На Конотопщині всім першокласникам на День знань подарують «Конотопську абетку»

27.08.2021
На Конотопщині всім першокласникам на День знань подарують «Конотопську абетку»

«Конотопська абетка».

Зовсім нетривіально до виховання підростаючого покоління вирішили підійти в Конотопі на Сумщині. Тут на День знань усі першокласники об’єднаної територіальної громади отримають у подарунок абетку, яка так і називається «Конотопська».

 

Відтак, знайомлячись із літерами, наймолодші школярі зможуть познайомитися і з історією рідного краю, його визначними місцями, прізвищами відомих конотопців, основами державності та символами України.

 

Задум гідний захоплення, адже нічого подібного не має жоден обласний центр і навіть Київ, столиця України. Вітаємо Конотоп з цією подією! Адже місто започаткувало хорошу патріотичну традицію, яку, сподіваємось, підхоплять в інших населених пунктах України.

Закохати в рідний край з дитинства

Абетку видано за ініціативи і фінансової підтримки місцевого благодійного фонду «Світанок».

 

«Така ідея з’явилася в минулому році, вона видалася дуже цікавою і на часі. Бо одне з головних завдань сьогодення — це формування молодого покоління, яке важливо з дитинства закохати в історію України та свого рідного краю, — каже голова правління благодійної організації «Світанок» Наталія Дорога. — Оскільки ніхто нічого подібного досі не робив, працювати над реалізацією задуму було дуже захопливо. Ми запросили до роботи кращих авторів. Зокрема, до обговорення концепції абетки залучили письменника і журналіста Руслана Горового, який сам родом із Конотопа. Вірші для книжки створила чудова дитяча поетеса Людмила Горова, а малюнки зробив відомий харківський плакатист Нікіта Тітов».

 

Авторка віршів Людмила Горова каже, що працювати над абеткою було відповідально і цікаво водночас.

 

«Мені дуже подобалася концепція проєкту, інакше я просто не взялася б за роботу. Це неймовірно крута ідея: дати найменшим ті ціннісні орієнтири, які поведуть їх по життю, — розповідає «Україні молодій» письменниця. — Бо найкращий внесок, який ми можемо зробити для майбутнього країни, це виховати гідне покоління — розумне, свідоме, патріотичне. Саме ці зернятка, які зараз ми посіємо в дітях, згодом проростуть і дадуть плоди. Вважаю за честь творити таке патріотично-орієнтоване наповнення для дитячої книжки.

 

Для мене це був незабутній досвід. Сподіваюся, і діти, і батьки, і педагоги оцінять нашу роботу з художником Нікітою Тітовим, який створив для книжки чудові ілюстрації. Та найбільше хочеться, аби книжка сподобалася дітям, які, можливо, вперше познайомляться з досі невідомими поняттями і прізвищами, дізнаються щось нове і відчують гордість за землю, на якій живуть».


Що ж під яскравою палітуркою «Конотопської абетки»? Наприклад, з літерою «А» малечі автори пропонують ознайомитися на прикладі слова «Армія», «Б» — битва (звісно, ж Конотопська), «В» — вишиванка, «Г» — гребля (їх у Конотопі дуже багато), на «І» — історія (тут доречно згадали Олександра Лазаревського, відомого історика , який народився на Конотопщині), на «Е» — екскурсія (до сусіднього Батурина — колишньої гетьманської столиці), на «Є» — Єзуч (річка, яка протікає містом), на «З» — зубр (у конотопських лісах вони досі є!), на «М» — мова, на «Н» — нація.

 


Саме після цього слова подумала: а чи знає моя дитина, яка цьогоріч піде вже до другого класу, значення слова «нація»? Виявилося, що не знає. Коли ж спробувала розтлумачити, то зрозуміла, що мої пояснення якось не дуже «заходять» семирічній дитині.

 

Які ж слова для цього знайшла Людмила Горова? «А хочете я вам прочитаю цей віршик? — каже у відповідь письменниця. —


Українці ми з тобою,
Мовим мовою одною ,
Разом наш будуєм світ
Вже не першу сотню літ.
Всі живемо в Україні
І як нація єдині».

