Нове величне для своєї країни

06.02.2015
Нове величне для своєї країни

Дослідниця Дженніфер Кан.

Найуспішнішого українського митця, лауреата Шевченківської премії за цикл «Українські мотиви», засновника «нового українського пейзажу», класика нефігуративного живопису, 68-річного Анатолія Криволапа не так легко виманити у Київ iз його затишного маєтку на березі озера у селі Засупоївка Яготинського району. Днями він на своєму розкішному «Порше», який нещодавно купив, усе-таки подолав трішки більше ніж 100 кілометрів і приїхав на презентацію англомовного альбому Anatoliy Kryvolap and the ukrainian sublime («Анатолій Криволап та українське величне»), виданого у «Родоводі». За словами видавця Лідії Лихач, це перша книга з англомовної серії про сучасне мистецтво України.

«Під час війни на сході України кожне правильне слово, мистецький жест, культурна подія мають особливу ціну і збільшують число прихильників українського проекту. «Анатолій Криволап та українське величне» — це академічна розвідка американської дослідниці Дженніфер Кан. Вона має стати свідченням того, що українське мистецтво органічно вписане в світовий контекст, є синопсисом модерної України», — пояснила директорка «Родоводу».

Лідія Лихач уже давно живе на дві країни — Америку та Україну. З Дженніфер Кан знайома не один рік. Завше у приватних розмовах схиляла її до українського малярства, мовляв, подивись на це, познайомся з тим-то. З усього різноманіття України американка зупинилася на наївному малярстві, виокремивши для себе Катерину Білокур, та на народних іконах. А рік тому американська дослідниця зацікавилася роботами Анатолія Криволапа. Вона кілька разів приїжджала в Засупоївку на інтерв’ю до нього і, як каже Лідія Лихач, «викручувала йому руки» своїми американськими запитаннями.

Свій погляд на творчість Анатолія Криволапа Дженніфер Кан подала у контексті історії України та світового мистецтва. Дослідниця не акцентувала свою увагу на тому, що Криволап — «найдорожчий художник України». «Він відомий тим, що його роботи б’ють цінові рекорди на аукціонах, але мало хто, здається, пішов далі й проаналізував, що ж привертає увагу приватних колекціонерів упродовж стількох років. Абстрактні пейзажі Криволапа, намальовані смугами яскравих кольорів, схоплюють дух нової, незалежної України — все ще дуже селянської, але такої, що постала на порозі XXI сторіччя з зухвалою енергією, за якою ховається тяжке минуле», — пише авторка.

Дженніфер підкреслює аполітичність майстра. Пише, що в радянську добу художник говорив російською тільки тому, щоб його не відправили в КДБ. «В Україні мистецький твір не міг містити жовтого й блакитного. Це було жорстко й суворо… Мова, кольори могли розглядатися як провокація», — цитує Криволапа дослідниця. І додає, що і сьогодні він поза політикою, прокидається і засинає з думкою про роботу.

Криволап зізнається, що англійську знає не настільки добре, щоб оцінити написаний Дженніфер текст про нього. І вважає, що ця книжка розрахована саме на американців.

Проте в Україні одиниці наважуються дивитися на роботи Криволапа у контексті історії України. А це б не завадило, щоб розуміти, «що значить бути українцем». Дженніфер, відштовхуючись від цього питання, взялася за вивчення творчості. В її дослідженні читаємо: «Низка трагедій після радянської революції 1917 року, а потім громадянська війна вигубили чимало люду. Країна вистраждала нав’язаний Москвою Голодомор 1932—1933 років, колективізацію та нищівні наслідки Другої світової війни. Мирні, тихі ландшафти, що так поширені в Україні, контрастують із насиллям і смертю, які панували в її новітній історії. Картини Криволапа, в яких він прагне забути всі втрати й біль завдяки яскравим, позірно простим композиціям — це влучна аналогія, зорієнтована на майбутнє духу країни. Як і у великому пласті української культури та історії, тут є численні товсті шари фарби, подібні до давньої історії, та розмаїта мозаїка впливів під цією барвистою поверхнею».

Мабуть, так і є, з боку очима іноземки легше розуміти — що таке Україна і що «чисто сучасний колір Криволапа створив нове величне для своєї країни».

 

P. S. Перша презентація книги у США відбудеться в рамках щорічної конференції викладачів мистецтва, дослідників, арт-критиків, видавців, журналістів 11-14 лютого 2015 року в  Нью-Йорку, де учасником книжкового ярмарку буде і видавництво «Родовід».