Карфаген зруйнували. А чи надкусили швейцарський сир?

      Сьогодні вже вся Україна знає результат протистояння 1/8 фіналу між збірними України й Швейцарії, що завершилося вчора близько опівночі за київським часом. І тепер, здається, так давно наша збірна вирішувала завдання виходу до «плей-оф». Насправді ж — всього за три дні до цього, і все тоді могло повернутися в інший бік...

      Черговий історичний для нашої збірної матч із командою Тунісу відбувся на найбільшій арені чемпіонату — берлінському «Олімпіаштадіоні». І, як не дивно, зумів зібрати повні трибуни. Суперник нам дістався начебто й не надто серйозний, але африканці, на відміну від нас, чотири рази брали участь у фінальних турнірах чемпіонатів світу, щоправда, далі групового турніру не проходили. Змушував рахуватися з собою й титул чемпіонів Африки 2004 року — склад команди з того часу суттєво не змінився. Найбільшими зірками в колективі тренера Роже Лемера є правий захисник голландського «Аякса» Трабелсі і натуралізований бразилець Дос Сантос, який виступає за французьку «Тулузу». Харизматичною фігурою у складі тунісців є 40-річний воротар Алі Бумніжель, котрий посідає п'яте місце серед найстарших футболістів, що грали на світових форумах. Викликає повагу й постать французького наставника, адже саме він приводив «трикольорових» до звання кращої команди Європи шість років тому. Роже Лемер, як у воду дивився, коли казав: «Ми можемо розраховувати на вихід із групи, якщо обіграємо Саудівську Аравію». Переграти аравійців «орли Карфагена» не змогли, і, як наслідок, до «плей-оф» не потрапили. Хоча на тлі ТАКОЇ України виглядали досить непогано.

      Гра обох збірних була далекою від тієї, що викликає на трибунах захоплення. Нерідко вболівальники команд освистували дії футболістів, але нервова напруга і тягар результату не дозволяли їм забути про все й пограти в «нормальний» футбол. У першій половині зустрічі більше м'ячем володіли українці, а по перерві, особливо за рахунку 0:1, активніше забігали тунісці.

      Олег Блохін після матчу з Аравією не змінив виграшний склад, хоча, можливо, варто було. Гусєв забагато брав гру на себе, герой попередньої зустрічі Калиниченко перебував у тіні, найбільше навісів зробив Несмачний, хоча найчастіше вони не знаходили адресата. Щоправда, в першому таймі захисник «Динамо» вивів Шевченка на ударну позицію, але удар зльоту в того не вийшов. Новоспечений форвард «Челсі» перебуває явно не в кращих кондиціях, хоча факт його присутностi на полі змушує суперників грати у захисті обережніше.

      У підсумку саме капітан збірної України і став героєм двобою. У середині другого тайму Шеву вивели «на побачення» з воротарем. Він прокинув м'яч собі на хід, трохи поштовхався із захисником і голкіпером, а потім впав... перечепившись за власну ногу. Як сказав наш нападаючий після матчу, він відчув контакт, від якого й опинився на газоні. Парагвайський арбітр Карлос Амарілья купився на цей трюк зірки і від імені Феміди віддав нашій збірній борг за невірно призначене пенальті в першій зустрічі турніру. Сам герой епізоду 11-метровий впевнено реалізував, залишивши тунісцям лише примарні надії на порятунок. А суперники вже, до того ж, грали вдесятьох: на 45-й хвилині за порушення правил Тимощук отримав другу жовту і, як наслідок, червону картку побачив перед собою форвард Джазірі.

      А за кілька хвилин до пенальті в рефері були всі підстави показати на позначку в українському штрафному майданчику. Після виконання африканцями штрафного удару м'яч влучив у руку Вороніна — досі в Німеччині 11-метрові в таких випадках призначали. Щоправда, суддя підклав українським тренерам і невеличку свиню, показавши жовті картки Свідерському та Русолу, — відтак обидва пропускали вчорашній матч зі Швейцарією. З урахуванням того, що після гри з тунісцями президент «Шахтаря» Рінат Ахметов, який спостерігав за грою з VIP-ложі, повіз із собою до Донецька травмованого Чигринського, вибір гравців оборони в наших наставників був невеликий.

