Переможений російський «Спецназ»

— Юрію, які маєте результати за фактично три місяці роботи?

— Маємо далеко не те, що планували мати — повну заборону російського пропагандистського кіно в ефірі українських телеканалів. Хотілося, щоб її запровадили законом депутати Верховної Ради або відповідними рішеннями Нацрада з питань телебачення і радіомовлення чи Держкіно.

Державне агентство України з питань кіно за цей час попрацювало найефективніше: на підставі висновків експертів, які оцінюють фільми російського виробництва на предмет загрози національним інтересам України, ухвалює рішення не видавати або скасувати прокатне посвідчення стрічкам. (До речі, Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів затверджено постановою Кабміну ще у серпні 1998 року). Втретє рішення про заборону прийняли 22 жовтня. За поданням Нацради з питань телебачення і радіомовлення 23 експерти аналізували «Кадетство», «Гончих», «Слідчий комітет», «Спецназ», «Десантуру», «Морпєхів» і «Військову розвідку». Ці фільми заборонили для кіно- і телепоказу, публічного комерційного відео і домашнього відео на території України. Попередньо було заборонено ще 13 фільмів, серед яких, зокрема, «Другий убойний», «Честь самурая», «Ментiвські війни-7», скандальні «Матч» та «Серпень. Восьмого».

— На вашу думку, чи достатньо було публічних акцій? Чи продовжуватимете їх організовувати?

— Уперше ми зібралися з протестом проти «ватного» телебачення 1 серпня під стінами Нацради з питань телебачення і радіомовлення, також «Відсіч» пікетувала Держкіно і канал ICTV, ефіри якого (серед так званих великих каналів) найбільше були «заселені» російськими спецназівцями і «ментами». У Нацраді вели змістовні бесіди з Юрієм Артеменком та Ольгою Герасим’юк. У свою чергу голова Держкіно Пилип Іллєнко запевнив, що в межах своїх повноважень — у площині видачі прокатних посвідчень — будуть домагатися виконання законодавства на предмет загрози окремих російських фільмів і серіалів українським національним інтересам. Варто зауважити, що процес не може бути надто швидким. Бо експертам, перед тим, як зробити висновки, треба все передивитися.

Якщо буде потрібно, звичайно, збиратимемося пікетувати, скажімо, Верховну Раду, якщо її новий склад ігноруватиме голосування за заборону пропогандистської кіно- і телепродукції в Україні. Наша ініціатива нараховує більше двох тисяч прихильників, які заявили свою громадянську позицію: у Львові, Одесі, Дніпропетровську, Києві, Харкові.

— Чи вважаєте, що активніше підтримує ідею заборони російських серіалів Держкіно, бо очільник структури — «свободівець»?

— Напевно, так. Хоча Пилип Іллєнко відхрещується від того, що його партійна приналежність якимось чином позначається на роботі Держкіно. У нинішніх умовах кожен свідомий українець розуміє, що пропагандистський вплив усього того, що українцям показували по телевізору всі роки роки Незалежності, — аж занадто великий. Тому його потрібно позбутися хоча б тепер, якщо не спромоглися зробити цього раніше.

— Чи проводили громадські активісти моніторинг телеефірів вітчизняних телеканалів?

— Цим займався громадський рух «Відсіч». За підрахунками, на першому місці у кінці вересня за обсягами російської телепродукції — канал «Україна» аж із 87 її відсотками! На НТН — 71%, на Інтері — 67%, ICTV — 43%. Варто зазначити, що в останнього кількість серіалів про російських силовків в ефірі зменшилася останнім часом.

— Про відмову від російського кіно із їхніми спецназівцями й іншими захисниками РФ у телеефірі навіть раніше громадських активістів заявила група каналів «1+1». Утім російські мелодрами на основному каналі, де судді-прокурори на тлі російського прапора, продовжують показувати. Чи задовольняє активістів такий підхід?

— Насправді навіть у, здавалося б, прогресивних телеменеджерів, патріотично налаштованих, слова розходяться з ділом. «1+1» неначе веде переговори з поляками, демонструє турецькі серіали. Але це на основному каналі. Малий канал групи «2+2» наповнений 42 відсотками російського контенту. Це 5-те місце у рейтингу.

— Ви розумієте, що громадським ініціативам протидіють інтереси власників медіа-груп і топ-менеджерів, перебороти їх буде аж занадто складно...

— Ми будемо тиснути на нову Верховну Раду, на обранців, які сказали, що вони проукраїнські, проєвропейські. На щастя, у нас там має бути трохи дружніх депутатів. Вважаю, що спроба поставити на голосування законопроекти про заборону російських серіалів (а не ввели навіть у порядок денний) в останній день роботи старого складу депутатів — це була своєрідна піар-акція. У Нацраді з питань телебаченняуже є напрацьований законопроект, його треба подати у парламент. Сподіваюся, публічний контроль і тиск громадськості спрацюють. І депутати від Блоку Петра Порошенка, і Народний фронт, і «Самопоміч» декларують відстоювання національних інтересів.

— Спробуємо оптимістично поглянути на розвиток подій на сході України і уявити, що найближчим часом воєнні дії там припиняться, заберуться звідти всі «помічники» разом із російською зброєю у Росію. Чи у такому випадку ви припините бойкотувати російські серіали і фільми?

— Проблема не в тому, що є російський продукт. Проблема в тому, що російський продукт пропагандистський, який возвеличує «руський мір», російського солдата, спецназівця і всю ФСБ. Це все нав’язується громадянам нашої незалежної держави, укорінюючи відчуття меншовартості. Мета цивілізованого європейського чи американського бізнесу — заробити грошей. Для росіян цього замало, вони в кіно закладають ідеологічно-пропагандистське підґрунтя. Тому такі фільми треба відсікати.

— Як ви реагуєте на доводи тих, хто каже, що заборони — це не демократичний інструмент?

— Не йдеться про заборону стрічок нейтрального змісту, які не загрожують національним інтересам України. Вони можуть залишатися. Хоча в державі мають бути преференції для фільмів власного виробництва, а входження на ринок російської продукції варто обкладати додатковими податками, щоб мала змогу активніше розвиватися вітчизняна кіноіндустрія.

Не уявляю, щоб у Росії дозволяли показувати фільми, де росіян обзивають покидьками. В Україні ж донедавна йшли російські фільми, в яких висміювалося боягузтво «хохлів», безпринципність. Вважаю, це неприпустимо. Пропагандистський російський продукт однозначно не має права бути в Україні. Бо він і надалі зомбуватиме людей, змушуватиме підтримувати проросійські сили. Десять відсотків голосів за «Опозиційний блок» на позачергових виборах — це результат роботи нашого «ватного» телебачення. Бо олігархи і вся попередня влада так і не спромоглися замінити російські серіали про ментів на якісне кіно без «руського міра».