Виплачуй позику податками: малозабезпечені безробітні зможуть отримати гроші на запуск власного бізнесу

16.11.2021
Виплачуй позику податками: малозабезпечені безробітні зможуть отримати гроші на запуск власного бізнесу

Сергій Юрченко: «Я сам собі господар».

З січня наступного року держава надаватиме безробітним членам малозабезпечених сімей фінансову допомогу на започаткування власного бізнесу в рамках нової бюджетної програми «Рука допомоги».


За словами міністерки соціальної політики України Марини Лазебної, на реалізацію цієї програми в проєкті держ­бюджету на наступний рік передбачено близько 100 млн грн. Безробітні малозабезпечені завдяки державній інвестиції можуть створити близько 2-3 тисяч нових малих підприємств уже в перший рік.


«Нова бюджетна програма — це нові можливості для територіальних громад, для зайнятості населення, створення нових робочих місць, поповнення місцевого бюджету податками від нових бізнесів, залучення додаткових інвестицій у громаду, — сказала Марина Лазебна.

 

— І хто, як не керівники громад, найкраще знають своїх мешканців і розуміють, хто з них має хист до підприємницької діяльності. Держава допоможе кожному безробітному з родини малозабезпечених, який хоче відкрити власну справу».


Фінансова допомога на започаткування власного бізнесу безвідсоткова, а її розмір може становити до 15 мінімальних зарплат (на початок 2022 року — 97 тисяч 500 гривень).

 

Кошти надаються у безготівковій формі лише для оплати рахунків на придбання необхідного обладнання і матеріалів, згідно з бізнес-планом. Через три роки підприємницької діяльності допомогу потрібно повернути.

 

Але що важливо: вона повертається за рахунок сплачених податків та єдиного соціального внеску. Тобто, сума до повернення щомісяця зменшується на розмір обов’язкових платежів. І в цьому унікальність «Руки допомоги».


Та повертати кошти державі взагалі не потрібно, якщо сума сплачених податків перевищила суму наданої фінансової допомоги або якщо підприємець працевлаштує у перший рік своєї роботи ще двох безробітних членів малозабезпечених сімей за направленням центру зайнятості.


Участь у новій бюджетній програмі можуть взяти громадяни України, які отримують державну соціальну допомогу як малозабезпечені й офіційно перебувають у статусі безробітних. Для цього вони разом із заявою до центру зайнятості за місцем проживання мають подати також довідку про відсутність притягнення до кримінальної відповідальності, судимості та бізнес-план майбутньої справи.


Розробити бізнес-план допоможуть працівники центрів зайнятості, які надаватимуть учасникам бюджетної програми консультації з започаткування й ведення бізнесу, організовуватимуть для них безкоштовне професійне навчання.


Після розгляду бізнес-плану та позитивного рішення регіональної комісії учасник програми має 30 днів для того, щоб зареєструвати ФОП або юридичну особу, а також укласти угоду про надання фінансової допомоги з регіональним центром зайнятості та центром зайнятості за місцем проживання.


Для отримання фінансової допомоги до центру зайнятості слід надати рахунок та договір, укладений між учасником програми і постачальником обладнання та матеріалів, необхідних для заснування власної справи. На підставі цих документів регіональний центр зайнятості проводить оплату витрат.


Програму розробiло Міністерство соціальної політики України на основі успішного досвіду пілотного проєкту «Рука допомоги», який був реалізований Мінсоцполітики у 2016—2019 роках у Львівській, Полтавській, Харківській областях та трьох територіальних громадах Житомирської, Донецької й Чернігівської областей за підтримки Світового банку в рамках проєкту «Модернізація системи соціальної підтримки населення України».


Допомогу від держави на відкриття власної справи тоді отримали понад 230 учасників пілотного проєкту, з яких понад 90 відсотків наразі успішно працюють.


«Більшість новоспечених підприємців, які раніше отримували від держави щомісяця соціальну допомогу, вирішили свої життєві проблеми, стали економічно незалежними й продовжують розвивати власний бізнес. Натомість територіальні громади отримали нових платників податків до місцевого бюджету та нові робочі місця для своїх мешканців», — підкреслила Марина Лазебна.


(Детальний опис механізму надання допомоги міститься у постанові Кабінету Міністрів України № 397 від 21 квітня 2021 року «Деякі питання сприяння економічній самостійності малозабезпечених сімей»).


Хоча чотири роки тому багато хто скептично ставився до такої ідеї. Але історії, про які ми розповімо, переконують у тому, що все реально. І що це дійсно шанс для тих, хто втратив роботу, кардинально змінити своє життя.

