Москва між Ю. і Я.

12.10.2004
Москва між Ю. і Я.

Часи агiтпропу, коли Москва переконувала українцiв влитися в єдину сiм’ю «звiльнених народiв» минули? Принаймнi для росiйських iнтелектуалiв — так. (Плакат 1920 року.)

      Наприкінці вересня в Москві відбувся «круглий стіл», присвячений ситуації в Україні, в якому взяли участь політики і впливові експерти з Росії та України. Гліб Павловський, який уже кілька виборчих кампаній поспіль є штатним політтехнологом СДПУ (о), а зараз продукує ідеї для виборчої кампанії Януковича, на форумі виявився практично самотнім — як кажуть, з явною перевагою виграли експерти, які пророкують перемогу Вікторові Ющенку.

      «Я вважаю, що керівництво Росії проводить помилкову політику щодо українських виборів, — говорить депутат Державної думи РФ Володимир Рижков. — Ця політика занадто однозначна, занадто чорно-біла, занадто прямолінійна. Вона погіршує стратегічно наші відносини зі значною частиною українського суспільства, зі значною частиною впливових кіл в Україні. Вона створює нові додаткові ризики для російсько-українських відносин і зовсім не створює нам ніяких гарантій щодо економічного співробітництва, політичного співробітництва і зовнішньополітичного курсу України».

      На думку Володимира Рижкова, навряд чи буде велика різниця в зовнішньополітичних пріоритетах України як за перемоги Януковича, так і за перемоги Ющенка: «Мені здається, ми самі себе заганяємо в ілюзії, що, в першому випадку, це буде антизахідна, антиєвропейська, антинатовська політика України, а в другому — однозначно прозахідна, проєвропейська, пронатовська політика. Я думаю, що картина далеко не така чорно-біла. Це — чергова міфологізація одного та другого кандидата».

      А президент Інституту сучасної політики, співголова Республіканської партії Росії (РПР), доктор політичних наук, професор Російської академії Державної служби при президенті РФ Володимир Лисенко вважає, що нинішні вибори в Україні — прообраз ситуації, що може скластися в Росії через три роки. «Зараз будуть розіграні два сценарії, які через три роки можуть повторитися в нас, український і білоруський, — заявив політолог. — Це або сценарій спадкоємця (ми бачимо сьогодні, що фактично Янукович іде як наступник Кучми; те ж саме Путін обіцяв зробити через три роки), або білоруський сценарій, де Лукашенко проводить референдум, аби отримати третій термін президентства. Чом би нам не прогнозувати, що Володимир Путін може залишитися ще на один термін, скориставшись досвідом Білорусі?».

      «Чесно вам зізнаюся, що страшенно зрадів, коли з'явився Російський блок, що підтримає інтереси російського населення в Україні, — згадує Лисенко. — Але мої розчарування були цілковитими: 1,5 відсотка по Україні і 25 відсотків — по Севастополю. Це свідчить, що населення України все-таки не голосує за цим принципом, не орієнтується на національний фактор. Тому, говорячи про вибори в Україні, ми повинні думати насамперед про Росію. Можу чесно сказати, що для мене буде глибоко сумним фактом перемога Януковича, оскільки очевидно, що це буде продовження курсу Кучми. Причому, може, навіть у гіршому варіанті — це будуть більш посилені авторитарні тенденції. Зважаючи на те, що відбувається в Росії, особливо останній місяць, з контрреформами президента Путіна, то я думаю, що для Росії може бути просто трагічна ситуація, якщо ми матимемо схожого на нас, такого самого, все більше сповзаючого до авторитарних методів керівництва, Президента України. Тому, думаю, Росія сьогодні, безперечно, зацікавлена в тому, щоб перемогу одержав Ющенко, щоб перемогу одержали все-таки ліберально-демократичні сили України. Більше того, вважаю, що це може бути один із важливих моментів, що реально впливатиме на наш, російський, політичний режим. В умовах, коли російська опозиція деморалізована, коли фактично цілком зачищена вся політична галявина навколо Путіна, я думаю, що якщо в Україні знову переможуть кондові прорадянські сили, то ми опинимося в оточенні подібних держав, що ще більше ускладнюватиме російську внутрішньополітичну ситуацію. Якщо ж в Україні переможуть нові сили, які активно проводять ліберальні реформи, що орієнтуються на Європу і США, це може стати дуже серйозним поштовхом і противагою тим авторитарним тенденціям, які сьогодні найактивнішим чином розвиваються в Росії».

