«Навіть у роки НЕП кредитна ставка не перевищувала 6%»

У будівлі департаменту фінансів Дніпропетровської облдержадміністрації розташувався унікальний музей. «Всі студенти, які для себе обрали фах, пов’язаний iз фінансами, неодмінно бувають у нас на екскурсіях. І виходять не тільки з незабутніми враженнями, а й із зовсім іншим поглядом на свою професію, яка спершу може здатися невиправно рутинною. Але ж це не так. Фінанси — справа вельми цікава для всіх, бо кожен у своєму повсякденному житті має з ними справу», — каже директор закладу Людмила Писарєва. Жінка понад сорок років відпрацювала у фінансовій сфері, а тепер всю душу віддає музею. Бо, зізнається, окрім своєї професії, завжди захоплювалася ще й історією.

«За Петра I люди з сірими очима платили данину більшу, ніж iз карими»

— Людмило Олександрівно, з чого починалася історія фінансів? Яким, наприклад, був перший податок?

— Саме слово «фінанси» німці трактують як господарство держави, що має три складових — доходи, витрати і контроль. А бюджет, це вже з англійської, означає «мішок». Найдавніша ж назва фінансиста у нашому краї — «цілувальник». Так називали людей, які вперше почали збирати те, що нині називаємо податками. Бо вони насамперед цілували хрест на вірність государеві. Певна річ, ніхто, окрім государя та наближених до нього, не знав, скільки і куди чого збирають.

Ну а розвинув податкову систему Петро I. Причому зробив це з характерним для цього правителя розмахом. Спершу при ньому існували податки на землю та на кожен двір. Однак люди стали виявляти кмітливість. Почали одружуватися, просто об’єднуватися. І там, де було два чи більше дворів, поставав для ока збирачів податків один збільшений. Отож і платити мали на порядок менше. Проте цю хитрість із часом розкусили. І Петро I запроваджує подушну подать. Причому під душами малися на увазі лише чоловіки.

Ще Петро I прославився екзотичними податками. У це важко повірити, але люди мусили платити навіть за... колір очей. Зокрема, власники очей сірих платили більше, ніж ті, у кого вони були карі. Існував тоді і податок на труни. Тобто ніхто не міг небіжчика відспівати і поховати, доки його рідні не сплатять певну суму. Відомі з історії податки Петра I й на лазні чи бороди. Щоправда, від останнього звільнялися селяни. А ще цей государ любив подвійне оподаткування. Заїхав до міста — плати. Виїздиш — теж. Так само і з кораблями, які причалювали до берега, а потім відчалювали.

— Як, власне, збирали податки?

— Цим опікувалися прикази — «великий» і «середній». Головним в окрузі був воєвода. Під його оруду підбирали тямущих людей, які їздили на конях і збирали податки, переважно натуральні. Все це добро звозили до так званої з’їжджої хати. Частину зібраного воєвода відправляв государеві, а частину залишав собі. Оце і вся система збирання податків.

Головне ж — система оподаткування була дохідливою і зрозумілою для всіх. Зокрема, у нашому музеї є унікальний експонат — книжка сплати податків селянином села Покровське у 1896—1911 роках. Нею він користувався, як бачимо, 15 років, і щороку чітко зазначалося, скільки сплачено до казни. На теренах Російської імперії 27 відсотків населення тоді були неграмотними. Але в книжці сплати податків це було враховано. Для неграмотних, наприклад, копійка позначалася паличкою, рубль — хрестиком... Тобто людина мала при собі всю інформацію. Не те що нині — по тому ж податку на додану вартість є багато доповнень, що неабияк ускладнює порядок його стягнення.

Фінанси — справа чоловіча

— Після повалення царського режиму якими податківцями зарекомендували себе більшовики, Центральна Рада, гетьман Скоропадський?

— Кожен придумував щось своє. За Центральної Ради ввели податок на телефонні апарати. Гетьман Скоропадський ввів вельми цікавий податок — за збереження... життя і майна. Інакше кажучи, хочеш жити — плати.

Більшовики відзначилися надзвичайними революційними податками, продовольчими загонами, продрозверсткою, продподатком. Їх вилученням займалися тільки відповідно підготовлені чоловіки. І коли з лютого 1919 року почали створювати перші губернські фінансові відділи, то їх штат мало не на 100 відсотків сформували з бійців продзагонів. Отож фінансова справа спершу була суто чоловічою.

До речі, за Леніна фінансова система була побудована дуже жорстко. Заправляв нею відомий нарком фінансів Сокольський. Звісно ж, єврей, справжнє прізвище якого — Брілліант. Сам він походив iз Полтави, із заможної родини лікарів. Отож матеріально не потерпав. Однак захопився революційними ідеями. Опинився на каторзі. Закінчив Оксфордський університет. Повернувся разом iз Леніним, поруч з яким, зокрема, був під час відомого з історії мітингу на Фінляндському вокзалі.