Справді, влучно, просто і змістовно. А головне — легко запам’ятовується, варто лише кілька разів прочитати.
А ось як розповіла авторка дітям про Конотопську битву:
Битву Конотопську, друже,
Ти вивчай ретельно дуже,
Зброю чисть, кордон тримай,
Ні на мить не забувай:
Буде битий московит,
Буде знов тікать на схід,
Як уже тікав галопом
Трубєцкой під Конотопом.


Ось так коротко і водночас доступно письменниця переповіла у цих кількох рядках дітям суть і велич знаменитої битви, в якій козаки здобули блискавичну перемогу над московським військом.

 

«Я конотопець і пишаюся цим!»

«Я намагалася уникати пафосу, який траплявся, наприклад, у тих віршиках, на яких я росла, — каже Людмила Горова, — бо якщо леніна-партію замінити нашим українським наративом, але залишити надмірний пафос, то сенс буде той самий. А діти дуже добре відчувають нещирість. Мені ж дуже хотілося, щоб віршики були для дітей і про дітей, щоб малечі вони гарно «смакували».


Авторка зізнається, що деякі рядки доводилося переписувати, іноді по кілька разів, аж доки не з’являлося відчуття, що ось воно — саме те.

 

«Але відсотків на 80 абетку було написано з першої спроби, — каже Людмила Горова. — Звісно, перед написанням я ретельно готувалася. Бо ніколи не починаю справу, доки не відчую твердого ґрунту під ногами. Для цього я занурювалася в історію Конотопа: досліджувала маршрут місцевого трамвая, вивчала географію річки Єзуч, шукала інформацію про лісове господарство і зубрів, про Конотопську битву і місцевих знаменитостей тощо. Тобто готувалася, аж доки в мене не набирався такий багаж знань, який би дозволяв мені писати так, наче я сама з Конотопа».


Відчути це місто, зануритися в його атмосферу і полюбити його допомагав чоловік авторки Руслан Горовий, який тут народився та є автором книжки «Конотоп — місто легенд». Він також написав одну з перед­мов до абетки, в якій, звертаючись до маленького читача, назвав Конотоп і Конотопщину «місцем твоєї сили».

 

«Руслан розповідав такі історії, деталі й родзинки, які може знати тільки людина, яка там жила. Іноді ми навіть влаштовували спільні мозкові штурми про те, якою має бути та чи інша історія, — каже пані Людмила, — і це справді допомагало в роботі».


«Ти хто?» — «Я коното­пець і пишаюся цим!». Такою і має бути відповідь кожного, хто походить із нашого козацького краю, — написав у передмові до абетки конотопець і засновник благодійної організації «Світанок» Євген Сур. — Саме для цього ми створили «Конотопську абетку» — книжечку, яка допоможе тобі навчитися читати і відкрити історію рідного міста, пишатися власним родоводом, нашими талановитими земляками та мужніми козаками, любити нашу найкращу мову та насолоджуватися нашим найсмачнішим короваєм! У конотопській абетці відображена наша історична пам’ять. Вона, як зоряний Чумацький Шлях, завжди вказуватиме тобі дорогу додому, до своїх витоків і допоможе пам’ять нашу зберегти».


Як повідомила Наталія Дорога, у видавництві «Люта справа» вже видрукувано перші примірники абетки. До першого вересня має побачити світ весь наклад книжки — 3 тисячі примірників. Їх подарують кожному школярику, який цьогоріч переступить поріг школи вперше.


Сьогодні Конотоп показав приклад, як ненав’язливо говорити з дітьми про серйозні речі, як сіяти в їхніх душах зерна патріотизму і любові до рідного краю і країни. Перші книжки, як і перші враження, — найяскравіші.

 

Переконані, що в конотопських школяриків знайомство з історією рідного міста й країни теж буде яскравим і незабутнім. Нехай це стане прикладом для інших міст, як слід шанувати своє коріння і як варто прищеплювати цю любов змалку тим, хто завтра скаже: «Я конотопець (киянин, житомирянин, чернігівець) і пишаюся цим!».