В ім’я святого Фройда, обмовка...

В ім’я святого Фройда, обмовка...

Українська православна церква Московського патріархату не визнає Голодомор геноцидом. Про це заявив глава прес–служби УПЦ (МП) Василь Анісімов після того, як предстоятель церкви, митрополит Володимир Сабодан вразив громадськість своїм зверненням від імені Священного Синоду з нагоди роковин Голодомору, в якому, зокрема, було сказано: «Цей геноцид був спробою знищити саму душу народу, призвести його до повного духовного рабства». За кілька днів після цього звернення пан Анісімов мусив спростовувати слова, як виявилось — невміло вкладені в митрополичі уста: «Ніякого політичного контексту у вживанні слова «геноцид» не мали на увазі. Просто спічрайтер, який готував текст, звик, що всі навколо говорять про геноцид». Натомість, за словами речника, в УПЦ МП не розглядалося питання визнання Голодомору геноцидом українського народу, оскільки «церкві все одно, представників яких національностей було закатовано: більшість із них були православними, і це – трагедія всієї церкви».

Покойтеся з миром

Покойтеся з миром

У неділю в Луганську відбулася подія, якої чекали років двадцять. В одному з центральних скверів міста, який сьогодні так і називається — Сквер Пам’яті, нарешті відкрили й освятили пам’ятник жертвам Голодомору 1932—1933 років». Місце для обласного центру знакове — колись тут був розташований старовинний, так званий Гусинівський цвинтар (де, за переказами, серед інших ховали й замордованих у найближчій катівні НКВС). Згодом на місці цвинтаря комуністична влада влаштувала сквер, давши йому назву «Дружби народів», а коли почалася перебудова і в луганчан стала прокидатися національна свідомість, сквер став місцем демократичних, переважно рухівських, маніфестацій. Десь у 1990–му тут звели й перший дерев’яний хрест у пам’ять жертв Голодомору, однак комуноїди потурбувалися, аби ландшафт залишився незмінним...

Останній бій із правдою

Останній бій із правдою

Досі, акцентують організатори акції «Незгасима свічка», спротив вони зустрічали тільки в Криму, хоча символічний смолоскип і свічка вже побували у 32 країнах світу і 17 областях України (до Запоріжжя акція прибула з Херсона). До пам’ятника жертвам Голодомору перший секретар запорізького обкому КПУ, нардеп Олексій Бабурін, привів свою юрбу десь за годину до початку мітингу–реквієму.

Чи встоїть суд перед грошима?

Чи встоїть суд перед грошима?

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська, який уже тривалий час слухає справу керівників ВАТ «Дніпрогаз» — генерального директора Ігоря Іванкова, його першого заступника Максима Сорокіна та головного інженера Сергія Бачуріна — мав учора відпустити усіх трьох підозрюваних з–під варти під заставу 8,4 мільйона гривень. Про таку перспективу начебто повідомила представник ТОВ «ГАЗЕКС — Україна» Марина Зубарєва. При цьому необхідні для застави кошти мали знайтися у ВАТ «Дніпрогаз». Нагадаємо: усіх трьох керівників підприємства звинувачують у службовій недбалості, що спричинила вибух побутового газу в будинку № 127 по вулиці Мандриківській в обласному центрі, який стався 13 жовтня 2007 року і спричинив загибель 23 людей. У зв’язку з тим, що по справі проходять близько 400 потерпілих, її слухають безпосередньо у приміщенні зали засідань Жовтневого райвиконкому Дніпропетровська.

НОВИНИ ПЛЮС

НОВИНИ ПЛЮС

    Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /home/clients/umoloda/inc/templates/news2.inc on line 44

Рік після біди

Рік після біди

18 листопада 2007 року на донецькій шахті імені Засядька о 3–й години 11 хвилин на видобувній дільниці 13–ї східної лави пласта L1 на глибині 1078 метрів стався потужний вибух метано–повітряної суміші. На той момент під землею перебували 456 шахтарів, 186 з яких — безпосередньо в зоні аварії. Опівдні тодішній Прем’єр–міністр Віктор Янукович категорично спростував уперті розмови на підприємстві та в усьому місті про те, що адміністрація шахти вже замовила 100 домовин. Проте це виявилося правдою — кількість загиблих справді сягнула сотні. А перегодя, під час ліквідації підземної пожежі 1 та 2 грудня, відбулися ще два вибухи, що забрали життя ще шістьох людей...

Закон оновлений, але не один для всіх

Закон оновлений, але не один для всіх

Восьма година ранку понеділка засвідчила: якщо підсилення ПДР і вступили в силу, то столичні водії або мало про них начувані, або занадто самовпевнені. З самого ранку спостерігалася звична картина: правила — правилами, а на роботу поспішали, традиційно проїжджаючи на «моргаючий жовтий» (себто майже «червоне» світло світлофора. — Авт.), «підрізаючи», обганяючи на недозволених відрізаках дороги тощо. Словом, учора вранці київських водіїв, мабуть, найменше цікавило посилене покарання за неправильну їзду. Безумовно, траплялись і винятки, коли водії зі своїх авто на швидкості не більше 60 км/год. лякливо вдивлялися у найближчий поворот, чекаючи «засідки» даішників. Проте навіть ці «взірці» дотримання нових правил гри «забували» пристебнутися ременями безпеки, за що тепер внесені зміни передбачають покарання у вигляді штрафу від 51 до 85 гривень.

Всі статті рубрики