Хіба треба «20 хвилин» на радіо використовувати, щоб і далі за інерцією паплюжити й обливати брудом справжнього українця, справжню людину — Віктора Ющенка? Хіба повинен автор цієї програми так низько опускатися? Ні честі, ні совісті. Нехай там що, а ми знаємо, що Віктор Ющенко зрушив такі, нікому не підйомні, болючі проблеми багатостраждальної України та українців, які тяжіли й не вирішувалися століттями. Що спонукає Яворівського нести несусвітню брехню про В. А. Ющенка?
...Не хочу когось учити, як на світі жити, але глибоко переконаний: в історичному вимірі, з огляду на великі невдачі українців, ми повинні згуртуватися навколо української ідеї і Віктора Ющенка, який після В’ячеслава Чорновола є найяскравішою зіркою на українському небосхилі. Козачок Яворівський засвідчує свою відданість вождю, «щоб то ближче стати», і так захопився нещадно «мочити» В. Ющенка, що забув — країна на межі катастрофи.
День у день БЮТівці вдовбували в голови українців усілякий негатив про Ющенка. Здійснювали це методично, з вишуканою зухвалістю і безсоромним цинізмом. Усе було задіяно командою Тимошенко, щоб показати Президента України В. Ющенка винуватцем усіх наших бід. Якісь недоумкуваті «квартали», шоу–проекти, куплені коментарі журналістів, політологів, експертів на радіо і телебаченні, статті на замовлення ліпили негативний імідж Президента України. Хіба не видно було, як усілякі негідники за «зелені» його розпинали? Це була ретельно спланована, підла, підступна і цинічна атака на Ющенка. Чому шановані українці з Української народної ради не ставили перед собою питання: а до чого ця авантюра Христі в намисті доведе? Так! У Шевченка відповідь безкомпромісна й однозначна: «Молітеся!.. неповинні — І з вами те буде!»
Ю. Коцюбинський і В. Примаков у 1918—1921 рр. рубали своїх, а в 37–му й самі поплатилися. Наша історія зухвалу інтриганку Тимошенко нічому не навчила, бо вона її не читала. Віктор Ющенко — людина неймовірної волі й терпіння. Його зрадило і зреклося найближче оточення, але він піднесеться над усіма. Тимошенко, на відміну від нього, запрограмована руйнувати. Тому я поділяю думки Є. Сверстюка, О. Забужко, С. Хмари, Я. Кендзьора, М. Поровського, В. Овсієнка, В. Войтенка, що В. Ющенко є лідером першого ряду. А навколо лідера, який руйнує, не можна гуртуватися.
В Україні з’явилася Юлька — Конституція, Юлька — Закон, Юлька — цариця Всесвіту, Юлька — Золота ручка. Тепер видно, до чого вона докрутилася, до чого призвело це поборювання. БЮТівці на чолі з Тимошенко викопали яму для Ющенка й самі в неї попадали. Зрозуміло, що це була технологія, щоб за будь–яку ціну усунути В. Ющенка. Чому високодостойні старійшини на чолі з Д. Павличком сором’язливо мовчали і не заявляли про цю авантюру Тимошенко на повний голос, чому не зверталися до неї з офіційними зверненнями, коли з провокаційними заявами виступили О. Зінченко і М. Томенко, коли БЮТівці заблокували виступ Президента з Посланням у ВР 13 травня 2008 року, коли Тимошенко запропонувала В. Януковичу обрати його Президентом України у Верховній Раді? В. Янукович став Президентом завдяки авантюрній політиці Тимошенко. Чому сивочолі мудреці вичікували до початку виборчої кампанії, а не били у дзвони, коли на всю країну гриміла ця авантюра? Чому ніхто з її оточення не зупинив це ганьбище? Бо вони там були ніхто.
Узурпатор Тимошенко не терпить ніякої критики, якоїсь іншої думки, оцінки і дій. Своє «его» взяло гору, і «пропало всьо». Саме Тимошенко затіяла безперспективну боротьбу з Президентом і сама опинилася біля розбитого корита. Високо летіла, та низько впала. Прикро, дуже прикро. Тимошенко зруйнувала прекрасний проект побудови Української держави, вперше започаткований В. Ющенком. Скільки можна було всіма і всім коверзувати і колотити? Примхи цієї манірної панночки занадто дорого обходилися зачарованим українцям. Ця колотнеча, яку Тимошенко затіяла з
В. Ющенком, всім добряче набридла. Суспільство перенаситилося постійними політичними інтригами, гризнею.
«Якби ви вчились так, як треба», то й почули б В. Липинського, який передбачив фінал цієї авантюри Тимошенко: «Хам завжди рветься в отамани. Замість характеру — рев і доколінний шлик; замість сталої ідеї — щодня інший настрій; зброєю — демагогія і брехня; мотором — злоба, зажерливість і пиха; тактикою — зрада; а суттю — порожнеча, пуста поза (пшик). Сидить тепер Хам український, побитий сам собою, та гірко плаче». Липинський зривається на крик — схаменися, хаме, будуй, а не руйнуй!
Авантюрна діяльність Тимошенко — ось де корінь зла у поразці національно–демократичних сил на президентських виборах 2010 року. Не може вона очолювати національно–демократичні сили, не можна вірити тій, що пошилася в демократи, награній, артистичній простоті й щирості.Тимошенко, як і Ф. Ніцше, відкрито проповідує культ сильної особи, не зв’язаної ніякими моральними цінностями, одержимої волею до влади «білявої бестії», «надлюдини». Ми втратили В. Чорновола, розіпнули В. Ющенка. Ми самі собі вороги. Що доклала Тимошенко до створення і зміцнення Руху? Нічого. Разом із Лазаренком зліпила «Громаду», щоб захистити свої капітали. Чому трубадур Яворівський так завзято відстоює аморального лідера, виправдовує те, що виправдати не можна? Чому «суєслови, лицеміри» П. Мовчан із В. Яворівським побігли в обійми найбільшого олігарха і корупціонера? Сьогодні Тимошенко закликає патріотів України об’єднатися навколо неї. Для чого? Щоб остаточно зруйнувати і розгромити національно–демократичний рух в Україні. А що вона зробила зі справжніми патріотами В. Огризком, В. Пинзеником і Ю. Єхануровим? І молитва Господня закликає нас прозріти і звільнитися від лукавого лідера Тимошенко: визволи нас від лукавого.
В. А. Ющенко — лідер європейського рівня, великий патріот України, який найбільш наполегливо і послідовно відстоює державницькі, національні інтереси та пріоритети. Саме Віктор Ющенко може реалізувати справжнє національне відродження, забезпечити об’єднання суспільства і утвердження української нації. Наша незалежність — це перевірка на життєздатність. Першочерговим завданням для нас є мобілізація всіх патріотичних сил суспільства для збереження і розбудови молодої Української держави. Зорієнтуймося на правду і мудрість Тараса Григоровича Шевченка, бо тільки повна правда очищає наше земне буття, а мудрість є запорукою стабільності, порозуміння і розвитку. Незаперечною є істина, що українське суспільство об’єднає тільки українська ідея. Це повинен усвідомити кожен, щоб утверджувалася і міцніла наша рідна Україна. Лідери приходять і відходять, а українська ідея залишається, бо ця категорія вічна, визначальна, постійна, неминуща. Творімо самі свою історію.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