Мед ложкою

42-річний Сергій Юрченко, багатодітний батько з селища міського типу Шевченкове Куп’янського району Харківської області, довгий час займався професійною фото- і відеозйомкою. А бджільництво було його хобі.

 

Але три роки тому в житті чоловіка все змінилося. Основне заняття перестало приносити Сергієві дохід, бо люди все менше й менше потребували його послуг, а домашня пасіка не могла прогодувати родину, бо була невеликою. Сергій Юрченко змушений був звернутися до районної філії Харківського міського центру зайнятості, щоб отримати статус безробітного.


— На щастя, у цьому статусі я перебував недовго, — посміхається Сергій. — Від свого інспектора дізнався, що на Харківщині діє пілотний проєкт Міністерства соціальної політики «Рука допомоги», що реалізувався за підтримки Світового банку. Це був мій шанс! Бо тоді вже виношував ідею створити ФОП і серйозно займатися бджільництвом.

 

Стримували лише драконівські банківські кредити. А ставши учасником проєкту, можна було отримати до 70 тисяч гривень безвідсоткової поворотної допомоги на розвиток підприємництва. Я не міг цим не скористатися.


До речі, Сергій Юрченко раніше отримував уже допомогу від Центру зайнятості населення на відкриття власної справи, пов’язаної з фото- і відеозйомкою. Ще тоді зрозумів, що написати і захистити бізнес-план не так страшно, як видається на перший погляд. Тим паче, у таких державних програмах є фа­хівці, які навчать і підкажуть.


У Сергія все вийшло: і бізнес-план захистив, і замовлене обладнання, необхідне для розширення власної пасіки, швидко отримав, і родина не бідує.


— Завдяки проєкту «Рука допомоги» купив рамки, кілька десятків вуликів і велику медогонку, про що найбільше мріяв, — розповідає Сергій Юрченко. — Звісно, без такої потужної медогонки я навряд чи міг би вчасно і якісно відкачувати мед з пасіки, яка весь час збільшується. На сьогодні маю сотню бджолосімей. Багато з них, щоправда, молоді — цьогоріч я самостійно розселив чимало бджолиних сімей, тому відкачка меду з їхніх вуликів ще була неповноцінною.


Чого не має Сергій, так це кредитних боргів. За три роки він як фінансова особа підприємець сплатив близько 70 тисяч гривень податків і зборів — стільки ж, як отримав безготівкової допомоги від держави на розвиток підприємництва. Ці гроші ввійшли йому в рахунок погашення позики.

 

Тобто, реальними коштами він її не повертав. І це, за його словами, найпривабливіша умова проєкту. Ти просто прозоро працюєш, і щомісяця твоя сума заборгованості зменшується на суму обов’язкових платежів, а держава отримує назад вкладені у тебе кошти. Це потужний старт для розвитку бізнесу.


А мед у Сергія Юрченка дуже смачний і цілющий, бо нектар для нього його бджоли збирають з екологічно чистого цвіту акацій, лип та лісових квітів — господар завжди вивозить свою пасіку подалі від загазованої і забрудненої атмосфери. Урожай меду цьогоріч видався дуже хорошим. Сергій накачав близько тонни акацієвого та липового меду та понад три тонни соняшникового. І ціна на мед піднялася.

 

Якщо у попередні роки гуртовики пропонували за один кілограм 27-30 гривень (трохи більше одного долара), то наразі купують за 55-60 (понад два долари). Це максимальна ціна, якої досі пасічникам не давали.

 

Півтори тонни солодкої продукції Сергій уже продав оптовим покупцям. Пів тонни реалізував самостійно на ринках Харкова за вищою ціною. А тонну залишив до того часу, коли у продажу з’явиться дефіцит меду і його вартість знову підніметься. Додатково торгує продуктами бджільництва — пергою, маточним молочком, настоянкою воскової молі, прополісом…


— Продавати завжди вигідно, коли є що, — посміхається Сергій. — А мед — тим паче, бо це ж не молоко, не скисне. І він завжди у ціні, особливо травневий. Я сам собі господар, наді мною немає начальників, сам собі планую роботу і зарплату. Доходи від бізнесу дозоляють оплачувати навчання і проживання старшої доньки в Харкові, щоліта усім сімейством відпочивати на морі. Частину доходів, звісно, вкладаю у розширення пасіки.


