Тіні забутих і незабутих предків

26.02.2015
Тіні забутих і незабутих предків

У «Книзі життя» яскраво, з гумором утверджується культ сім’ї, бо живі чи мертві родичі, їх треба пам’ятати. (з сайта kinogallery.com.)

Американський мультфільм «Книга життя», бюджет якого склав 50 млн. доларів, окупив себе вже прокатом лише у США, плюс виручка від показу в інших країнах — більше 45 млн. доларів. Відсьогодні анімаційну картину режисера Хорхе Гутєрреса можна дивитися у вітчизняних кінотеатрах.

Це історія про симпатію з дитинства до дівчинки-красуні Марії двох мачо: поетично-романтичного Маноло, який не бажає вбивати навіть биків на арені, та самозакоханого Хоакіна, який не погребує для досягнення мети скористатися зачаклованим орденом і допомогою містичної сили. Події відбуваються у колоритній Мексиці. Герої — незвичайні містичні дерев’яні маріонетки, які дещо нагадують «Сімейку монстрів», але яскраві, символічно розмальовані, тому не лякають і не викликають відрази, навіть коли переміщаються у світ мертвих.

Є і миле кругленьке поросятко: його спочатку рятують від смерті, а потім воно супроводжує мрійливу Марію на навчання за кордон і з нею знову через роки повертається додому. Величезний бик — ну дуже великий, іскри летять з очей, але роги його врешті-решт вгрузають у стіну... Але це все потім. А на початку Темний ангел із понурого світу забутих предків і Володарка потойбічного яскравого світу мертвих, про яких пам’ятають, укладають між собою парі: якщо Хоакін одружиться з Марією — всюди володарюватиме морок, якщо Маноло — не буде безпросвітної печалі.

У незвичайну «Книгу життя» яскраво, з гумором вписується право кожного на власний вибір — незалежно від родових традицій. Одночасно утверджується культ сім’ї, бо живі чи мертві родичі, їх треба пам’ятати і поважати, щоб вони не опинилися у сутінках царства Темного ангела. Всеперемагаюча любов у мультику — на все життя, у будь-якому зі світів.