Кацапський стиль
15 березня 1939 року на території сучасного Закарпаття було проголошено державну самостійність Карпатської України, проти якої одразу ж виступила Угорщина. >>
Назву Повітрофлотського проспекту придумали більшовики в 1923 році для вшанування «Красного Воздушного флота». (Фото з відкритих джерел)
Київ активно позбувається совєтсько-російської топоніміки.
Це нова хвиля українізації міста після проведеної раніше декомунізації. Вона робить нашу столицю більш українською та європейською.
Тому геть не розумію дивної ініціативи врятувати назву Повітрофлотського проспекту, яку придумали більшовики в 1923 році для вшанування «Красного Воздушного флота».
Її автори закликають «не дамо знищити історію Києва», але історія нашого міста не зводиться до совкової.
Не помічати совєтських коренів цієї назви - це як вірити, що Дніпропетровськ було названо на честь апостола Петра, а не більшовика Петровського.
Декомунізація, десовєтізація, дерусифікація Києва - роблять місто кращим.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Київ лідирує серед українських міст за кількістю перейменованих топонімів
15 березня 1939 року на території сучасного Закарпаття було проголошено державну самостійність Карпатської України, проти якої одразу ж виступила Угорщина. >>
Президент Клінтон думав про безпеку своєї країни, оскільки міжконтинентальні балістичні ракети були націлені раніше Москвою насамперед на США. Але що ми бачимо в сумнозвісному Будапештському меморандумі, який підписав 5 грудня 1994 року Президент Леонід Кучма? >>
Живучи в XIX столітті, Шевченко справедливо викривав тих, хто й зараз вдерся на нашу землю. Викривав через біль, страждання, лють і руїни, які вони після себе лишали тоді і лишають нині. Він їх не називав росіянами, він висловлювався інакше: «чужі люде», «недолюди». >>
В більшості країн, аби отримати громадянство, потрібно здати іспит з мови і історії. >>
До всіх, хто переймається прахом Ватутіна, який безпосередньо під демонтованим пам`ятником: питання поховання царського міністра-україножера Столипіна на території Лаври навіть не піднімалося. >>
Пам’ятники мають асоціюватись у народа з власною історією, з власними перемогами на фронтах, в культурі, науці. Пам’ятники мають створювати сакральне поле в наших містах і бути дороговказом для наших дітей. Пам’ятник чужинцю – це не пам’ятник, бо ми не пам’ятаємо цих людей, це ідеологічний маркер. >>