      Народний депутат України, керівник офісу Віктора Ющенка Олег Рибачук, котрий відвідав московський форум, зізнався в тому, що йому «було дуже приємно чути, що не тільки Російський клуб представляє точку зору Росії про події в Україні. І не тільки Російський клуб є єдиним висловом інтелектуальної думки про те, кого з кандидатів хто і як підтримує в Україні». Рибачук нагадав російським експертам про досвід співробітництва Росії з Віктором Януковичем: «Маленький штришок про Януковича — «друга російського бізнесу». Він довго був «губернатором» Донецької області. Найбільша область. Це, практично, єдина вільна економічна зона. Ви там не знайдете жодного серйозного російського інвестора. Робити вам там, хлопці, нічого. Донецькі працюють самі. Коли Янукович став Прем'єром, то приватизація йшла Рінату Ахметову».

      Олег Рибачук порадив згадати 2000 рік: «Говорили: українці, припиніть красти газ. Знаєте, хто цю тему припинив? Ющенко. Касьянов — віце-прем'єр і міністр фінансів, а Ющенко — голова центробанку, згодом — прем'єри. Вони за кілька зустрічей зробили нормальний баланс у відносинах між Росією й Україною. Тоді Ющенко казав, зокрема Путіну: «Ви забудете, що таке крадіжка газу в Україні». При Ющенкові за півтора року його прем'єрства, при тому що Президент і парламент були проти нього, інвестиції в Україну були — і залишаються дотепер — найбільші. Найбільші приватизації в Україні за участю російського капіталу були при Ющенкові. Зростання російсько-українського торгового обороту за один рік склало 40 відсотків — це Ющенко встиг зробити в нас за короткий термін».

      Заступник голови Російської демократичної партії «Яблуко», голова Московського відділення цієї партії Сергій Мітрохін абсолютно впевнений, що «ніякі проблеми російськомовної меншості в Україні паном Януковичем вирішені не будуть, тому що домовитися з ним про це буде неможливо. Можна буде домовитися про якісь взаємообміни ресурсами тощо, що й робиться «по понятіях», але встановити стабільні, довгострокові відносини, наприклад, вимагати гарантії прав російськомовної меншості в Україні — у такій системі це просто неможливо. І навпаки, це можливо зробити з політиком, який має самостійні погляди, але рухається в більш-менш цивілізованому напрямі, з яким можна принаймні вибудовувати цивілізований діалог на основі права, у тому числі й міжнародного права, і на цій твердій і міцній основі, а не на «понятіях», домагатися реалізації довгострокових інтересів Росії».

      Заступник керівника Московського представництва Фонду імені Конрада Аденауера Андрій Загорський закликав «відмовитися від головного стереотипу, що був дуже ходовим у 90-ті роки». «Він зберігається досі. Стереотип про те, що вибір України — це вибір між Європою і Росією. Немає такого вибору, — впевнений Загорський. — Це помилкова дилема. Така дилема вже не стоїть ні перед Україною, ні перед Росією. І Україна, і Росія по-своєму, в різних формах, з різними конкретними цілями, рухаються в напрямку до Європи. Хотілося б вірити, що на якомусь етапі ми опинимося там разом. Тому питання не в тому, йти Україні в Європу чи залишатися з Росією, а в тому, хто з нас і в якому темпі рухатиметься в цьому напрямку. В цьому сенсі, я гадаю, моя особиста перевага була б, природно, на користь Ющенка».

      Андрія Загорського підтримала і кандидат економічних наук Ірина Хакамада: «Я вважаю, що вибори в Україні у зв'язку з російським фактором — це не вибори між Європою і Росією. Насправді Україна вибирає між демократичним, освіченим розвитком, прагненням до створення істинно демократичної держави і таким повзучим, сумним сплетінням регульованої демократії на шляху створення авторитарного суспільства. Це — той шлях, який вибрала сьогодні Росія».

