Другий Паганіні? Ні, перший Бродський!

23.05.2012
Другий Паганіні? Ні, перший Бродський!

Один iз найвiдомiших скрипалiв свiту Вадим Бродський i його унiкальна скрипка Гварнерi.

Сфера «Віртуозів» — класична музика. Музика віків, яку хочеться завжди слухати. Особливо коли її виконавці — імениті, неповторні, шановані. Започаткований три десятиріччя тому, фестиваль «Віртуози» подарував львів’янам і гостям міста виступи Гідона Кремера, Володимира Співакова, Івана Монігетті, Саулюса Сондецкіса... Відмінною рисою саме цього музичного свята є неодмінна участь у ньому тих, хто ази виконавства пізнавав у Львові, а мистецьких вершин досягнув за кордоном, — Олега Криси, Юрія Башмета, Олександра Слободяника... Бузково–сонячний львівський травень — традиційний господар щедромузичних імпрез, щовечірніх, а то й денних, та ще й просто неба — на подвір’ях старовинних палаців.

 

Пам’ятаємо: «театр починається з вішалки» — тому й приємно, що гостей цьогорічного фестивалю зустрічає «євроремонтований» гардероб Концертного залу імені Станіслава Людкевича Львівської філармонії. Ще одна новина: напередодні урочистого відкриття (за традицією — великого симфонічного концерту з «козирними» солістами) слухачам уготоване «ПередВідкриття» — своєрідна камерна прелюдія. Один із найперспективніших молодих львівських піаністів Дмитро Онищенко, лауреат дев’яти міжнародних конкурсів (серед яких — імені П. Чайковського), запросив свого друга з Німеччини — кларнетиста Марка Денемарка — та співачку Марфу Шумкову (мецо–сопрано) для виконання у складі тріо романсів Шумана, Брамса, Форе, здебільшого широкому загалу не відомих. Поміж ансамблевих виступів грав і сам — «Чакону» Баха—Бузоні, фортепіанні мініатюри Шуберта, Шумана, Дебюссі. Укотре чарував слухачів тонким нюансуванням, бездоганним відчуттям ансамблю, особливо у співзвуччі з кларнетом — напрочуд співучим, м’яким, оксамитовим.

На завтра — урочистість гучного старту; на сцені — Академічний симфонічний оркестр Львівської філармонії, за пультом — головний диригент Айдар Торибаєв. Увертюрою до двоактної концертної програми звучить «Слов’янський марш» П. Чайковського. «Акт перший»: за клавіатурою чорно­крилого «Стейнвея» (свого часу його було придбано за допомогою Володимира Крайнєва) — піаніст зі Швеції Штефан Шея. Йому, скандинавові, вочевидь найзрозуміліша й найближча сувора північна краса, якою дихає Концерт для фортепіано з оркестром a–moll Едварда Гріга. Найкращий тому доказ — дещо стримане, але досконале й проникливе його виконання.

«Акт другий» — кульмінаційний: у програмі — рідковиконуваний (через надзвичайну складність для виконавця його першої частини) Концерт для скрипки з оркестром №4 Нікколо Паганіні. Соліст — Вадим Бродський, народжений і навчений у Києві, а з 1980 року — гартований за кордоном, удостоєний перших премій усіх міжнародних конкурсів, у яких брав участь, зокрема конкурсу імені Паганіні (1984). Один iз небагатьох скрипалів світу, якому випала честь грати на скрипці Gvarneri del Gesu — тій самій, що дивував на ній світ воістину диявольським (як сучасникам уявлялось), насправді ж геніально божественним музикуванням сам маестро Нікколо.

...Перед оркестром — струнка постать соліста. Помах смичка — і несподіваний розворот до скрипалів–оркестрантів: ні­би запрошення пройнятися­ не лише складнощами партитури, а й стрімким пульсом, повногрудим подихом такту за тактом. І так — аж до сольної партії (де гримлять громи, спалахують блискавки) — вже обличчям до залу, захопленого й «зарядженого» могут­ньою енергетикою скрипаля — ні, чарівника скрипки. Тільки чарівник скрипки спроможний так контрастово — після «диявольських» карколомних пасажів першої частини — перейти до другої (adagio flebile con sentimento) з таким звучанням, яке підтверджує сказане про неї Робертом Шуманом: «Справжня пісня ангела»... Тембральна насиченість, упізнавано–особистий скрипковий голос далися взнаки й в «Інтродукції і Рондо Каприччіозо» Сен–Санса. Овації тривали аж доти, поки соліст не взяв за руку «першу скрипку» і не вивів оркестрантів зі сцени.

