Пік краси в єдності

Я тебе не проміняю. Тому що ти рідна

Ольга Чубарева не належить до диванних патріотів. І хоча вона не раз розказувала, що у ній тече змішана кров і що відчуває себе людиною світу, проте Україну співачка любить понад усе. І це не пустослів’я. Уявіть собі красуню, фото якої може прикрашати найтиражнiшi журнали світу, афіші найкращих залів по всій Європі та Америці. Від її вроди, без перебільшень, чоловіки тануть як сніг на сонці. А тепер додайте до жіночої краси голос, який має широкий діапазон і дає змогу виконувати музику найрізноманітніших епох і жанрів — як камерну, так і оперну, зокрема авангард. У сумі цих доданків Ольга Чубарева отримує сотні пропозицій і можливостей виїхати за кордон і вповні реалізуватися на світових сценах. Але вона вибрала творчий шлях талановитого артиста в Україні, який дуже часто тернистий і жертовний.

Співачка багато їздить із концертами і настільки активно гастролює, що практично живе на багато країн. Слід відзначити, що на Заході поцiновувачiв академічного вокалу чимало. Як не крути, а українським співакам значно приємніше виступати в Європі, ніж на рідній землі. «Ти відчуваєш, що ставлення до опери й оперних співаків зовсім інше. Мене, наприклад, просто потрясло, коли жінки кидалися цілувати мені руки. У нас і чоловіки-то не завжди на такий жест здатні, а там — жінки, зі сльозами на очах припадають до тебе, дякують... Відчувається, що публіка цінує і розуміє класику», — в одному з інтерв’ю зізналася Ольга Чубарева.

Та які б солодкі гастролі не були, співачка щоразу повертається в Україну. Бо любить. Оля народилася в далекому Казахстані, в Кустанайськiй області, де прожила до 11 років. Становлення її як музиканта та оперної співачки проходило вже в Україні. Ось звідси і ця несамовита любов до нашої єдиної країни. Виховувалася у творчій родині. Закінчила школу з медаллю, здобула дві вищі музичні освіти: у Рівненському педагогічному інституті — як піаністка і в Харківській консерваторії — як оперна співачка. Стала переможцем 10 міжнародних та національних конкурсів, першим в Україні стипендіатом Вагнерівського фестивалю в Байройті (Німеччина), володаркою гучних титулів і державних нагород. Досягнувши таких успіхів, вона не проміняла Україну. Тому що для неї Україна рідна та єдина.

«І гордо скажеш: землі ці — мої!»

  Після третього дзвінка у залі не погасили світло, як це заведено робити на початку концерту. Сцена була порожня. І тут зі всіх боків почали виходити музиканти з Національного академічного оркестру народних інструментів України у розкішних вишитих костюмах. Мелодія запорізького маршу до глядачів доносилася уже із-за лаштункiв. Музиканти грали на ходу. Втомлена після робочого дня публіка відразу усміхнулася і підхопила мелодію оплесками. Контакт між сценою та залом налагодився з перших акордів. А далі наростав iз кожною мелодією все більше. Ближче до завершення глядачі й музиканти були наче одна велика родина. Всім хотілося танцювати, спілкуватися та обійматися. Ольга Чубарева була наче та Гандзя з однойменної пісні — цяця, молодичка, білолиця, птичка, мила, як голубка. Так і хотілося запитати Олю, уквітчану рожевими трояндами, словами з пісні: «Ой, скажiте, добpi люди, що зi мною тепеp буде? Чим ти мене напоїла? Чи любистком, чи чаpами, чи солодкими словами?».

Та співачка ніби й не помічала захоплення публіки і вправно продовжувала у себе закохувати різні народи України. Спочатку вона полонила серце грузинів, виконавши «Тбілісо» Реваза Лагідзе мовою оригіналу. Далі глядачі ледве всиділи на місці під час виконання оркестром грецького народного танцю «Сіртаки». Міністр культури Євген Нищук під час цієї мелодії повернувся до політика Олександра Мороза, що сидів позаду нього: «Так і хочеться піти у танок, еге ж». Після веселої мелодії Оля Чубарева умиротворила публіку піснею Наомі Шемер «Золотий Єрусалим». А тоді знову змусила всіх танцювати, виконавши єврейську народну пісню «Хава нагіла».

Коли оркестр завершив «Полонез» Войцеха Кілара, філармонія на кілька хвилин перетворилася на вірменський храм під час молитви. Ольга Чубарева заспівала вірменську народу пісню «Горовель». Їй акомпанував на дудуці відомий музикант, друг співачки Армен Костандян. Дудук — східний духовний інструмент із надзвичайно красивим тембром, він виразно і чуттєво підкреслює емоції, закладені в народних наспівах. Дудук у руках Костандяна солодко бентежив душу. В уяві виринали вірменські храми, церковні співи або ж молитва ченця десь високо в горах. Потім ще був угорський «Чардаш» у варіанті Вітторіо Монті, білоруська народна пісня «Косив Ясь конюшину», де музиканти з оркестру грали на справжніх косах, українська народна пісня «Ходила я по садочку». А молдавські народні мелодії «Дойна» і «Жайворонок» народний артист України Георгій Агратіна на сопiлцi «виспівав» шпаком навесні, висвистав солов’єм, викував зозулею.

Поміж піснями різних народів, які дружно і в ладу живуть з давніх-давен на території України, зі сцени зачитали вірш Михайла Шевченка «Про землю»:

О, так обмилувавши землю рідну,

За неї встанеш твердо і побідно,

Мечем окреслиш меж її краї

І гордо скажеш: землі ці — мої!

...Не полюбивши землю цю і хату,

Не дайбо на землі цій доживати!

«Цей концерт я присвячую багатонаціональному, мудрому, відважному народові України. Ми ніколи не дамо нашу країну розірвати на шмаття», — наголосила Ольга Чубарева і заспівала російську народну пісню «Черный ворон, что ты вьешься над моею головой? Ты добычи не добьешься, черный ворон, я не твой!». Оля так розчулилася боротьбою воїна зі смертю, що до кінця пісні її обличчя було мокре від рясних сліз.

«Цей народ непереможний»

Концерт «Україна єдина» Ольги Чубаревої завершився двома знаковими для народу піснями — жалобним гімном Майдану «Пливе кача по Тисині» та «Ще не вмерла», який за останні півроку став найбільш оптимістичною піснею і справжнім, уже не просто офіційним, народним гімном України. Упродовж двох останніх пісень зал стояв і плакав. Плакав від жалю і скорботи, згадуючи Небесну сотню, і плакав від радості, що ми непереможні й наші вороженьки згинуть, як роса на сонці. «Слава героям, які віддали життя за нас із вами. Я би дуже хотіла, щоб Україна вистояла у такий важкий час. Вічна пам’ять героям! Слава Україні!» — попрощалася із глядачами Ольга Чубарева.

Дорогенька Олю, твої слова — та й Богу в вуха. Щоб Україна, єдина і багатобарвна, вистояла і процвітала. Хай буде так!