Українська актриса отримала приз за найкращу жіночу роль на кінофестивалі у Марокко

Головні локації стрічки «Стрімголов», яка минулого тижня вийшла у прокат в Україні, — київські Золоті Ворота і автовокзал «Видубичі», Троєщина і Нижньоюрківська, 31, пристоличний Ворзель і «Барбара Бар».

 

 

Знімальна команда констатує: «Вже сьогодні деякі з цих місць змінились назавжди, але у вас є шанс повернутись в осінь 2016-го — Київ, рожево-блакитний, як бетонний паркан Видубичів, жовтогарячий, як сонний Ярвал, епічний, як Троя, неоновий, строкатий, хаотичний, холодний, Київ «тут і зараз» і Київ «я тут ненадовго». 

 

 

Світова прем’єра фільму «Стрімголов» відбулася на кінофестивалі в Карлових Варах у липні. Психологічна драма тяжіє до арт-хаусу (авторського кіно).

 

 

Нещодавно на 22-му Міжнародному фестивалі акторського кіно в Рабаті (Марокко) приз за найкращу жіночу роль отримала Дар’я Плахтій, яка зіграла юнку Катю.

 

 

І все ж фільм розрахований на масового глядача, який хоче побачити красиву і трохи ірреальну історію кохання, відчути переживання і побачити ненав’язливо окреслені проблеми нашого життя: від жіночого алкоголізму і непростих взаємин батьків та дітей різних поколінь — до АТО, незаконного вирубування лісів і наркозалежності.

 

Дещо флегматичні розвиток подій і герої у «Стрімголов», місцями — ніби спеціально уповільнено кадри, але від того лише виразніше і глибше відчуваєш людей і все, що відбувається навколо.

 

Поступово розкриваються долі і характери головних героїв кінооповіді: через картину Миколи Глущенка, рядки відомого поета, страх від першого падіння з велосипеда... Дар’я Плахтій називає фільм «тихою історією».

 

Втім, це той випадок, коли екран без істерик, розбивання машин (лише рана на коліні) і гучних розборок дає можливість глядачеві сконцентруватися не на другорядному, а на головному. 

 

Повнометражний режисерський дебют Марини Степанської показують лише у 26 кінотеатрах країни (їх усього близько 500): зокрема, у Львові, Тернополі, Одесі.

 

«Якщо ви хочете побачити фільм, хоча б приблизно в тій якості, над якою ми працювали рік, iдіть у «Жовтень», зал «Классік» (Київ), там хоча б звук передає атмосферу. Якщо ви хочете побачити фільм в усій повноті «зображення-звук-атмосфера» — запрошую вас на покази в Польші, Празі, Стокгольмі, Тбілісі, Каїрі і ще буде трохи далі», — це порада від Марини Степанської.

 

Вона у «Фейсбуцi» написала: «...я відчуваю, що українські кінотеатри досі ставляться до українського кіно, як до другорядного продукту, і можна подолати обставини і навіть себе, виробляючи фільм, але не межі кінозалу «Сінематека» в прокаті. Власне, цей пост я пишу, оскільки не можу заспокоїтись, що роботу такої кількості професіоналів так і не побачать ті, для кого, це все, власне, робилося».

 

Стрічку повністю профінансувала держава. Її бюджет склав 10 мільйонів гривень. «Стрімголов» — історія про юнку Катю, яка орендує квартиру у спальному районі Києва і має шанси виїхати у Берлін; спочатку дивакуватого Антона (Андрій Селецький), який навіть не має мобільного телефона; діда (Олег Мосійчук) молодого чоловіка, в якого навіть рушниця виявилася для самооборони — хочеться передивитися ще. Бо красивий фільм і, попри все,  насамкінець залишає глядачам просвіт у майбутнє героїв.