      Головною загрозою для майбутнього України експерти назвали скасування виборів, на що може піти Леонід Кучма. Навіть ангажований українською владою Гліб Павловський змушений був визнати: «Кучма вів, веде і вестиме цю політику до самого кінця, до останнього дня свого президентства і до інавгурації наступного Президента — свою особисту політику ліберального монарха. Іншу він просто не може вести. Я навіть не впевнений, що його послухало б політичне співтовариство, якби він намагався змінити свою стилістику. Адже ця стилістика базується на визначеній структурі власності, що була сформована, на відміну, між іншим, від Росії, де все-таки процес був частково спонтанним і децентралізованим. Там він був абсолютно централізованим і дуже схожим на політику Вільгельма-завойовника в середньовічній Англії. Це була політика визначених роздач і формування визначеної соціально-політичної бази на цій основі. Там, дійсно, зовсім інша політика, і в якомусь сенсі там політично зовсім інша країна».

      І якщо Кучма має залишити політичну сцену, то Януковичу не судилося  забратися на неї, вважають більшість учасників «круглого столу». Так, на думку заступника директора Інституту країн СНД Володимира Жарихіна, у другому турі, якщо такий знадобиться, фаворитом буде Віктор Ющенко. «Основні постачальники голосів у другому турі — це прихильники Симоненка і Мороза, які є лівими і ліво-центристами. Вони, по ідеї, повинні віддавати перевагу в другому турі Януковичу. Але цього не відбувається. Чому? Незважаючи на те, що Янукович дуже активно працював із цим електоратом — підвищення пенсій, недавня заява щодо статусу російської мови, стосовно НАТО тощо, — перетягування цієї частини електорату не відбувається? Певно, для лівої і лівоцентристської частини виборців головними все-таки є не ці, геополітичні й мовні, проблеми, а нелюбов до оточення Кучми і до самого Президента. Вона переважує».

Богдан ПУКАЛО.

  • 82% членів Американської торгівельної палати в Україні вважають боротьбу з корупцією пріоритетом №1 для України

    Результати дослідження сприйняття корупції в Україні серед членів Американської торговельної палати показують, що бізнес, на жаль, наразі не спостерігає суттєвого прогресу у боротьбі з корупцією, однак сподівається на покращення ситуації у 2016 році. >>

  • Україна і семеро гігантів

    Для проведення свого чергового саміту лідери країн «Великої сімки» (а точніше, господиня заходу, Німеччина) обрали справжній райський куточок. Мальовничий замок Ельмау, неймовірної краси краєвиди Баварських Альп, чисте гірське повітря з гіркуватим присмаком цілющих трав, мелодійне калатання дзвіночків на шиях флегматичних альпійських корів... Ну як працювати в такій розслаблювальній атмосфері? >>

  • Шлях через Україну

    Лідери «Великої сімки» не лише говорили про Україну на саміті в Баварських Альпах — дехто з них туди й поїхав «транзитом» через Київ. Окремо варто наголосити на візиті прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе — першого в історії двосторонніх відносин між нашими країнами. >>

  • Дружнє плече на шляху до ЄС

    Сьогодні в Ризі стартує саміт програми Європейського Союзу «Східне партнерство». Уже відомо, що про скасування візового режиму з ЄС для України на цьому саміті не повідомлять — наша держава не встигла виконати й половини пунктів Плану дій з візової лібералізації (ПДВЛ), необхідних для надання безвізового режиму. >>

  • Кордони для «Лікарів без кордонів»

    Держдума Росії ухвалила законопроект про «небажані» в Росії іноземні та міжнародні неурядові організації. Згідно з документом, ідеться про неурядові організації, які «створюють загрозу основам конституційного ладу РФ, обороноздатності країни та безпеці держави». >>

  • Кому мінімум, кому — банкрутство

    Немає сумнівів, що Євросоюз є корисним для його членів міждержавним утворенням. Але навіть у дружній родині конфліктів не уникнути. Європейська Комісія розпочала процедуру проти Німеччини за порушення союзного закону про мінімальну оплату праці. >>