Розслідувач фанатизму: рецензія на книжку Люка Гардінґа «Вторгнення»
У Люка Гардінґа, політичного журналіста лондонської Guardian, вийшла в Україні вже друга книжка. >>
(Фото надане пресслужбою НСТДУ.)
Національна спілка театральних діячів України у жовтні презентувала Цифровий театральний архів (Digital Theatre Archiv), який запустила за підтримки Українського культурного фонду.
Веб-ресурс нині містить інформацію про 113 театрів, 333 вистави та 1563 персоналії за період 2015–2019 років. Куратор проєкту — українська театрознавиця, докторка мистецтвознавства, професорка Ганна Веселовська.
«Наша мета — створення повноцінної національної театральної бази даних, що надасть користувачам доступну, об’єктивну та систематизовану інформацію про театральне мистецтво України останніх п’яти років. Так ми максимально зафіксуємо і збережемо інформацію про український театр для наступних поколінь та подальших досліджень», — пишуть на титульній сторінці.
У багатьох країнах процес діджиталізованого архівування та фіксації театрального процесу триває вже давно. Існує чимало електронних театральних архівів у Великобританії, Німеччині, США, Франції.
А державні інституції, що опікуються театрами в центральноєвропейських країнах (Інститут театру імені Збігнєва Рашевського в Польщі, Угорський театральний музей та інститут, театральні інститути у Словаччині, Чехії, Словенії та інші) забезпечують збереження інформації на спеціальних сайтах.
Вивчивши досвід колег із європейських інституцій, НСТДУ й реалізувала запуск вітчизняної театральної бази даних. Організатори через пресслужбу Спілки зазначають, що попереду ще багато роботи, доповнення та розширення інформації. Також закликають усіх бажаючих активно користуватися архівом theatre.com.ua та допомагати у вдосконаленні ресурсу.
Щоб долучити свій театр до Цифрового театрального архіву (ЦТА), треба зробити кілька дій. Найперше — завантажити розроблені організаторами форми для опитування: окремі анкети для театру та для вистави. Надати затребувану інформацію, додати фото, рецензії про вистави, макети афіш та програмок тощо і надіслати все на пошту [email protected].
Констатують: за статистичними даними 2017 року, в Україні нараховувалося 113 театрів, що перебувають у державній та комунальній власності, кількість недержавних театрів — значно більша, але, на жаль, статистикою не обрахована. У розділі «Театри» зібрана інформація про комунальні та недержавні театри України.
«Без фіксування всього, що колись відбулося в театрі, на сцені, або знищення свідчень часом ставалася така собі колективна втрата пам’яті. До того ж безнадійно постраждало і паперове документування театрального процесу в Україні, спроба якого була здійснена кілька десятків років Українським театральним товариством», — розповідають організатори ЦТА.
У результаті, в нашій скорегованій кимось історії вже не раз відзначалися недостовірні театральні ювілеї, а провідні майстри сцени залишалися без гідного вшанування. А сьогодні, коли, здається, про все можна дізнатися з мережі, як виявилося, українському театру і там не пощастило: суцільна плутанина з датами прем’єр, авторами спектаклів, зіграними акторами ролями».
Й оптимістично запевняють: «Наразі часи, коли в історії українського театру втрачалася інформація, зникали матеріальні свідчення про вистави (афіші, програми, ескізи декорацій тощо), що для свого часу вважалися знаковими, закінчилися».
У Люка Гардінґа, політичного журналіста лондонської Guardian, вийшла в Україні вже друга книжка. >>
Ніхто із сучасників, напевно, не міг до 24 лютого 2022 року уявити переповнені залізничні вокзали, з яких українці їхали від страшної повномасштабної війни. >>
Дерев’яні ляльки-мотанки на людський зріст, картини, інсталяції та скульптури представлені у Києві на виставці «Невидима рука». >>
Культовий український письменник, публіцист, громадський діяч та блогер Дмитро Капранов помер у віці 56 років. >>
Нові літери з унікальним історичним шрифтом встановили на станції столичного метро «Площа Українських Героїв» в ніч на 12 квітня. >>
Колись Прохорівка була улюбленим місцем української інтелігенції. До маєтку Максимовича на Михайловій горі приїжджали Тарас Шевченко й Микола Гоголь. Кобзар тут проводив останні вільні дні в Україні до свого арешту у 1859 році. >>