Ну що, здавалося б, слова...

05.04.2012

Дуже часто сперечаються наші політики: яка в Україні національна ідея і чи є вона взагалі? Наш народ останнім iз великих європейських народів виборов державність і незалежність. Виборов, та чи втримає? І чи може існувати держава без справжньої національної ідеї, яка об’єднує свідому верству народу, а несвідому — веде за собою?

Національні пророки є у кожного цивілізованого народу. Згадаймо, що для французів беззаперечним авторитетом є Вольтер, для англійців — Шекспір, для німців — Гете, для росіян — Толстой. Для українців це, безумовно, Тарас Шевченко. Можливо, саме він закодував у своїх творах національну ідею України?

Спробуймо глибше зазирнути у зміст його громадянського епосу — поеми «Кавказ». У ній щоденно злий хижак розбиває серце шляхетного титана Прометея. В України впродовж її історії був не один мучитель: її шматував і червоно–кривавий польський орел, і чорний турецький сокіл, і двоголовий російський птах–горинич. Та, попри страждання, Тарас вказує на нашу позитивну історичну перспективу, нашу надію: «Не вмирає душа наша, не вмирає воля...» Саме і про наше сьогодення говорить пророк і далі: «Кати знущаються над нами, а правда наша п’яна спить».

Після цього поет звертається до всіх, хто бореться: «Борітеся — поборете. Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая».

Так де ж та наша національна ідея? Про що, врешті, веде мову пророк Тарас?

«Не вмирає душа наша, Не вмирає воля...» Тарас промов­ляє до нас своє пророцтво — це про нашу національну ідею, яка ніколи не вмирає, бо це душа наша і живе слово. Тобто мова та культура і є нашою національною ідеєю. Бо хоч який був щирий заклик до матеріальних та економічних пріоритетів для розвитку країни, він обернеться не добробутом для народу, а лишень збагаченням хижих. Ще один висновок: яким би не було економічне зростання, без культурної самобутності, без виразного національного «я» нам не вдасться виборсатися з внутрішньої руїни, не стати великою нацією.

Усвідомимо ж заповітні слова Тараса Шевченка, усвідомимо ж, що наша мова і духовність — то і є заповідана Кобзарем–пророком національна ідея України.

Володимир ЛИТОВЧЕНКО,
президент Українського фізичного товариства
  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>