У «Бляшаному барабані» Гюнтера Граса головний герой обожнював свій маленький іграшковий барабан, який втомлені бамканням батьки всіляко намагалися відібрати, виманити, заборонити. Подібні зіткнення між батьківськими очікуваннями та дитячими уподобаннями трапляються часто. І починаються вони з проблеми: яку іграшку купити — ту, яку просить дитина, чи ту, яка більше подобається батькам?
Більшість сучасних батьків хочуть купувати своїм дітям іграшки, що сприятимуть розвитку дитини. Тому найчастіше дарують мозаїки, конструктори, набори для дитячої творчості, а діти тим часом тягнуться до ляльок. Психологи радять надавати перевагу іграшкам, які допомагають дитині моделювати її особисте життя. Після трьох років дитині потрібні іграшки, які допоможуть їй грати у сім'ю, у професію, у казку. Це можуть бути лялькові хатинки, набір для лялькового театру. Щось таке, щоб можна було піти з ляльками на прогулянку, «приготувати» обід, викупати іграшку тощо. Для виплеску агресії підійдуть солдатики, спортивний інвентар, дитяча зброя. Для самовираження та розвитку творчої фантазії купують конструктори, кубики, настільні ігри, пластилін, мозаїку, набори для рукоділля.
Гра — це головна діяльність дитини у віці до шести років. Тому вибір іграшки — справа відповідальна, бо саме іграшка і буде визначати характер діяльності дитини. До трьох років хлопчикам і дівчаткам потрібні однакові іграшки — ляльки, кубики, пірамідки, машинки. А Барбі радять купувати для дівчаток шкільного віку, коли вони потрошку починають відчувати свою жіночність. Дитина розвивається, вкладаючи у гру щось своє. Тому фахівці не рекомендують дарувати дитині механізовані іграшки чи роботів, дії яких запрограмовані та обмежені.
Кожна дитина, вважають педагоги, повинна мати іграшку-товариша. Вона буде з вашим синочком чи донечкою разом вкладатися спати, пити гіркі ліки, гуляти. На неї дитина може ображатися, на певний час закинути кудись у кут, щоб потім у хвилину горя згадати про іграшку-друга, пожаліти і полагодити її. Психологи радять ніколи не примушувати дитину своїми руками викидати старі іграшки.
Щорічно в Сполучених Штатах у виставковому центрі Дживітса проводиться Міжнародна ярмарка іграшок. Цього року дві третини експонатів мали «електронні мізки», чи то пак «органи чуттів». Поні у відповідь на лагідний дотик хазяїна починає опускати довгі вії та вдячно кивати головою. Мавпочка радісно кричить і хапає господаря за руку. Динозавра його творець навчив бігати по кімнаті й за допомогою спеціальних сенсорів оминати меблі та інші перешкоди. Ляльки тепер вміють посміхатися, виражати незадоволення та «підтримувати» розмову про моду і погоду.
У вмінні невербально спілкуватися далі всіх просунулася лялька Baby Alive. Її покликання — познайомити дівчаток із турботами мам. Немовля-робот має активну міміку, шмигає носом, «реалістично» п'є з соски та забруднює памперси.
Ціна цих модернових іграшок сягає за сто доларів. А конструктор для створення справжнього робота, який буде розуміти деякі команди, реагувати на дотики, розрізняти кольори, обійдеться батькам юних техніків у 250 доларів.
Проте найкращою на виставці визнали нічим не примітну на перший погляд авторучку за сто доларів. Завдяки вбудованому оптичному сканеру, тобто «комп'ютеру на кінчику пера», ця ручка здатна розпізнавати та запам'ятовувати написане, вголос «прочитувати» неохайні каракулі та вирішувати математичні приклади.
Серед найпопулярніших іграшок минулого століття дослідники назвали... крейду. В середньому американська дитина щодня гралася нею біля 28 хвилин.