Із 30–х років з’явилися податкові агенти. Уявіть собі — такій людині давали для обслуговування одну сільську раду, на території якої могло бути до 20 колгоспів. І треба пішки обійти чималу територію! Та ще й люди зустрічали такого агента зовсім не радісно. Часи тоді були надзвичайно важкими — розруха, карткова система. Агенти ж, зібравши своєю важкою працею податки, інколи зваблювалися готівкою, притримуючи певні суми, за що їх притягували до кримінальної відповідальності.

— Німецька влада у роки війни як з податками поводилася?

— Німці, що характерно, залишили радянську фінансову систему. Ввели тільки два нові податки — на собак і жидів. За тих же псів доводилося платити чимало — десь 150 рублів за вівчарку. Але німецьких собак це не стосувалося. Щодо податку на жидів, то євреїв брали на роботу за нижчою ставкою, а різниця надходила до бюджету.

Спершу бюджет був «правильним» і «неправильним»

— А такі поняття, як «бюджет», «кошторис», коли з’яви­ли­ся в побутi?

— Перший кошторис доходів і витрат держави на Катеринославщині датується 1680 роком. Хоч, як я зазначала, ніхто доступу до нього, окрім государя і наближених до нього, не мав. А до першого бюджету довелося пройти чималий шлях довжиною 100 років. Це сталося вже за правління Катерини II. У 1781 році бюджет вперше затвердила верховна влада — сенат. Але й тут є обмовка. Вперше бюджет було опубліковано після відміни кріпосного права — у 1862 році. Іноді не обходилося без хитрощів. Опублікований бюджет був «неправильним», а «правильний» затверджував государ.

Перший же кошторис Катеринослава — прообраз сучасного бюджету — склав перший міський голова Іван Шевелєв. До речі, справді дорогоцінною реліквією у нашому музеї є документ, згідно з яким сам граф Потьомкін у 1786 році виділив 200 тисяч рублів на будівництво нашого міста. Саме на ці гроші у Катеринославі побудували і перші будинки.

Банкам, був час, люди довіряли... навічно

— Фінансова система — поняття широке. Тим же грошам, банкам у вашому музеї знайшлося місце?

— У нашій колекції є зразки всіх грошей, які на цій території ходили. А своїм відвідувачам ми розповідаємо деталі, про які більше ніде й не дізнаєшся. Наприклад, чи багатьом відомо, що перші гроші із зображенням Леніна з’явилися у пік сталінських репресій — у 1937 році?

Банки — теж особлива тема і повчальна як для сьогодення. Після того як у 1802 році було утворене міністерство фінансів, усі банки перебували у його складі. Що це означало? І грошовий обіг, і стан економіки, і фінанси, і контроль були єдиним цілим під орудою мінфіну.

Відсоткові кредитні ставки — тема особливо цікава. Ви навіть уявити не можете, якими вони тоді були! Взяв кредит під 4 відсотки річних — і звів п’ятиповерхову будівлю. Так і будівля, де нині розташовується департамент фінансів Дніпропетровської облдержадміністрації, з’явилася сто десять років тому, і багато інших. У роки сталінської індустріалізації та колективізації кредитна ставка була 4 відсотки, після реформи 1948 року і аж до 90–х — 2%. Найдорожчим же був кредит у часи НЕП — 6 відсотків. Але й то, у порівнянні з нашим сьогоденням, був справжній рай.

Приміром, до лютневої революції 1917 року довіра до банків була настільки великою, що люди нерідко залишали там свої вклади... навічно. Не менше вражає відкритість і гласність взаємин людей iз банками. Зокрема, у нашій експозиції є цілий набір чавунних табличок iз написом «Заложено въ Екатеринославскомъ отделении Государственного банка». Такі таблички, щоб ви знали, вивішували на всі будинки, віддані банкам під заставу.

Звісно, така сприятлива кредитно–податкова система спонукала до творення. Так, катеринославські купці самі себе податком обклали і звели будівлю комерційного училища. Саме тут стали готувати фінансистів, якими тоді мали бути тільки чоловіки. Вивчали ж студенти відразу 28 предметів. Жоден із них не вважався другорядним. Бо одним iз критеріїв оцінки професіоналізму фінансистів було вміння красиво писати. Також серед найважливіших дисциплін були німецька та французька мови — володіти ними фінансисти мали бездоганно.

— Здається, у вашому музеї зібрано все, що тільки можна. Чи є ще якась заповітна мрія, дотепер не втілена в експозиції?

— Є. Хочеться виставити воскову фігуру бухгалтерші середини ХХ століття. Бо наш Василь Васильович від самотності помітно «занудьгував». Так ми жартома називаємо музейний експонат — образ, так би мовити, середньо­статистичного чоловіка — фінансиста середини 50–х. Його робоче місце обладнано в унісон iз тими часами — і стіл відповідний, і перо, і чорнильниця, і прес–пап’є, і масивна промокашка, яку студенти нерідко вважають... печаткою.