Віра без Закону

11.12.2007
Віра без Закону

«Реклама Бога». Такі лайт-бокси заполонили весь Київ.

Пам’ятники й вулиці Ілліча, Дзержинського, Косіора й Маркса останнім часом усе більше дратують українців. Утім є небезпека, що коли їх приберуть із мапи незалежної держави, найбільшим пам’ятником цим творцям тоталітарної системи управління залишиться наше суспільство — безпорадне й апатичне, спрагле «сильної руки» і політичного дива, де зовсім не цінується здоров’я громадян. Зокрема, психічне.

Культ особи

«Прагнення сект повністю оволодіти і підпорядкувати собі людську душу дуже подібне до радянської ідеології, — каже історик, законодавець, політик Богдан Горинь, який 20 років відбув у радянському концтаборі. — Найстрахітливіше, коли людина втрачає свою сутність, стає безликою і підпорядкованою одному монстрові — тоталітарному режимові». Нині, на думку пана Гориня, є нова небезпека — демократія без закону. Адже в державах зі сталою демократією панують закони, а в нас і досі — особи.

Обожнення лідера, обіцянка «зміни життя», ізоляція й посилений контроль над вірними — ось головні ознаки тоталітарної спільноти: cекти або й держави. Такі спільноти базуються на культі «вождя». А будь–якого диктатора вирізняють непомірні амбіції, невігластво та прагнення легкої наживи. Звідси пристрасть до магії. Не є секретом окультне коріння нацизму і більшовизму, з придворними астрологами й теософами. Майже всі нові релігії також належать до окультного світу. Дехто називає їх неохристиянськими. Світські релігієзнавці навіть плутають ці утворення з церквами протестантської гілки християнства. Утім богослови наголошують: віровчення мормонів, мунітів чи прихильників «Посольства божого» — неоязичницькі. І це не релігії, а культи. Адже основа релігії — зв’язок із Всевишнім, а культу — поклоніння лідеру і всіляким благам. Є культ багатства, здоров’я, сили, успіху. І вже сама підміна Бога якимсь «кумиром» призводить до деструктивних змін у душі й розумі людини.

Богослов Олександр Двор–кін, який після розвалу СРСР повернувся зі США до Росії, радить для глибшого розуміння тоталітарного сектантства перечитати роман Джорджа Оруелла «1984». Західні сектознавці зазначають, що організація таких сект схожа на мафію або кадрову партію ленінського типу, з залізною дисципліною і спрямованістю на захоплення ключових позицій. Традиційні віровчення орієнтують людей на вічні цінності, на незмінний камертон моральності. А неорелігії закликають «іти в ногу з часом». Відбувається зміна свідомості, коли людяне, етичне, традиційне починає сприйматися як «гальмо розвитку». На думку американського історика і філософа, автора книги «Джерела тоталітаризму» Ханни Арендт, тоталітаризм найбільш страшний тим, що знищує людське в Людині. Залишається натовп, який орієнтується не на об’єктивну дійсність, а на волю кумира–вождя, який хоче змінити оту дійсність на свій смак. Ханна Арендт констатує, що тоталітарні ідеології швидко поширюються у суспільствах розпачу, а найперша умова для запровадження тоталітаризму — нестабільність у країні.

Хто винен?

«Щоб повністю змінити світобачення людини, застосовуються різні методики, описані в посібниках із психотерапії: дихальні вправи, різні візуалізації, гіпноз, кодування, нейро–лінгвістичне програмування, — розповідає голова «Спілки захисту сім’ї й особистості», член Всеукраїнської асоціації психотерапевтів Володимир Пєтухов. — Система впливу на людину за допомогою контролю над його мисленням, інформацією, поведінкою призводить до трансформації особистості людини». За словами пана Пєтухова, до його організації щорічно звертаються близько 350 людей, потерпілих від деструктивного впливу культів. Однак значна частина потерпілих боїться «світитися».

Звісно, ніхто не змушує дорослих людей вірити, що в секті вони чудесним чином стануть здоровішими, багатшими, наростять видалений жовчний міхур чи нирку. Інша річ — діти, для них природно вірити в казки. Нині ВНЗ, школи і навіть дитсадочки опиняються у центрі уваги лідерів «релігійних» організацій. Утім побутує думка: якби батьки добре виховували дітей, вони не йшли б до секти. Але що робити, поки мами і татусі, вирощені в «ячейках соціалістичного суспільства» не дають їм відповідного виховання?