У 1978 році Ерно Рубік придумав свій кубик, який надовго став улюбленою розвагою дітей та дорослих. Цей винахід допоміг Рубіку стати найбагатшою людиною Угорщини. Кубик має 43 252 003 274 489 856 000 конфігурацій і тільки один варіант рішень.
Найпопулярніша у світі лялька Барбі продаєтся у світі кожні дві секунди.
Конструктори Лего також надзвичайно популярні. З них дітлахи роблять як іграшкові замки, так і конструюють аналоги реальних пристроїв. Зараз на кожного мешканця Землі припадає 52 кубики Лего. Кажуть, що цією іграшкою вже бавилось 300 мільйонів дітей. У 1987 році було засновано клуб «Лего», члени якого обмінюються думками щодо втілення в життя своїх ідей за допомогою конструктора. На сьогодні клуб нараховує більше мільйона юних конструкторів віком від 5 до 14 років.
Незважаючи на всі чудові новопридумані забавки, іграшкова галузь сьогодні переживає не кращі часи. Попит на традиційні іграшки зменшується. Діти все більше часу проводять перед комп'ютерами, граючись у віртуальні iгри, блукаючи у нетрях інтернету.
«Традиціоналісти» шукають нові способи привертання уваги дитини до іграшок реальних. Наприклад, щоб підтримати популярність відомої ляльки Барбі, її розробники зняли мюзикл «Барбі у країні фей», прем'єра якого відбулася 1 квітня в Америці. Акторка Ерін Курс, що зіграла відому ляльку, каже, що ця роль їй дуже близька та зрозуміла, бо вона пам'ятає і досі, що для неї означала Барбі, коли вона була дитиною. На декорації до шоу витратили 50 кілограмів блискіток.
То дозволяти чи ні гратися дитині на комп'ютері? Фахівці вважають, що діти, які мають доступ до комп'ютера, рано починають розуміти різницю між реальними речами і символами предметів. Це розвиває абстрактне мислення, наприклад, допомагає усвідомити, що реальність світу має декілька рівнів — предмети, малюнки, слова, думки. Таким чином навіть 4-5-річні діти розвивають уміння узагальнювати і класифікувати, а при стандартному навчанні такі навички формуються лише у 6-7 років. Прихильники раннього спілкування дитини з комп'ютером підкреслюють, що комп'ютер розвиває не тільки інтелект, а й моторику та координацію рухів, бо дитина працює з клавіатурою і екраном. За комп'ютером дитина працює із задоволенням, тому це сприяє розвиткові інтересу до знань, тренуванню пам'яті та уважності.
Але треба пам'ятати, що у нерозумних дозах і ліки можуть перетворитися на отруту. Тому наводимо норми часу роботи за комп'ютером без перерви: 6-7 років — 10 хвилин, учні 2-3 класів — 15 хвилин, учні 4-6 класів — 20 хвилин, учні 8-9 класів — 25 хвилин, 10-11 класів — 30 хвилин.
Деякі вчені бачать у ранньому контакті дітей із комп'ютером лише негатив. Їхнi висновки: комп'ютер може уповільнити розвиток дитини, бо в неї буде менше часу спілкуватися з ровесниками і грати у звичайні іграшки. Потенційну загрозу вони бачать і в тому, що у віртуальному світі дитина не усвідомлює рівня небезпеки ризикованих дій, адже якщо героя «вбили», гру однак можна перезавантажити та почати все спочатку. Також деякі вчені стверджують, що комп'ютер не вчить концентрації уваги та не розвиває уяву дитини. І тому радять виховувати синів та дочок до 10-11 років традиційними методами — у реальному, а не віртуальному світі. Вони вважають, що дитині набагато корисніше і безпечніше в ранньому віці співати, грати в кубики, танцювати — і таким чином пізнавати світ і себе.
