигідний їм бюджет, а селяни мовчки сиділи і чекали, що сприятливі умови, як манна небесна, впадуть їм із печерських пагорбів. «Дьогтю дають тому колесу, що скрипить, — зауважив головний «нашоукраїнець». — Якщо колесо не скрипить, це означає, що воно ще проїде». Він закликав фермерів бути активними, мати свою позицію і послідовно відстоювати її. Інакше влада буде сильніша.