Ще Сергій поділився секретом здоров’я своєї родини. У них біля кухонного столу стоїть десятилітрове відро з акацієвим медом, і кожен член сім’ї щодня черпає звідти по кілька ложок цілющої смакоти. А замість чаю й кави вони п’ють воду з розведеним у ній медом. Гостей частують медовухою.

Кредит за СТО повернув, кредит на квартиру взяв

Вісім років тому Олександр Сербін купив приватний будинок у колишньому Кіровську (нині Хрестівці) Донецької області. Підбирав помешкання спеціально з великим подвір’ям на одній з головних вулиць, де великий транспортний потік.

 

Ось-ось мав відкрити там станцію технічного обслуговування. Але з початком збройного конфлікту на Донбасі змушений був усе кинути й перебратися з родиною на Полтавщину, у Кременчук, де жила бабуся дружини.


— Як і всі вимушені переселенці, сподівався, що затримаємося тут на місяць-два, тому прихопили з собою лише найнеобхідніше, — розповідає 37-річний Олександр. — Серед найнеобхіднішого у моєму чемодані був дрібний інструмент для ремонту автомобілів. Я з дитинства марив автомобілями, здобув спеціальність інженера-механіка, працював мотористом на СТО в одного підприємця й виношував мрію відкрити власну справу, пов’язану з ремонтом техніки. Але не вистачало фінансів.


На новому місці мешкання молодий чоловік, було, уже розпрощався зі своєю мрією, бо навіть ті скромні заощадження, з якими його родина виїхала з окупованої території, швидко закінчилися.

 

Важко було морально — опинившись, по суті, без засобів існування у чужому середовищі, не знав, куди податися. Працював водієм на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті, механіком на СТО.


Минуло понад два роки. Стало зрозуміло, що повертатися вже нікуди і треба облаштовувати життя на новому місці. Хотів узяти в банку три тисячі доларів кредиту, але йому відмовили, бо в нього не було заставного майна.

 

Знайомі, яких так само війна вигнала з рідних домівок, порадили скористатися грантовою програмою для переселенців. Але Олександру не вдалося правильно скласти бізнес-план, і він залишився, як кажуть, при своїх інтересах.

 

Тоді йому підказали звернутися до міського центру зайнятості, де внутрішньо переміщеним особам, а також тривалим малозабезпеченим безробітним пропонували взяти участь у пілотному проєкті Міністерства соціальної політики «Рука допомоги», що реалізувався за підтримки Світового банку.


— І я, порадившись із родиною, ризикнув. Про що жодного разу не пошкодував, — по­сміхається Олександр. — Фа­хівці, що були залучені до проєкту, підказали, як правильно скласти бізнес-план, допомогли оформити ФОП. Для старту бізнесу мені знадобилося 64 тисячі гривень. Саме стільки коштувало придбати підйомник, гідравлічну стійку, домкрат, кран для зняття моторів. Цих грошей я навіть не тримав у руках — проєктом передбачено безготівковий розрахунок з магазинами, у яких закуповується обладнання, зазначене у бізнес-плані.  


Кредит списувався автоматично при кожній сплаті податку на додану вартість та єдиного соціального внеску. За попередніми розрахунками, за три роки діяльності чоловік мав повністю його погасити. Так і сталося.


— Це просто фантастика! — не приховує своїх емоцій Олександр. — Можна сказати, я витягнув щасливий білет. Це був єдиний варіант для мене. Не знаю, чи зміг би без простягнутої мені «Руки допомоги» колись відкрити власну справу. Причому якби я офіційно оформив на роботу найманих працівників за направленням Центру зайнятості, то кредит узагалі можна було б не повертати. Але я тоді самостійно справлявся із замовленнями.


Сьогодні СТО «Механік», що належить Олександру Сербіну, добре відоме власникам легкових авто і бусів Кременчука. Спочатку він орендував невеликий бокс для ремонту однієї машини, а тепер має бокс, у який можуть заїхати одночасно три автомобілі.

 

А поряд уже готує інше приміщення, ще на два авто. Там же планує облаштувати офісне приміщення. З розширенням бізнесу гостро постало питання набору кадрів. Одного механіка Олександр уже офіційно взяв на роботу, інший проходить стажування.


— Я задоволений, мене все влаштовує, — каже Олександр Сербін. — А нещодавно ми з дружиною і сином переїхали до власної двокімнатної квартири, яку змогли придбати завдяки моїм заробіткам. Щоправда, за неї ще належить виплатити кредит. Але я міцно стою на ногах і це мене не лякає.