На початку цього року російський вчений Олег Гадомський запатентував спосіб робити предмети невидимими. Для цього на них треба нанести спеціальне покриття, яке під певним кутом зору відбиває світло так, що здається, нiби річ зникає. Невидимими можна зробити тільки предмети, що не рухаються. Вчений вважає, що завдяки його відкриттю можна буде розробити шапку-невидимку та плащ Гаррі Поттера.
Санітарні норми на цяцьки
На іграшки існують гігієнічні вимоги щодо токсичності матеріалів, з яких вони зроблені, а також запаху та рівня шуму, який вони видають. Іграшки для найменшеньких перевіряють на реакцію зі слиною, а також на наявність маленьких деталей, які можна проковтнути, та на можливість щось у іграшки відірвати. Найбільше вимог у медиків до м'яких іграшок, хоча вони корисніші для розвитку дитини, нiж гладенькі пластмасові. У продавців на кожну іграшку має бути документація, що підтверджує її безпечність.
Свято ляльок виховує жіночність
Щороку третього березня в Японії відзначають Свято ляльок. Інші назви — День дівчаток, День персиків, Свято третього місяця. В цей день у родинах, де є дочки, у передпокоях традиційно встановлюють східчастий стенд із ляльковими фігурами і мініатюрними іграшками. Ляльки можуть бути різними — дорогими чи найпростішими, але всі вони репрезентують персонажів японського імператорського двору епохи Хейан (794 — 1185 роки). На вершину стенду ставлять фігури імператора й імператриці в церемоніальних костюмах. Ця пара ляльок символізує подружнє щастя. На другій сходинці встановлюють трьох придворних дам, далі — п'ять музикантів, два міністри, слуги, а також предмети палацового побуту — ноші, карета, меблі, посуд та інші речі. По кутках стенда зазвичай ставлять два штучні деревця — сливу і персик, які символізують щастя і добробут. У цей день дівчата з матерями в ошатних кімоно ходять у гості, обмінюються подарунками, пригощають один одного солодощами і милуються ляльками.
Після свята ляльок акуратно загортають у папір, складають у коробки і ховають до наступного року. Існує повір'я, що якщо дівчинка не сховає ляльки в той самий день, то не зможе щасливо вийти заміж. Так у невимушеній, ігровій формі японським дівчатам прищеплюють правила гарного тону, поняття про ті риси характеру, які особливо цінують у жінці: уміння стримувати свої бажання і примхи та здатність дбайливо ставитися до дорогих речей. Так свято дивним чином поєднує гру, поетичний світогляд і традиційне виховання.
Київський музей іграшок
У Києві вже більше року працює музей іграшок (Кловский узвіз, 8), у колекції якого більше 10 тисяч екземплярів. Колекцію збирали з 30-х років минулого сторіччя, під час активного взаємообміну іграшками між союзними республіками.
У музеї можна побачити стародавні, народні й сучасні українські іграшки. Це і техніка (машини, паровозики), і настільна поліграфія (лото), ляльки, народна іграшка (глиняні брязкальця, солом'яні бички, дерев'яні каталки); характерні іграшки 30-80-х років: конструктор «Кремль», лялька-кукурудза, стародавні праски й швейні машинки. У музеї є стародавня лялька з родини академіка Богомольця. Вона має порцелянове личко і ручки-ніжки та дерев'яний тулуб. У колекції є одні з перших целулоїдних пупсиків. Ніжки в них розбиті, тому їх зашили в конвертики.
У музеї виставлені й унікальні іграшки з натурального сиру (небагато людей знають про існування такої іграшки, а вона і сьогодні використовується в побуті мешканців Західної України). Є механізовані іграшки і навіть трансформер радянського виробництва 30-40-х років, у якому дитяча конячка перетворюється на трактор.
Цей музей,що перебуває під егідою Міністерства освіти і науки України, — єдиний у країні. Сюди приходять помилуватися іграшками не тільки школярі, а й історики, етнографи, колекціонери й... бізнесмени, які бажають «підглянути» якусь ідею для сучасного виробництва іграшок.
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
