А суддя говорить по–шведськи

01.09.2011

Осінь, сезонне похолодання, опалювальний сезон, невигідні контракти. Ці своєрідні синоніми змушують українську владу згадати, що вона знає не лише адресу Печерського суду, а й принаймні Стокгольмського. Кілька днів тому Микола Азаров заявив, що уряд узагалі–то налаштований на проведення «нормального» переговорного процесу з Російською Федерацією, на «зменшення зони конфлікту» і тому подібне. Але якщо наш партнер не піддається, то ми можемо працювати й «ненормально». Тобто через суд. Подібні несміливі заяви з боку офіційного Києва лунали і раніше, але щоразу їх проголошують на іншому тлі.

 

Ціна за сімома замками

Експерти запевняють, що ми на порозі широкомасштабної економічної війни, розмінною монетою якої стане НАК «Нафтогаз». Адже саме цю компанію Росія пропонує об’єднати з «Газпромом», тобто поглинути слабшого гравця. На думку Михайла Гончара, керівника енергетичних програм центру «Номос», найбільше проти України зараз працюють не стільки галузеві аспекти, а нестабільна політична ситуація. Вона позиціонує нас як своєрідну чорну діру в економічному європейському транзитному ландшафті, в якій відбуваються незрозумілі процеси. У відносинах з країнами ЄС Росія все–таки йде на перегляд контрактів, погоджується на поступки. Адже, зважаючи на солідарність між членами ЄС, розуміє, що в іншому випадку спричинить переорієнтацію європейського споживача на інші енергетичні ресурси.

«Ситуація з Україною зовсім інша, очевидна повна експлуатація з боку Росії, — каже експерт. — Адже за 20 років не було створено жодної реальної альтернативи російському газу». А в 2009 році ми знову не скористалися можливістю отримати туркменське блакитне паливо.

Цінова ситуація з російським газом досі виглядає надзаплутаною. За словами Миколи Азарова, вартість блакитного палива для України в порівнянні з іншими споживачами в Європі, зокрема зі Словаччиною та Німеччиною, завищена та не є ринковою. Натомість Москва переконує у зворотному, керуючись документами власного виробництва.

У пошуках альтернатив

Нещодавно Міненерго запропонувало внести зміни в основний енергетичний документ країни — стратегію розвитку галузі до 2030 року. Він передбачатиме різке зниження закупівель газу в Росії з 41 до 12 млрд. кубометрів. А решту отримати за рахунок видобутку газу на шельфі, сланців та зрідженого газу з Азербайджану через термінал поблизу Одеси. Утiм незалежні аналітики до тези ставляться скептично. За словами, Олександра Нарбута, незалежного експерта в галузі енергетики, для серйозної зміни курсу в енергетичному питанні українській владі доведеться зробити дуже багато, в першу чергу, здійснити кадрові зміни на рівні міністерств та відомств, а по–друге, змінити стратегію поведінки на газовому ринку. Також розраховувати на те, що під час президентської кампанії в Росії з’являться нові партнери для української сторони, — не варто, це не змінить ситуацію на краще.

Ну й нарешті останній аргумент Банкової — позов до міжнародного суду — експерти назагал сприймають скептично. Враховуючи інтенсивність відстоювання національних інтересів в арбітражі минулого разу, на думку Олександра Нарбута, зараз від уряду вимагаються серйозні дії. Тільки конкретні кроки влади можуть продемонструвати перспективи припинення дії газової угоди. Показовим у цьому випадку є приклад західних країн, які звернувшись до Стокгольмського арбітражу, вимагають від «Газпрому» перегляду ціни на газ. Нині на цьому шляху знаходяться вже дві німецькі компанії — E.ON. та RWE — які подали судові позови. Підтримує ідею Микола Мартиненко, керівник парламентського комітету з питань ПЕК, який переконаний, що Україна має достатньо аргументів для того, аби йти до суду. Йдеться про можливість зниження базової вартості блакитного палива, враховуючи, що за обсягами поставок український газовий ринок є для «Газпрому» найбільшим у Європі.

«Наміри подання позову до суду не мають достатніх підстав. На жаль, зараз тривають тільки розмови, проте офіційної підготовки не бачу, — повідомив «УМ» екс–уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський, — уряд при бажанні міг подати позов до арбітражу ще в березні минулого року. Якщо Україна займе таку позицію: ні — так ні, так — значить, так, тоді ми виграємо. Якщо далі випрошуватимемо — нічого з цього не буде. Загалом шанси України одержати перемогу, розцінюю як малоймовірні. Уряду потрібно починати проводити серйозні альтернативні заходи в Україні, зокрема запровадження газового терміналу, видобуток альтернативних джерел тощо. У будь–якому разі «Газпром» залишається монополістом на газовому ринку. А в нас немає жодних вагомих аргументів проти цього».