Світанок минулої п’ятниці колектив Бердянського міськводоканалу провів у клопотах, викликаних потребою перевести мережу на подачу споживачам не питної, а технічної води. Першу беруть із Дніпра, другу — із річки Берда. Таке НП у курортному місті цьогоріч не дебютне: у квітні–травні бердянці й відпочивальники впродовж майже трьох тижнів «привчали» свої шлунки до жорсткої води з місцевої замуленої річки...

Диво сталося після того, акцентують уважні запоріжці, як багатовіковим велетнем, який доживає на Верхній Хортиці, почали опікуватися… «спасівці»! Президент Всеукраїнської федерації «Спас» Олександр Притула зініціював передачу створеного навколо історичного дуба комплексу в оренду вихованцям цієї організації. Термін — 20 років, однак «спасівці» не зволікали з опікою. Першого ж «санітарного дня» зібрали навколо 700–річного дерева–ветерана і вивезли п’ять вантажівок сміття. А потім і час дива настав!

Легкість, з якою ще рік тому, в період кредитного буму, роздавали іпотечні позики, не в одного шахрая викликала думку: а чи не крутонути на «лохотроні» самі банківські установи, що поспішають заробити на високих відсотках? Як встановили співробітники Вінницького УБОЗу, таку схему спритники не тільки придумали, а й зуміли неодноразово втілити на практиці.

Бали у сертифікаті зовнішнього оцінювання шкільних знань (153 з української мови та літератури і 148 — з математики), який подав до приймальної комісії Полтавського педагогічного університету 17–річний мешканець обласного центру, були цілком прохідними для цього «вишу». Не «приймала» його чомусь тільки комп’ютеризована система, до якої співробітники університету намагалися ввести дані згаданого абітурієнта. Саме це, за словами ректора Миколи Степаненка, викликало підозру в його підлеглих.

У рукопашних боях типу «вулиця на вулицю» чи «район на район» у Донбасі отримало гарт не одне покоління молоді. Інша річ, що в минулі роки билися з «чужими», як правило, до першої крові. А подібна звіряча жорстокість, якою нині грішать «бійці», тоді могла приверзтися хіба тільки у снах–жахах. Нині, на жаль, це реальність, про що й засвідчив недавній випадок у Горлівці.

У неділю поховали 65–річного інкасатора Віктора Сіренка. Чоловік усе життя пропрацював у системі «Укрпошти» і загинув під час пограбування поштового відділення в селі Геронимівка Черкаського району. У нього залишилася дружина та двоє онуків, яких чоловік виховував після смерті доньки.