13 років по вбивству

Тринадцять років тому, 16 вересня 2000­го, відомий опозиційний журналіст, редактор тоді ще зовсім молодого інтернет­видання «Українська правда» Георгій Гонгадзе не повернувся додому. Через кілька днів на вулицях Києва з’явилися плакати з чорним силуетом­портретом і підписом «Знайдіть Георгія Гонгадзе», а колеги Гії та всі небайдужі вперше зібралися на майдані Незалежності зі страшним запитанням «Хто наступний?».

І, на жаль, не помилилися — були й наступні. Змінюється влада, минають президенти, спалахують і згасають нові політичні скандали, а напади на журналістів в Україні тривають. І винних у загибелі Гонгадзе, тіло якого досі не поховане, так і не покарано. Останній із живих, до кого довела ниточка слідства — засуджений до довічного ув’язнення генерал Олексій Пукач. Безпосередні вбивці нібито відомі, але на запитання, хто насправді був зацікавлений у вбивстві Георгія, відповіді, можливо, не буде ніколи.

Учора, як і щороку в день зникнення Гії, на Хрещатику відбувся мітинг­реквієм пам’яті журналістів, що загинули з моменту проголошення Незалежності. Це 62 окремі трагедії. І тенденція тривожна. Згідно з результатами аналізу стану порушення прав журналістів в Україні, який провела низка журналістських організацій, у 2013 році кількість нападів на журналістів iз боку силових структур та приватних осіб зросла. За перше півріччя зареєстровано 117 справ за 171 статтею Кримінального кодексу «Перешкоджання професійній діяльності журналіста». При цьому лише три справи скеровано до суду.

За словами директора Інституту масової інформації Оксани Романюк, журналістські організації передали до Міністерства внутрішніх справ та Генпрокуратури заяву з інформацією про скоєння злочинів стосовно журналістів і вимагають від силовиків притягнення винних до відповідальності.

Хоча є й позитивні зрушення. Як зазначає голова Київської незалежної профспілки журналістів Юрій Луканов, рішення суду у справі нападу на журналістів Ольгу Сніцарчук та Владислава Соделя створило психологічний прецедент. Кілька тижнів тому троє з чотирьох нападників, обвинувачених саме за статтею 171 КК, визнали свою провину й попросили вибачення в журналістів, за що відбулися 2­3 роками умовного терміну.

Утiм дякувати за такий прогрес слід не правоохоронцям чи служителям Феміди, а передусім журналістській солідарності. Саме завдяки бурхливій реакції колег Сніцарчук і Соделя, які прийшли під стіни МВС із масовою акцією протесту, справу не «зам’яли», хоч як би комусь того хотілося.

На важливості професійної солідарності наголосила у зверненні до українських журналістів вдова Гії Мирослава Гонгадзе. «Убивство Георгія не залишилось забутим і непокараним, як багатьох журналістів та політиків до нього. Завдяки нашим спільним зусиллям, ми добилися часткового правосуддя. Але, тоді як безпосередні виконавці злочину відбуваються покарання, замовники, які є коренем трагедії, залишаються безкарними і насолоджуються свободою. Саме тому ми всі разом мусимо вимагати повного розслідування вбивства Георгія та інших журналістів, як загинули від рук влади до нього — і, на жаль, після. Ми не повинні мовчати, бо мовчанням себе не захистиш, бо на місті Георгія міг і, на жаль, у сьогоднішній Україні, може бути кожен з нас», — каже Мирослава. І закликає журналістів об’єднуватися на захист своїх інтересів — не лише в боротьбі проти влади, а й у відстоюванні честі професії. Що означає, серед іншого, не розмінюватися на «джинсу» й замовні матеріали, «будуючи суспільство, замішане на нечистотах».

А тим часом адвокати вдови Гонгадзе не можуть оскаржити вирок Олексію Пукачу. Як повідомила юрист Валентина Теличенко, генерал уже більше дев’яти місяців вивчає матеріали справи, і невідомо, скільки ще це триватиме. Як нагадала пані Теличенко на прес­конференції, присвяченій 13­й річниці зникнення засновника «Української правди», захист подав апеляцію, бо суд не проаналізував замовлений характер убивства Гонгадзе. Також вона навела приклад подвійних стандартів у судовому провадженні: якщо колишній перший заступник міністра оборони Валерій Іващенко на вивчення матеріалів своєї «політичної» справи отримав лише півтора місяця, то Пукачу для цього самого надали необмежений час.

А заяву заступника Генерального прокурора Рената Кузьміна про те, що слідству нібито відомі імена замовників убивства журналіста, Теличенко назвала політичними спекуляціями. Нагадавши: якщо хтось володіє інформацією і приховує її — це порушення закону.