      Повівши в рахунку, наша команда, яка й до того не вражала активністю, взагалі майже припинила рухатися. Наприкінці зустрічі президент ФІФА швейцарець Зепп Блаттер, поруч із яким сидів президент ФФУ Григорій Суркіс, відверто сумував і не знав, чим зайнятися. Щоправда, після заміни Шевченка оживився Воронін і мав три нагоди відкрити лік своїм голам на «мундіалі», та не скористався моментами. Українці, хай і не так яскраво, як хотілося б, досягли бажаного результату і, посівши друге місце у групі, вийшли до «плей-оф».

* * *

      У п'ятницю ввечері для команди скасували відбій у встановлений час. Тобто тренери дали гравцям можливість відсвяткувати свою перемогу.

      У суботу по обіді команда тренувалася у Потсдамі, а в неділю перелетіла з Берліна до Кельна, де о 17.00 за місцевим часом випробувала газон стадіону, на якому їй належало грати стартовий поєдинок «плей-оф»...

      Звертає на себе увагу, що в семи з восьми матчів, зіграних у цьому році, збірна України не пропустила у свої ворота жодного м'яча. Напередодні двобою із швейцарцями це давало певний привід для оптимізму, але ж для продовження походу в Німеччині треба й забивати. Тим паче для цього з'явився додатковий стимул: Федерація футболу України, піднявши преміальні за вихід з групи з 2,5 до 3 млн. євро, пообіцяла команді ще півтора мільйона за подолання бар'єра 1/8 фіналу.

ПІСЛЯМОВА

Прес-конференція

Олег Блохін,

головний тренер збірної України:

      — Ми раді, що виконали завдання, яке перед нами ставила ФФУ. Вітаю всю Україну, її вболівальників iз таким великим досягненням. Після стартової поразки гравці потрапили до психологічної ями, але водночас задумалися над тим, де ж вони знаходяться. Другий матч для нас наразі залишається кращим на турнірі, а нервова гра з Тунісом була цікавою лише для двох команд.

      У першому таймі ми не дозволили супернику створити будь-яку небезпеку біля наших воріт. Вилучення тунісця зіграло з нами злий жарт — збірна України перестала грати в футбол і зупинилася. Футболісти почали порушувати ігрову дисципліну, що для класних команд неприпустимо. Щоб рухатися далі, нам треба в команді провести серйозний розбір наших дій на полі.

      — Що завадило команді з самого початку діяти у своєму стилі? Чи зіграв Туніс на тому рівні, що ви від нього очікували?

      — Мабуть, дехто виявися психологічно не готовим до матчу — у першому таймі четверо футболістів випали з гри. Чому — будемо розбиратися. Туніс вищий за Саудівську Аравію і за класом виконавців, і за організацією гри, адже тут працює відомий фахівець, який створив гарну команду.

      — Ви й ваші гравці аплодували вилученню суперника. Чи відповідає це духу чесної гри?

      — Я стежу за іншими речами на полі. Якщо ж мої гравці справді аплодували червоній картці, вони вчинили неправильно й будуть покарані.

      — Якби вам до початку зустрічі запропонували нічию, чи були б ви їй раді?

      — Звичайно, адже для виходу з групи нам було потрібно одне очко.

      — Наступний матч пропустять Русол і Свідерський. Як ви збираєтеся розв'язувати проблему захисту?

      — Чим гірше, тим краще. Головне, щоб вистачило гравців для виходу на футбольне поле.

      — Чи згодні ви, що з нинішнім рівнем гри збірної України в понеділок у неї буде небагато шансів на перемогу, хоч би хто виявився її суперником?

      — Шанси зникають лише з фінальним свистком. Хто передбачав, що до наступного раунду не вийде сильна за складом збірна Чехії? Україна грає у свій футбол, побудований на командному дусі, боротьбі на полі.

      — Чи очікуєте ви покращення гри від Андрія Шевченка?

      — Думаю, йому важко буде вийти на рівень, який він демонстрував у «Мілані».

Роже Лемерр,

головний тренер збірної Тунісу:

      — На цьому чемпіонаті ми багато чому навчились. Хоча, звісно, краще вчитись виграючи. Ми відчували відповідальність за свій виступ і хотіли виграти, але мусимо повертатися додому.

      — Чому Сантос вийшов лише в кінцівці зустрічі?

      — Він був не готовий грати навіть один тайм. У нас була своя тактика, що враховувала й заміни в потрібний час, за допомогою якої ми хотіли досягти успіху.

      — Здається, ваші підопічні були не надто добре готові фізично...

