Код наївної Марії

17.01.2009
Код наївної Марії

Виставка в Музеї народного декоративного мистецтва.

Указом Президента Віктора Ющенка 2009–й оголошено «Роком Марії Примаченко в Україні». Ще восени затверджено план заходів з підготовки і відзначення 100–ліття від дня народження цієї простої і геніальної поліської жінки. Ювілей почали відзначати ще наприкінці минулого року. Що зроблено, робиться і планується зробити, «УМ» спробувала дізнатися у фахівців, які причетні до святої справи.

 

Дарую вам сонце

У Музеї українського народного декоративного мистецтва на першому поверсі відкрилася виставка зі 183 робіт, які ілюструють етапи творчості художниці — від 30–х до 80–х років XX сторіччя. Твори охоплюють фактично весь творчий шлях Марії Примаченко. Виставка такого масштабу в Україні представлена вперше. У колекції Музею народного декоративного мистецтва зберігається 650 творів Марії Примаченко, але експоновано одну чверть фонду. Директор музею Андріана Вялець каже, якщо б дали їй приміщення, вона б гори перевернула.

«Підписана творча угода з «Мистецьким арсеналом». Після того як закриємо виставку, нам мають виділити там велику площу, 500 кв. метрів. Плануємо зробити постійну експозицію творів Марії Примаченко. Це може бути восени цього року. Хотіли б до наших творів долучити також приватні колекції. Скульптор Олег Пінчук якось обіцяв: якщо буде постійна експозиція — він віддасть туди свою колекцію творів Примаченко», — пояснює пані Вялець.

Виставка в Музеї народного декоративного мистецтва, який розташований на території заповідника «Києво–Печерська лавра», зроблена досить професійно. Роботи підписані українською та англійською. По один бік залу у виставкових лабіринтах розміщено більш ранні роботи, які принесли Примаченко всесвітню славу. Серед них — «Коричневий звір», який 1936 року виставлявся в Парижі. Роботи маленькі за форматом, зроблені на аркушах зі звичайних шкільних альбомів. Тут також є керамічний крокодил і тарілки з глечиками Марії Оксентіївни, які вона робила на території Лаври.

По інший бік представлено пізні твори поліського генія. До деяких із них навіть віршики мисткині є. «А у нас правнучка народилась… (1987). Ця картина 1 жовтня робилась, а у нас правнучка народилась. Желаю їй щастя, щоб була як баба майстром народним і писала і малювала і гарно танцювала», — написала Примаченко про свою правнучку Марію.

Через рік вона ще одну роботу присвячує дорогій їй людині. «Калинонько моя, ти цвітеш і цвітеш, а ти друже не йдеш і не йдеш. Уже скоро буде 40 лет, а тебя все нет і нет. Наверно присипала Земля через те тебе нема і нема», — пише про чоловіка, який загинув на фронті.

У музей щодня приходить безліч відвідувачів, від шкільних екскурсій до компаній художників. «От наша б дура не сиділа в майстерні, а прийшла сюди теплом обігрітися. Може б, щось путнє нарешті намалювала», — чую розмову двох жінок, які розглядають кукурудзяного голуба на калині.

За натхненням на виставку приходив і Віктор Ющенко. У книзі відгуків написав подяку простій сільській жінці, яка змогла побачити світ і нам показала його.

Виставка триватиме до 15 лютого.

Прийма чи Прима

Не випадково, пишучи про персональну виставку в Му­зеї народного декоративного мистецтва, вживаю «Примаченко» замість звичного «Приймаченко». Майстриня на початку свої роботи підписувала саме «Примаченко», а потім коротко «М. П.». Її невістка Катерина Вождаєнко–Примаченко колись дуже обурювалася на журналістів за викривлення її прізвища. Ми не Приймаченки, а Примаченки. Ні до кого не ходили у прийми. Прима — значить «перший». Нікуди звідси не подінемося і не злетимо. Краще бути першим на власному городі, аніж товктися по приймальнях», — наголошувала родичка.

А що ти подаруєш Сонцю?

У Будинку художника на днях закінчується різдвяна виставка за мотивами творчості Марії Примаченко, де виставлені роботи народних майстрів зі всієї України. Тетяна Мисковець, куратор виставки, очолює секцію декоративно–прикладного мистецтва Київської обласної національної спілки художників України. Як зазначила «УМ» пані Тетяна, це її секція виступила ініціатором, щоб звичний різдвяний салон був присвячений 100–річчю Марії Примаченко. Заздалегідь розсилали листи в обласні спілки художників, щоб ті, хто має роботи у стилі Примаченко, відгукнулися і зробили подарунок примі народного мистецтва.

У виставці взяли участь 150 авторів, із них більшість — члени Спілки художників. Усіх робіт — понад 300. Представлені майже всі регіони України — Черкаси, Запоріжжя, Вінниця, Полтава, Ялта, Сімферополь, Львів, Чернігів, Косів, Луцьк. Марія Галушко виставила фар­форові свійські тварини, Людмила Якибчук запропонувала декоративні кахлі, Андрій Пікуш — петриківський розпис на склі, Галина Вінтоняк — косівський святковий сердак, Тетяна Ядчук–Богомазова — панно, Микола Білик — скульптуру лева, Любомир Медвідь із паперу зробив замріяного ангела, Неллі Ісупова виліпила керамічних звірів, Тетяна Мялковська розмалювала скриню. А ще були праски із фантастичними квітами, статуетки, плаття і килимки, вітражі, прикраси і глечики, тарілки і вази…

«Багато людей цією темою вже давно займаються серйозно, мають напрацювання. Частина спеціально готувалася до цієї виставки, а дехто просто знав, що в цей час завжди проходить різдвяна виставка декоративно–прикладного мистецтва і пропонував звичні для його регіону роботи. Тому деякі з них не мають нічого спільного з творчістю Марії Примаченко, але як дар годяться», — виправдовується пані Тетяна за змішання класичного декоративного мистецтва з наївним.

Серед малярства, ткацтва та гончарства є також дизайнерське вбрання від Олесі Теліженко. На виставку вона віддала два костюми кольору піску і зітлілого листя із колекції 2006 року «Мій добрий звір», зробленій за мотивами творчості Примаченко, а також сценічний костюм Ніни Матвієнко з цієї ж колекції.

Після закінчення різдвяної виставки у Києві організатори кажуть, що повезуть роботи по всіх областях України, а за сприяння Володимира Чепелика, голови Національної спілки художників, видадуть каталог із найкращими роботами.

  • Богдан Поліщук: сценограф, який став режисером

    Про Богдана Поліщука сьогодні більше відомо як про художника-сценографа, або як художника-ілюстратора. Ще навчаючись у Національній академії образотворчого мистецтва, він разом зі своєю майбутньою дружиною Оленою Рачковською (нині – Поліщук) започаткував Незалежний Театральний журнал «Коза». >>

  • Польський композитор Кшиштоф Пендерецький помер у віці 86 років

    Знаковою подією для культурного життя Києва був останній приїзд до України 29 вересня 2018-го Кшиштофа Пендерецького, який за диригентським пультом представив свій монументальний твір Credo (1997-1998) за участі польських солістів і українських хорів та оркестру. >>

  • Третя «ГРА»: продовжують змагатися 28 вистав із 9-ти міст

    У Міжнародний день театру Національна спілка театральних діячів оприлюднила лонг-лист учасників третього Всеукраїнського театрального фестивалю-премії ГРА. Із 83 заявлених гравців експерти визначили 28 кращих. Саме вони продовжать боротьбу за національний театральний Оскар. >>