Додому. До Європи. До пам’яті і примирення.

12:22, 08.05.2021
Додому. До Європи. До пам’яті і примирення.

І тому ми говоримо «ніколи знову!».

8 травня мільйони людей у Європі згадують біль війни. 
 
Вони відшуковують сенс порозуміння, бо ж конфлікти - це елемент нашої природи, а от спосіб їх розв’язання говорить про рівень нашої цивілізації. 
 
Міркують про примирення, бо ж втратили близьких. 
 
В нашому поколінні ці втрачені долі часто змішалися і ми вже самі нерідко є живим пам’ятником примиренню. 
 
Торжеством любові над ненавистю. 
 
Україна - не виняток, а навіть квінтесенція цієі історії болю, і цього тріумфу життя. 
 
І тільки в Росії кічаться самогубством, возвеличують душогуба. Вони нервово, із сумішшю злості і радості радянської людини, яка останньою в кілометровій черзі схопила пайку дефіцитної в «космічній державі» сметани і озирається на «лохів», котрим не пощастило. 
 
І ця травму життя в побєдівшому Союзі теж важливо враховувати для розуміння психології людей. Для пошуку джерел до змін, до відродження, до свободи. 
 
Але в Росії їм і так добре, а якщо й не добре, то пропаганда пояснить. Хтось думає, а що таке пропаганда? Це ж не КГБ. Але вже видно, що на найбільш буйних є цей інструмент.
 
Важливо, що ми, українці, звідтіля вирвалися.
 
Важливо не зупиняти наш шлях. Додому. До Європи. До пам’яті і примирення. 
 
І охороняти кордони.
 
Бо тільки там, де пам’ятають загиблих, будуть ті, хто захищає живих. 
 
Тому сьогодні 8 травня ми разом із Європою відзначаємо День пам’яті і примирення.  
 
А завтра 9 травня нагадуємо, що це День перемоги НАД НАЦИЗМОМ.
 
Наша перемога ж настала 24 серпня 1991 року із відновленням незалежності соборної України. 
 
І тому ми говоримо «ніколи знову!», бо якщо ми не в силі відвернути війну (це завжди справа не однієї сторони) - ми в силі захищати свої, українські, інтереси. Захистити нашу перемогу 1991го. 
 
Не допустити загнання українських чоловіків і жінок в армії диктаторів, котрі то миряться, то змагаються за власне его. 
 
Ми в силі робити сміливий дорослий вибір захищати свою землю, наших старих та дітей за будь яких обставин. 
 
І коли в другій світовій таких була «жменька» УПА, то зараз в нас - сильна нова українська армія. Зараз в нас - незалежна, суверенна країна. І покоління, для якого вибір майбутнього очевидний, замість участі у перепалках щодо давньої війни. 
 
А ми, історики і наша команда, яка роками працює, щоб погляд на минуле теж був нашим. Українським.
  • В пам‘ять про Василя Кука

    Покоління нескоренних вже майже відійшло від нас. Із сотень тисяч рішучих юнаків та дівчат, які в 1920-1950-ті відважно піднялися на боротьбу сьогодні залишилися одиниці. >>

  • Слова про Голодомор завжди є важкі

    Ми врятували і повернули людям правду про Великий Голод. Повернули з безодні, з провалля, з неповернення. Ми розпочинали з одиниць. Одиниць спогадів, здогадів, свічок і пам’ятників. >>

  • Спроби радянських вождів «випалити» українство як явище

    У Союзі велася цілеспрямована неоголошена війна проти українського народу, який своїм волелюбством та прагненням свободи підривав стовпи більшовицької ідеології і загрожував самому існуванню тоталітарної імперії. >>

  • Левко Лук'яненко прожив довге і непросте життя

    Один із творців незалежності України, дисидент і правозахисник, співзасновник Української Гельсінської групи Левко Лук'яненко прожив довге і непросте життя. І залишився у пам’яті поколінь Великим Українцем. >>

  • Таємниця походження гетьмана Пилипа Орлика

    За жіночою лінією Пилип Орлик походив від князів Гедеміновичів та вважався одним із нащадків Великого литовського князя Кейстута Гедеміновича. Одна з генеалогічних легенд середньовіччя, переповідає, що його предками за жіночою лінією могли бути й Рюриковичами. >>