Ящик і дерево дружби

15.09.2015

Днями Польський iнститут спільно з Київським академічним театром ляльок запросили дітей подивитися вистави з Чехії, Австрії, Польщі, а також узяти участь у майстер-класах. Все це відбулося в рамках проекту «Артисти — дітям», який створили для дітей-біженців із Криму, дітей учасників АТО, дітей iз багатодітних родин та дітей-сиріт. Заходи патронувала перша леді Марина Порошенко.

Два дні поспіль — з одинадцятої години і до вечора — у дивовижному ляльковому театрі по вулиці Грушевського у столиці на великій та малій сценах показували спектаклі чеського театру Divadlo L’isen, австрійського TheIrrwischTheatre та польського Театру ляльок імені Андерсена. Господарі представили свою виставу «Гуси-лебеді». А ще до маленьких глядачів завітали артисти художньо-акробатичного училища з Угорщини з виступом ImreBaross.

Так, скажімо, театр Divadlo L’isen із міста Брно познайомив дітей із Махабхаратою — давньоіндійським епосом, втіливши одну з оповідей про кохання та вірну своєму чоловікові жінку у лялькову постановку. Всі ляльки розташувалися із внутрішньої частини великого ящика, у якому стояли актори, і при вимкненому світлі у залі на передню його частину направлялося світло ізсередини ящика — і ляльки оживали. Дітям важко було повірити, що все це дійство відбувається на їхніх очах, а не є комп’ютерною графікою, яку демонструють на екрані. Тому, коли після вистави ящик обернули і актори почали розповідати про те, як робиться така вистава, — діти засипали їх запитаннями.

«Цей проект — не лише розваги, а й складова навчального процесу», — уточнили «УМ» у Польському інститутi. Особливо це відчувалося, коли діти потрапляли у фойє чи простір перед театром, де для них організовували майстер-класи, вікторини, спортивні та інтерактивні ігри. Член словацької делегації Дзвенислава Лобода розповіла: «У нас тут активний відпочинок: футбол, баскетбол, також є пазли, головоломки, навіть йо-йо. А це — велике дерево, яке ми хочемо, щоб діти розфарбували, — і плануємо повісити його у Словацькому посольстві».

«Ми з різних країн, однак усі — одна сім’я індоєвропейців, у нас схоже почуття гумору, ми радіємо однаково», — такими словами відкрив проект керівник департаменту культури міністерства закордонних справ Польщі Томаш Шаратіс.