Кузня ідеологів для «України»

10.06.2011

Українські телеканали продовжують активно працевлаштовувати росіян. Ведучі політичних ток–шоу Савік Шустер та Євген Кисельов — це лише видимий фасад. Поза телеекраном помітно активізував консультаційну роботу на проросійському «Інтері» політтехнолог Ігор Шувалов, до порад якого дослуховуються не лише голова СБУ Ігор Хорошковський, фактичний власник цієї медіа–групи, а й Сергій Льовочкін — голова президентської адміністрації Віктора Януковича. На СТБ інформаційно–аналітичний департамент нещодавно очолив Михайло Єрмолаєв, який працював на російському каналі Рен–ТВ спочатку головним редактором, потім заступником головного редактора служби інформації.

Із початку червня генеральним директором ТОВ «Медіа група «Україна», що утворилося на базі однойменного телеканалу, став росіянин Федір Огарков, а директором iз новиннєвого мовлення телеканалу «Україна» й одночасно директором каналу «Новини», який нiяк не вийде в ефір, — його співвітчизник Ігор Золотаревський. Останній консультував «Україну» під час переміщення інформаційних служб iз Донецька до Києва, що завершилося у березні. До цього Золотаревський був генеральним продюсером російської «Артмедiа групп» — компанії, яка виробляє телепрограми та серіали, спеціалізується на створенні й дистрибуції тематичних телевізійних каналів для супутникового i кабельного мовлення. Кар’єра Федора Огаркова вражає багатогранністю: вiн, зокрема, обiймав посаду директора з продажів у Росії компанiї Polaroid, директора компанiї «Води Боржомі», гендиректора компанії «Русагро» і наостанок, з 2006 року, — виконавчого, а потім генерального директора медіа–холдингу «Пронто–Москва» (видає газету безплатних оголошень «Із рук в рукi», є власником інтернет–ресурсів приватних оголошень та об’яв про працевлаштування).

Як завжди, призначивши варягів, управлінці та власники приватних українських каналів узагальнено обґрунтовують кадрові рішення важливістю досягнення поставленої мети і незамінністю своїх нових заїжджих ставлеників. Але, погодьтесь, працюючи в Україні начальником новинарів загальнонаціонального каналу, треба добре знати специфіку країни загалом та політики зокрема й орієнтуватися у підводних течіях сьогоденних подій. Більше того — просто знати українську мову. Звичайно, якщо перед новопризначеними не стоїть завдання пропаганди ідей проросійської влади та замовчування (або перекручування догори дригом) небажаних тем.

Аби побачити, у кого які політика і завдання, досить увiмкнути телевізор. Наприклад, у понеділковий ранок біля президентської резиденції «Межигір’я», де зібралися активісти руху «Стоп цензурі!», яким суд не дозволив провести тут акцію, були знімальні групи лише Нового, «5–го каналу», Першого Національного, ТОНІСу, «Сіті», ТВі, «24», «Гамми». Натомість керівник інформаційно–аналітичного департаменту каналу СТБ Михайло Єрмолаєв скасував своє попереднє рішення про відправку телекамери до «Межигір’я» — щоб не порушувати рішення суду. Це тоді, коли навіть журналіст–першокурсник (принаймні в Україні) знає, що найважливіше для інформаційників — інформувати: і про прислужницьке рішення суду, і про небажання Президента Януковича виконувати елементарні обіцянки та зізнаватися у тому, що привласнення «Межигір’я», м’яко кажучи, непрозоре.

Або взяти канал «Україна». Подивіться і послухайте «Події тижня» з Андрієм Данилевичем — багато акцентів просто списані з російських новин. А у щоденних основних новинах ТРК «Україна» упродовж останніх місяців значно зросла кількість матеріалів суспільно–політичної тематики з ознаками замовності (цензури). Про це свiдчать результати моніторингу дотримання журналістських стандартів, який проводять громадська організація «Телекритика» та «Інститут масової інформації» за підтримки Internews Network.

Ідеологічне промивання мізків через телеекрани в Україні наростає. І все частіше роблять його з допомогою людей, які не один рік жили і працювали у сусідній Росії, де закручування гайок демократії — уже пройдений етап.

  • Сашко Лірник: Казку пропускаю через себе...

    Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>

  • Розкадровані мандри

    Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>

  • Сміятися з леді-боса

    Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>

  • «За мною там Непал, Гімалаї сумують»

    Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>

  • У новинах немає змоги «погратися»

    Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>

  • Провокатори з мікрофонами

    У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>