Вічно молодий, вічно закоханий

29.04.2006

Дарина ГОРОВА

Бiля роялю з одним iз режисерiв.

Сім разів найкращий співак України вирішив опустити підйомний міст своєї фортеці (читай, свого дому) та запросив представників ЗМІ на зйомки нового відео у квартиру, яку нещодавно придбав в одному зі столичних пентхаусів на Оболоні. Одного разу він втілював міні-план камікадзе в життя: перед участю в «Євробаченні-2003» Олександр зняв кліп на пісню Hasta la Vista у себе на дачі на Осокорках (тут співак зараз мешкає зі своїми доньками), але ж ніяка знімальна група не зрівняється з ордою журналюг, які цього разу додумалися навіть у холодильник зазирнути! Там одиноко стояли дві тарілки холодцю, в бокових стінках — пару пляшок горілки, і з великої посудини стирчали лапки якогось пернатого, найімовірніше, курки. Не варто, звісно, думати, що Саша в перерві між зйомками бігав сюди, щоб гризнути холодного і запити, чим Бог послав, — цю їжу він використовує для зйомок програми «Смачна країна», які проходять тут же. От ці червоні стіни і вишитий рушничок на столі, на великій поличці у скляних банках з червоними кришками стоять макарони, борошно, крупи. Біля однієї з двох плит — ще неприбрана тарілка з вже неіснуючим кулінарним шедевром. Мабуть, їли кролика, бо це не тільки цінне хутро (в даному випадку вже тільки кістки), а ще й відомий псевдонім гумористів, які теж завітали в одну зі смачних програм. Цікаво, що всі меблі — власність Пономарьова, він же був їхнім дизайнером. Отож запитання, яке увесь час напрошується саме по собі: «Не було шкода віддавати на поталу новісіньку квартиру всім цим людям?». Сашко: «Було. Ну що поробиш... що згорить, то не згниє. Треба було чимось ризикувати. Зате навчився готувати багато різних страв. Та й готується вдома легше, знаю, де що знаходиться, комфортніше себе почуваю».

— Ще скажи, що ти сам їздиш у найближчий супермаркет купувати продукти...

— Правда сам! У різних буваю, не тільки в тих, що близько...

— Невже не було б дешевше, скажімо, винайняти схоже приміщення чи набудувати декорацій в кіношних павільйонах?

— Було б. Але справа не в грошах. А в сюжеті. Цей кліп — мій звичайний день, моє життя. Як це можна знімати в якійсь студії?

Отож «його життя» з вересня буде частково (крім лімузина, студії, дачі, де теж зніматимуть) пов'язане з цією квартирою. Не виключено, що ремонт доведеться переробити, а поки що все виглядає так: від величезної кухні (її розміри можна уявити за кількiстю ракурсів, які знімають камери з різних кутків приміщення майже одночасно), котра практично займає весь перший (і водночас майже останній у будинку) поверх на другий ведуть білі мармурові сходи. Кліп знімають у просторій вітальні, витриманій у білих тонах: три великі світильники у формі куль, білі штори, комин, в центрі — головний винуватець етапу зйомок у квартирі, рояль. Співак говорить, як інструмент називається, не пригадує, але знає, що був зібраний ще в дев'ятнадцятому столітті. «Коли побачив вибитий напис «1856 рік», зрозумів, що цьому інструменту — 150 років, — говорить Пономарьов. — Придбав його за помірну ціну, а от на реставрування виклав значні кошти — інструмент повністю відновили та перефарбували. От гармонує тепер з білим кольором вітальні. І зараз я радію роялю більше, ніж новому авто. Це — нове натхнення, думаю, на ньому я напишу багато нових пісень».

Окрім вітальні, на цьому ж поверсі є дитяча: ще не обставлена, але з милими фіранками, за якими вгадуються обриси Петрівки, і кольоровими (рожевий скомпонований із салатним) стінами. А на третьому — буде «татів» кабінет. Олександр пишається тим, що розмістить у ньому бібліотеку з книгами колекції своїх батьків. За його словами, вони проштамповані факсимільними родинними печатками. І взагалі: Пономарьов удома — дуже, даруйте, домашній, умиротворений, неквапом прогулюється поверхами, тримаючи руки в кишенях — мабуть, так у давнину оглядали князі свої простори, а то сяде на сходах, кальяном затягнеться. Навіть часом можна подумати, що чекають не його, а він...

Бо нова пісня — пронизлива і зворушлива — має назву «Ти дочекайся мене». Музику Сашко написав ще два роки тому, а от вірші музи наговорили тільки згодом, якось раптово; так і увіковічнили: сіли на «З ранку до ночі» і записали. Звукорежисер студії Володимир Григорович говорить: «Спочатку ми спробували з Олександром додати до мелодії більше інструментів, прагнули зробити супровід із симфонічним оркестром, але відмовились від цього одразу, як почули результат. Ця композиція однозначно має лунати під акомпанемент роялю». Режисери цього відео — брати Стеколенки, які знімали для співака кліпи на «Я люблю тільки тебе» та дуетну 100 kisses — говорять, що загалом сюжет буде відсутній: «Це будуть емоції. Відео про реальне життя Олександра. Таким, яким він його бачить сьогодні, завтра. Його мрії та думки. Можна сказати, що це один день із життя Олександра Пономарьова».

І взагалі Сашко вже тривалий час зустрічається з молодою особою — майбутнім економістом, родом із Червонограда Львівської області. Вони познайомилися на святкуванні старого Нового року, а нещодавно їздили разом на зйомки програми «Ігри патріотів» на острів Реюньйон в Індійському океані. Крім того, у четвер набуло чинності рішення Оболонського районного суду Києва, який своїм рішенням від 17.04.2006 визнав інформацію Анжеліки Рудницької, що була опублікована в газеті «Факти» від 21.09.2005, такою, що не відповідає дійсності. Нагадаємо, що причиною позову Пономарьова стало інтерв'ю Рудницької в газеті «Факти», в якому вона заявила, що співак пропонував їй народити дитину у той час, коли його громадянська дружина Олена Мозгова була вагітною. Крім того, Олександр ніби вів переговори з цього питання з мамою Анжеліки. Суд зобов'язав А. Рудницьку спростувати інформацію у тому ж виданні і відшкодувати моральну шкоду — 1 000 гривень.

— Але мені головне не це, — говорить «УМ» Олександр, — а те, що вона повинна відповідати за свої слова, і вона за них відповість. Я прийшов тільки на останнє засідання, а так справу вів мій адвокат, який мав усі повноваження.

— А Анжеліка Рудницька на всі слухання приходила, ще й на її сайті про це писали...

— Ну, що зробиш, сама винна... чого я маю ходити?