Вона сякається. Вона мегера. Вона страшненька. Ці слова можуть стосуватися будь–кого — колеги по роботі, тещі, касирки в магазині. Але відтепер таких оцінок у поєднанні із займенником «вона» краще не вживати, особливо в письмовому вигляді. Бо в партії Юлії Тимошенко «Батьківщина», де, схоже, вважають, що в українській мові існує тільки одна істота жіночої статі, можуть розгніватися за образу своєї лідерки. І назвуть вашу сентенцію на кшталт «вона — брехуха» (не важливо, що йдеться про сусідку–пліткарку) «недобросовісною рекламою». Так, як це за позовом ВО «Батьківщина» зробив Печерський суд, заборонивши не лише громадянину Петру Підлубному, який виступав відповідачем, а й «будь–яким фізичним та юридичним особам, незалежно від форми власності, розміщувати на білбордах, інших зовнішніх рекламних носіях, радіо та телебаченні, мережі інтернет, в електронних ЗМІ будь–яку недобросовісну рекламу відносно діяльності Тимошенко».

Днями із засідань Комітету з політичних питань та Комітету з юридичних питань і прав людини Парламентської Асамблеї Ради Європи повернувся член ПАРЄ Григорій Омельченко. Головна мета його виступу перед європейцями — оприлюднення нових даних про штучний Голодомор, що з’явилися після порушення Службою безпеки України кримінальної справи за фактом геноциду українців. Під час візиту народний депутат від БЮТ також зустрівся з президентом ПАРЄ Луїсом де Пучем, в. о. Генерального секретаря РЄ Мод де Бор–Букіккіо, головою французької делегації у ПАРЄ Жан–Клодом Міньоном, доповідачем із цього питання Чавушоглу, яким передав матеріали і документи про Голодомор англійською мовою.

Тоді, в ефірі телеканалу «1+1», Юлія Володимирівна говорила твердо і рушуче: «Я знаю, що ми зможемо протягом двох років людям (вкладникам радянського «Ощадбанку») гроші повернути». «Якщо я не зможу повернути людям гроші протягом двох років, я, на відміну від наших чоловіків–політиків, покладу заяву і піду з посади. Тому що посади не потрібні, якщо ти не можеш обіцяне людям дати».