«Умудрітеся, немудрі...»
Тарас Шевченко
Століттями знекровлена заборонами і зневажена своїми синами непутящими українська мова «стогне-плаче», кричить-волає про допомогу, а влада не чує. Поки ведуться безплідні нескінченні розмови про захист і підтримку державної мови, нам влаштовують, не без допомоги високопосадовців, мовний котел, наслідком якого стане повне знищення української мови. Із мовою ми загрались, як із вогнем. Голослівні, нічим не підкріплені запевняння Президента про єдину державну українську мову непереконливі, бо ситуація із державною мовою загрозлива. Ніякі заяви про захист і підтримку державної мови вже не зарадять, мову треба рятувати радикальними законами і діями. Державну мову кинуто напризволяще, відправлено у вільне плавання, ніхто її не рятує — виживе, то виживе. Невже у керманичів країни немає відчуття, що українську мову ми втрачаємо?
Сьогодні вони запевняють, що ситуація контрольована, а завтра скажуть, що українську мову ми втратили. Посадовці-відступники по-московськи так і ріжуть на всіх каналах телебачення. Чужої мови навчились, а своєї рідної відцурались. А що тоді казати про містечкових полтавських мамаїв*, які люто ненавидять усе українське? Дональд Туск і Ян Томбінський спілкуються з пресою українською мовою, а українські чиновники — російською. Який сором, яка ганьба! Бодай не дивитись, бодай не казати, бо за людей сором, бо серце болить — за владу соромно, бо спілкується вона з українським народом мовою російського агресора, ігнорує Конституцію України, рішення Конституційного Суду від 14 грудня 1999 р. про порядок застосування державної мови на території України. Державні чиновники зневажають мову Шевченка, а він застерігав: «Схаменіться, будьте люди, бо лихо вам буде...». А лихо не забарилося, воно вже на порозі Української держави і стукає у двері. Самі ж українці не палають бажанням рятувати рідну мову, а навпаки, добивають її своєю байдужістю, переглядом російськомовних телеканалів, передплатою російських видань, придбанням російськомовної літератури.
«Гріхам великим потурає» і московська церква, у якій моляться російською мовою. У Біблії про рідну мову просто йдеться: «Бо коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а мій розум без плоду!» (Посл. до коринфян, 14,14). Наш розум без плоду — пустоцвіт. Інстинкт самозбереження підказує нам: або ми станемо українською нацією, українським народом, або як нація зникнемо.
Як захищати і берегти рідну мову, треба повчитись у французів, німців, американців. Рятувати свою рідну мову має сам український народ. Іншого шляху просто немає. І не забуваймо пророчі слова Василя Симоненка: «Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!»
*Олександр Мамай — міський голова Полтави. — (Ред.)
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