      — Я так не вважаю. Навіть граючи в меншості, ми гідно відповідали на дії українців і могли досягти позитивного результату.

Гравці

      Кращим гравцем матчу організатори визнали Тимощука. На питання журналістів капітан донецького «Шахтаря» відповідав на спеціальній прес-конференції.

Анатолій Тимощук,

півзахисник збірної України:

      — Дуже приємно й престижно, знаходячись у ролі дебютанта чемпіонату світу, потрапити до числа 16 кращих збірних планети. Ця подія на все життя залишиться в наших серцях, але ми не збираємося зупинятися на досягнутому. Добре, що ми ввійшли до історії, але треба відновитися й серйозно попрацювати, щоб гідно виглядати в 1/8 фіналу.

      — Чим можна пояснити вашу скутість на початку зустрічі — хвилюванням чи протидією суперника?

      — Туніс вищий за класом, ніж Саудівська Аравія, і він зіграв на тому рівні, що ми й очікували. Але важко нам було насамперед тому, що цей матч був останнім бар'єром на шляху до «плей-оф». Крім того, за спекотної погоди було важко пересуватися швидко по полю.

      — Склалося враження, що гра в більшості не дала вам ніякої переваги над суперником...

      — Залишившись удесятьох, гравцям збірної Тунісу довелося витрачати додаткові зусилля на нашу опіку, тому в нас з'явилося більше гольових шансів. Якби ми більш сконцентровано підійшли до їхньої реалізації, рахунок міг би бути приємніший для українських уболівальників. А тренер постійно підказував, щоб ми не забували про захист і не дозволили відзначитися суперникові.

Андрій Воронін,

нападаючий збірної України:

      — Сьогодні ми зіграли не так, як можемо і як хотіли. У попередньому матчі команда виглядала цікавіше — можливо, далася взнаки втома. Тепер нам знову грати через два дні на третій. Проте я радий, що українським уболівальникам ми подарували свято, яке намагатимемося продовжити.

      — Свою задачу збірна вже виконала. Чи буде вам тепер психологічно легше грати?

      — Вихід із групи був завданням-мінімумом, відтепер перед нами стоятиме інша ціль. Команда намагатиметься пройти далі настільки, наскільки вистачить уміння. Постараємося привезти до Києва хоч щось. (Олег Блохін, котрий у цей момент проходив повз, кинув Вороніну, що власноруч його... підстриже. — Авт.). Ми можемо гідно протистояти будь-якому супернику, головне — нікого не боятися і грати у свій футбол. Пропускати голи дуже просто, а от забивати — нелегко. Тому намагатимемося вберегти свої ворота, а попереду моменти в нас обов'язково будуть.

      — Чому не вдається відзначитися голом — начебто й моменти у вас для цього є?

      — Ніби й усе правильно роблю... Можливо, не вистачає удачі. Одного разу сьогодні я вже бачив м'яч у воротах, але воротар устиг виставити руку.

      — Чи має для вас якесь значення, що Україна гратиме в Кельні?

      — Я добре знайомий з цим містом і стадіоном — можна сказати, знаю кожну ділянку поля. Забивав тут не раз...

Андрій Несмачний,

захисник збірної України:

      — Ми не збиралися грати на нічию, бо, якщо виходити на поле з думками про неї, обов'язково програєш. Над нами тяжіла необхідність досягти прийнятного результату, тому ми чимало помилялись і враження від матчу, мабуть, залишилося двозначне. Але головне — ми досягли того, чого всі в Україні від нас очікували.

      — Чи змінюється гра збірної України від матчу до матчу?

      — У першій зустрічі в Німеччині далося взнаки, що ми ніколи не виступали на подібному форумі — від стартового хвилювання нікуди дітися. Пізніше, коли вже поринули в атмосферу цього свята, то відношення до матчів змінилося — ставимося до них, як до звичайних міжнародних зустрічей, яких у кар'єрі в кожного з нас було чимало. Невеличке хвилювання за результат присутнє перед виходом на поле, але зі стартовим свистком воно минає.

      — А ви в лісі на околиці Потсдама відчуваєте, що перебуваєте на святі футболу?

      — Особисто мені подобається, що наш готель розташований у тихому місці — нам не потрібна суєта великих міст. Ми спокійно відпочиваємо й тренуємося, ввечері можна прогулятися лісом. Обстановка якраз відповідає призначенню сконцентровано готуватися до матчів.