Мимоволі вслухаємось у діалоги слухачів — збуджених, неприховано схвильованих. «Таке виконання було можливе хіба що у дев’ятнадцятому столітті...» «Це гра не смичком, а серцем...» «Так звучала скрипка Єгуді Менухіна, скрипка Ойстраха...» «Другий Паганіні? Ні — перший Бродський!» Надто захоплено? Перебільшено? Хай так, але щось подібне дуже рідко можна почути в сучасних концертних залах.

Уже позаду першотижневі фестивальні вечори. З Академічним камерним оркестром «Віртуози Львова» під батутою Мирона Юсиповича прозвучали «Проста симфонія» Б. Бріттена, «Ідилія» Л. Яначека, Концерт для фортепіано та струнних А. Шнітке (солював Мирослав Драган). Відбувся фортепіанний речиталь «генія клавіатури» (як його називають музикознавці) Олексія Набіуліна, тонкого інтерпретатора Моцарта, Бетховена. Соковито, різнокольорово втілив скрипково– та віолончельно–оркестрові п’єси П. Чайковського Національний камерний ансамбль «Київські солісти» під орудою Володимира Сіренка (скрипка — Мирослава Которович, віолончель — Юрій Погорецький). Мирославі найвлучніше «лягли на смичок» Мелодія і Скерцо, Юрієві — Ноктюрн. Піднесено, з найпрозорішим piano провів диригент «Спогад про Флоренцію» у концертній обробці для струнного оркестру С. Сондецкіса.

Три наступні тижні — це барвисте музичне розмаїття: європейський проект «Фольклор живе!» (в одному концерті гурти з Чехії, Словаччини, Австрії, Польщі, Угорщини); фортепіанний речиталь Хуберта Сальваровського (Польща, у програмі — Шопен, Прокоф’єв); свято кларнета — польський віртуоз Войцех Мрозек представить цей інструмент у класиці (концерті Моцарта, подвійному концерті Мендельсона—Бартольді — з Кшиштофом Гжибовським) i у фольку — клезмерських, болгарських, молдавських танцях, в яких до оркестру «INSO–Львів» приєднаються цимбали. Класика і джаз будуть поєднані у виступі знаного валторніста Аркадія Шилклопера. У романтичному дуеті постануть гість зі Швейцарії Олег Каськів (вихованець львівської скрипкової школи, лауреат міжнародного конкурсу імені Д. Ойстраха) та піаністка Маріанна Гумецька. З Норвегії завітає Kristiansund Wind Quintet, з Польщі — Люблінський симфонічний оркестр з музикою польських (Вітольда Лютославського, Войцеха Кіляра) та українських композиторів (Богдани Фроляк, Ігоря Щербакова). Солюватиме піаніст Йожеф Ермінь.

Завершатиме фестиваль гала–концерт Оксани Кровицької, яка два десятиріччя тому розпочинала на львівській філармонійній сцені кар’єру як молоде талановите сопрано, а згодом реалізувала свій талант у США, стала солісткою Метрополітен–опера. У супроводі Академічного симфонічного оркестру (диригуватиме Володимир Сивохіп) прозвучать арії з опер Верді, Пуччіні, Дворжака і перлини української вокальної класики, зокрема маловідомі солоспіви Лисенка, Людкевича, Барвінського.

А останньої неділі травня з передвечірнім концертом просто неба виступить Львівський камерний оркестр «Академія». За ініціативою його керівника й концертмейстера Артура Микитки цьогоріч буде відроджено призабуту традицію оркестрового музикування в Італійському подвір’ї Палацу Корняктів (нині — Історичного музею). За диригентський пульт стане Мирослав Скорик.

Григорій ХРАМОВ