Про національне меморіальне військове кладовище

14:12, 03.03.2021

Цей проєкт розблоковує створення Національного військового меморіального кладовища, яке Україна повинна мати як кожна гідна держава. Тим більше – держава, що протистоїть російській агресії.

 

Ухваливши цей закон, ми дамо уряду можливість створити меморіальне кладовище, що перебуватиме в державній власності і фінансуватиметься з держбюджету.  І певен має знаходитися в найближчих околицях столиці.  Робота в цьому напрямку ведеться вже не перший рік, і я брав у ній участь як голова Інституту національної пам’яті. Але потрібні зміни до законів, які вносяться цим законопроєктом.

 

Національне військове кладовище призначатиметься для почесних поховань і перепоховань українських військових. Як тих, хто поліг за Україну в ХХ столітті чи загинув за інших обставин, виконуючи військовий обов’язок, так і героїв, які віддали своє життя у нинішній війні проти російських загарбників.

 

При цьому проєкт забороняє використовувати меморіальне кладовище для поховань  колишніх КГБістів чи високопосадовців комуністичного режиму, якщо вони не брали безпосередньої участі у війні за Україну.

 

Думаю, що під час другого читання слід уточнити деякі формулювання, щоб максимально чітко виписати, хто може, а хто не може бути похований на цьому кладовищі.

 

Національне меморіальне кладовище має стати місцем, яке об’єднуватиме всіх українців у пошані до героїв, які віддали своє життя за Україну.

 

«Європейська солідарність» голосує за цей законопроєкт. І закликаємо президента та уряд зробити й наступний крок – створити у Києві національний пантеон, де мають бути поховані найвизначніші українці. 

 

І це – не про минуле. Це про сучасну і майбутню Україну.

 

Бо лише там, де пам’ятають загиблих є ті, хто захищає живих.

 

P.S. 304 голоси за!

  • Атмосфера нетерпимості і агресії в Раді

    Болюча для мене тема, але я змушена її підняти. І говоритиму про це в залі ВР. Я хочу публічно звернутися до президії ВР, до шанованих мною Дмитра Разумкова, Олени Кондратюк і Руслана Стефанчука щодо атмосфери нетерпимості, агресії, подвійних стандартів, які панують в цій залі. >>

  • Щем від знайомства з Юрієм Шухевичем

    Неймовірна людина, якого все життя супроводжувала героїчна постать його батька. Він майже його не бачив, через те, що він - син Шухевича і український патріот, пройшов сталінські табори і всі можливі тортури окупаційного російського режиму. >>

  • Криза довіри: навіщо Раді збиратися на позачергову сесію після гучної акції на Банковій

    Здавалося б, що у вигідних для України геополітичних реаліях Банкова повинна зосереджувати зусилля на консолідації суспільства і міжнародних партнерів для відсічі російським окупантам, впровадженні прогресивних реформ >>

  • Демарші навколо імені Шухевича

    В Україні близько 80 вулиць Романа Шухевича. Більшість з них з‘явилися на мапі населених пунктів в 1990-ті, незабаром після відновлення незалежності України. >>

  • За останні сто років ми програвали п’ять разів

    За останні сто років, коли ви візьмете політичні карти Європи, вісімдесят відсотків з них будуть без України. Над нами панували всі кому не лінь: поляки, росіяни, румуни, чехи, угорці. Ми шість разів проголошували незалежність, якщо взяти з часів Директорії. >>