Маленька Україна в Ноттінг Хілл

01.09.2011
Маленька Україна в Ноттінг Хілл

Вихованці української школи в Лондоні. (Фото автора.)

Уже шосте десятиліття в столиці Великої Британії діє суботня школа українознавства ім. Пресвятої Діви Марії. Незалежно від того, який статус у світовому політичному просторі займає Україна і якою мовою викладають у її власних школах, цей маленький осередок українства все далі розвивається.

У самісінькому історичному центрі Лондона — фешенебельному районі Ноттінг Хілл — розташувалося декілька будинків української громади. Один із них і відведено під школу. Маленькі затишні класні кімнати з кольоровими абетками й малюнками на стінах, вузькі коридори, якими бігають галасливі дітлахи з великими ранцями за плечима — усе так, як у звичайній школі в українській провінції. Книгозбірня і зовсім крихітна, проте Ірина Водовіз, тутешня бібліотекарка, каже, що дітки цікавляться книжками й часто забігають до неї. А ще малеча любить розглядати й читати цікаві й добре ілюстровані дитячі журнали, які передплачують з України. У кожному класі на полицях також є чимало книжок.

Учительки й самі видають підручники, за якими навчаються діти як в Україні, так і в Англії. Наприклад, Ярослава Швед, музичний керівник і авторка збірки пісень «Волошки» (видавництво «Богдан», Тернопіль, 2008 р.) навчає учнів українських пісень, записаних у рідному краї.

Тутешнім дітям дуже пощастило: вони мають можливість спілкуватися з представниками української інтелігенції, яким не лише вдалося вижити в часи радянських репресій — їм вдалося працювати заради того, щоби зберегти національну думку, культуру, українську ідентичність тут, у Британії, а також докласти зусиль задля розбудови незалежності в країні, для якої вони були вигнанцями. Серед них — Василь Олеськів, соратник Степана Бандери, який свого часу був присутнім на судовому процесі вбивці провідника ОУН Богдана Сташинського від початку до кінця й особисто знайомий із Дмитром Донцовим. Напевне, жоден підручник з історії не дав би дітям більше знань, ніж розповіді цих патріотів.

Оксана Пилип’як — художниця зі Львова, яка колись працювала в школі та коледжі в Тернополі, а зараз викладає українську культуру і народознавство в лондонській школі, часто навідується на батьківщину і щоразу привозить своїм учням художні твори українських майстрів. Пані Оксана також працює над архівом покійного професора Оксфордського університету Петра Цимбалістого, який він заповів товариству св. Софії. Жінка стверджує, що в його бібліотеці містяться справжні скарби. «Діти мають знати, яка багата українська культура, наскільки цінним є українське мистецтво, щоб шанувати те, що їм передали батьки — їхню українськість. Вони ніколи не стануть британцями, скільки б поколінь їхнього роду тут не жили. Вони — українці, і мають цим пишатися», — наголошує пані Пилип’як.

І вони таки пишаються. Діти, чиї предки переїхали до Англії ще за першої хвилі еміграції, відвідують суботню школу українознавства, розмовляють українською, співають українською і з величезним запалом танцюють українські танці.

Нещодавно на рахунок школи надійшла пожертва в сумі 29 тисяч фунтів, передана за заповітом Зіновії Ягнищак — української патріотки, яка не могла мати власних дітей, оскільки в німецькому таборі кати проводили над нею «наукові» експерименти. Усі зібрані за життя кошти жінка передала українській школі, бо вірила, що за молодим поколінням українців — майбутнє її незламної держави.

Учителі сподіваюся, що пожертва пані Ягнищак допоможе їм розвинути цей маленький культурний осередок, забезпечити стипендіями здібних учнів і зробити так, аби мрії, виплекані не одним поколінням українців, і молитви, вимовлені в українських церквах на чужій землі, таки здійснилися.

Надія ГЕРБІШ

  • За що воюємо на Донбасі?

    У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>

  • «Ми розробили тести, здатні розпізнати справжнього вчителя»

    Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>

  • Майбутнє пам’яті

    Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>

  • «ХНУРЕреволюція»

    Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>

  • Луцький уже йде на посадку?

    Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>

  • Усе почалося з Брейгеля...

    Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>