Голосуючи на дільниці, Михаїл Саакашвілі виглядав життєрадісним. Хоча нова влада не виключає кримінальної відповідальності екс-президента. (Рейтер.)
Висуванець партії Саакашвілі «Єдиний національний рух» Давид Бакрадзе, який здобув трохи більше 21% голосів, визнав свою поразку вже після оголошення результатів екзит–полів. І запропонував переможцю співпрацю та допомогу. Натомість колишня героїня «Революції троянд», екс–спікер парламенту Ніно Бурджанадзе, яку політологи називають кандидаткою від Кремля, соціологам не вірила. Але й за даними Центрвиборчкому посіла третє місце з 10% голосів.
Варто наголосити, що президент, обраний на цих виборах, — це зовсім не такий президент, яким був Саакашвілі. Адже із завершенням його президентства набирає чинності конституційна реформа, згідно з якою Грузія перетворюється на парламентську республіку. Новий глава держави фактично не матиме повноважень — навіть законопроекти на розгляд парламенту вносити не зможе.
Тож «сіра миша», як не надто толерантно називають Георгія Маргвелашвілі деякі оглядачі, має всі шанси нею й залишитися. Власне, лідер «Грузинської мрії» навмисне такого кандидата й обрав — щоб не надто плутався під ногами. Можливо, ще й тому ці вибори не надто зацікавили електорат — явка 46,6% є вражаюче низькою.
Втім, сам Іванішвілі теж нібито від політики стомився і 24 листопада планує оголосити про свою відставку, як обіцяв іще влітку. Ім’я свого наступника пан Бідзіна має назвати 2 листопада. Серед імовірних претендентів називають, зокрема, ім’я міністра праці, охорони здоров’я і соціальних питань Давида Сергеєнка.
Однією з інтриг залишається подальша доля Михаїла Саакашвілі, якого принаймні кілька кандидатів на посаду президента грозилися «посадити за злочини проти грузинського народу». Опоненти закидали Михаїлові Саакашвілі надмірну авторитарність і «показушність», таксисти (одна з найбільш незадоволених епохою його президентства «каст») — скасування хабарів, «відкатів» і «домовленостей», на зміну яким прийшла необхідність справно сплачувати податки, а всі разом — війну з Росією. Той факт, що в результаті серпневих подій 2008 року Грузія втратила майже 20 відсотків своєї території — Абхазію та Південну Осетію, — завдав по репутації президента–реформатора нищівного удару. Як саме, на їхню думку, мав діяти Саакашвілі, аби відвернути вже (безсумнівно) наперед визначений у Кремлі план загарбання чужої землі — з цього приводу кожен має власні міркування.
Утім якщо хтось плекав надії на те, що прихід до влади коаліції «Грузинська мрія» на чолі з мільярдером Бідзіною Іванішвілі забезпечить Грузії рівні дипломатичні відносини з Росією, а то ще й повернення анексованих територій, — то марно. Москві сильна Грузія (як, утім, і інші сусідні держави) не потрібна, незалежно від того, хто саме там перебуває при владі. І той самий Іванішвілі за рік перебування на чолі уряду мав нагоду в цьому переконатися. У відповідь на всі, дещо наївні, спроби виконавчого Тбілісі протягнути Москві руку дружби, російські військовослужбовці в кількох місцях... «відхопили» ще шмат грузинської території, перенісши вглиб колючий дріт лінії окупації.
Сам Міша політику залишати не збирається. І прогнозує, що Грузію очікує «складний період невизначеності і проблем». «Як ніколи, буде потреба в демократичній, ефективній опозиції, дієвому парламенті й позапарламентській силі з твердою ідеологією, ядром і добре поставленою програмою. У тому числі й з великою підтримкою, особливо серед молоді. Це те, чим є сьогодні наша партія», — наголосив Саакашвілі на зустрічі з членами політради «ЄНР» після оголошення попередніх результатів виборів.
Грузію й справді чекають непрості часи. І хоча порівнювати такі різні, навіть за розміром, країни, навряд чи варто, все ж на думку спадають певні аналогії з Україною. Можливо, тому, що в останній день перед виборами Саакашвілі також видав резонансний указ про нагородження неоднозначної постаті званням Героя Грузії. Як свого часу Віктор Ющенко в останні дні президентства «зробив» офіційним Героєм України Степана Бандеру, так Саакашвілі — колишнього президента країни Звіада Гамсахурдію.
І ще одна схожість: як і свого часу Ющенко, ще чинний глава Грузинської держави довів, що він таки європейський президент. Міжнародні спостерігачі назвали президентські вибори у Грузії фактично бездоганними з точки зору прозорості й демократичності. Тож грузинській владі є з чим їхати на Вільнюський саміт, підписувати угоду про асоціацію з ЄС.
Вахтанг Кіпіані, журналіст:
— Багато хто пише правильні, але безсенсові слова про «гріш ціні» таким реформам, які не можуть жити без їхнього ініціатора, і перемогу демократії. Проста аналогія — дуже важко зробити швейцарський годинник, але дуже легко по ньому вдарити цеглиною. Скільки часу потім доведеться збирати той годинник і чи вдасться — для мене це не питання. Без сильної і зацикленої на реформах влади буде не просто відкат, буде обвал. Слабкий президент, слабкий через місяць прем’єр, відтік інвестицій, безробіття, завищені очікування «халяви» — це сигнали обвалу. Я цього країні не бажаю, але для 99% спостерігачів Грузія — це абстракція. Бо вони повторюють безглузді мантри про демократію (Гітлер, Карімов і Лукашенко теж перемогли демократично) і не знають або не хочуть враховувати те, яке пекло там було, включно із сотнями тисяч біженців та громадянською війною на третині країни і в центрі Тбілісі.
Олександр Черненко, голова Комітету виборців України:
— Найближче майбутнє Грузії багато в чому залежить від особи нового прем’єра, що прийде на зміну Іванішвілі, якого ця посада відверто обтяжувала. Загадкою залишається зовнішня політика нової влади, яка в Іванішвілі взагалі була відсутня. За рік свого прем’єрства він лише тричі побував у Європі: в Брюсселі, Стразбурзі і Давосі, відвідав сусідні Єреван та Баку.
Георгій Джахая, відомий абхазький і грузинський блогер:
— Останніми днями багато людей писали президентові Саакашвілі відкриті листи, в яких його підносили й вихваляли. Звісно, не все було так райдужно, як вони описували — були і придушення прав людини, і програна війна, і масштабна окупація країни. Але при всьому цьому не можна не відзначити, що Саакашвілі все ж видатний президент.
Грузини самі поступилися частиною своїх прав, делегувавши додаткові повноваження президенту на початку його правління — іншим шляхом неможливо було зламати хребет корупції та криміналітету. І, звісно, все це викликало незадоволення певних верств населення. Рівень реформ і модернізації держави при Саакашвілі був неймовірно високим, але в Дім юстиції, де будь–яка операція триває не більше 10 хвилин, ходиш раз–двічі на рік. А їсти хочеться щодня. На жаль, народові виявилися не потрібні красиві прозорі будівлі, йому треба було їсти. Ні, звісно, ресторанів багато і поїсти можна дуже смачно, от тільки із заробітком на цю їжу — проблема. І в цьому сенсі у Грузії не було значних змін на краще...
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