«Проблема культів у тому, що під їхній вплив може потрапити кожен, — каже психотерапевт Володимир Пєтухов. — Хоча більшість людей вважає, що з ними таке ніколи не станеться». Психолог чи журналіст, який пише на ці теми, натренований критично мислити, проте звичайна людина непристосована до ретельного аналізу вінегрету з дивовижної інформації. За даними психіатрів, приблизно 70 відсотків популяції має схильність до тих чи інших відхилень у психіці. Вони можуть не виявлятися, поки людина спокійно живе у традиційному культурному середовищі, і дають про себе знати, коли вона потрапляє до організації, що порушує звичну структуру і формує її друге «Я» під доктрину й лідера культу. «Аналіз психотерапевтичної практики та спеціальної літератури дає впевненість, що без впливу зацікавлених осіб тотальна психічна залежність не виникає», — свідчить кандидат психологічних наук, науковий співробітник Інституту соціальної та політичної психології АПН України Олена Ліщинська.

Захист потрібен усім

Українське законодавство у сфері віросповідань визнане найліберальнішим у Європі. Утім психологи нагадують, що поряд з обстоюванням права громадян на свободу віросповідання не менш важливо дбати про їхнє право на захист від психологічного насильства. За словами Володимира Пєтухова, потрібні такі змiни й доповнення чинних законiв, якi давали б змогу не забороняти тi чи iншi культи, а змушувати їхніх лiдерiв i активiстiв вiдповiдати за свої дiї.

«Сьогодні в Україні зареєстровано 33 тисячі релігійних організацій. За останні 5 років їхня кількість збільшилася майже вдвічі, але вони ніяк не вплинули на оздоровлення моральності, — каже голова громадської організації «Культи і суспільство» Валерій Чебаненко. — Культи самі потребують оздоровлення. Їхня платформа — це нажива». Як зазначає Олександр Дворкін, сучасні тоталітарні секти зрощені з міжнародним бізнесом і організованою злочинністю. Політики й керівники сект часто використовують один одного. Ректор Київської духовної академії архієпископ Димитрій (Рудюк) наголошує, що духовно–релігійна складова національної безпеки має бути під державним захистом. Утім поки що на рівні держави така робота не проводиться. Лише кілька громадських організацій досліджують вплив деструктивних культів на психіку і надають першу допомогу постраждалим.

Філософ — не психіатр

У США є майже 2 тисячі законодавчих актів, які регулюють взаємини релігійних організацій, держави й окремих осіб. В Австралії, Бельгії створені державні комітети, які аналізують, чи застосовується в тій чи іншій організації психологічне насилля. У Баварії і Словаччині членам груп, які визнані деструктивними чи тоталітарними, заборонено вступати на державну службу і в серйозні політичні партії. У 2001 році у Франції було прийнято закон «Про секти». Цьому передували два роки праці спеціального відділу розвідувального управління. Структура виявилася надзвичайно складною й розгалуженою, пов’язаною з кримінальними угрупованнями. Прийняттю закону у Франції протистояло сильне лобі прихильників культів. Але на слуханні були представлені документи, факти, дослідження спецслужб, і заперечити деструктивний вплив уже було неможливо.

Експертиза на деструктивність культів в Україні, очевидно, є плідною нивою для хабарів. Не забуваймо, що «духовні центри» переважної більшості новітніх культів містяться у грошовитих точках світової карти, та ще й створені задля прибутку. За гроші лідери сект також отримують фахові секрети — відомості про сучасні ефективні психотехнології.

Пости експертів у спеціалізованій комісії при Держкомрелігії і відділенні релігієзнавства при Інституті філософії посіли колишні пропагандисти «наукового атеїзму». Злі язики плещуть, що дехто з них уже заробив копійчину за «позитивну оцінку» деструктивних культів. «Я не знаю, як філософи можуть оцінити деструктивний вплив на свідомість людини, та ще й на віддалі», — дивується Володимир Пєтухов. Справді, логічніше, щоб це робили психологи і психіатри.

Спадщина підневільності ще тяжіє і над українськими християнськими церквами. Майже не помітно їхнього «змагання за душі»: вітчизняних наукових досліджень, популярних видань, реабілітаційних центрів для постраждалих від культів. Але ж хтось має нагадувати вільному суспільству про Закон...

Довідка «УМ»

У перелік деструктивних культів, складений громадськими організаціями України, потрапили багаті міжнародні організації, які швидко поширюються у різних сферах — бізнесі, політиці, громадських рухах: «Церква сайєнтології», «Церква уніфікації» (муніти), організація «Сім’я» Девіда Берга, що придбала у Києві кілька будинків для своїх комун, де процвітає «храмова проституція». Це також «Церква Віссаріона», небезпечні організації харизматичного напрямку і міжнародні центри «особистісного зростання», приміром «Прорив», «Крок у майбутнє». Це й так звані «анастасійці», прихильники екопоселень, коли люди продають свої квартири у місті, будують нові будинки на купленій якоюсь комерційною фірмою землі, але не мають на них права власності.

  • Повернення церкви

    До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>

  • Пристрасті навколо храмів

    На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>

  • Речники кривавого «миру»

    Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>

  • Таємний фронт

    Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>

  • Скарбниця мощей

    Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>

  • Після Пасхи — до єднання

    Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>