Про історію української нафтогазової індустрії

23:25, 07.03.2020
Про історію української нафтогазової індустрії

Довгі вихідні — хороша нагода почитати, наприклад, про історію нафтогазової індустрії. Насправді мати ці знання дуже важливо, аби краще розуміти контекст та об’єктивно оцінювати ситуацію сьогодні.

 

Наведу кілька фактів та дат. Думаю, багатьох вони приємно вразять:

 

1. На території України нафту та газ почали видобувати майже 250 років тому — значно раніше за багато інших країн.

 

2. На початку минулого століття Галичина входила у світову трійку лідерів за рівнем видобутку нафти. Випереджали західноукраїнський регіон лише США та Росія.

 

3. У 1921-му році в Україні було введено в експлуатацію найбільше на той час в Європі родовище — Дашавське (Львівська область). Трохи більше, ніж за 25 років було запущено найпотужніший у Європі газопровід “Дашава-Київ”.

 

4. У 1945-му році з України в Польщу здійснено перший у світі (❗️) експорт природного газу.

 

5. У 1951 році розпочалося постачання газу з України в Росії (а не навпаки). На той момент видобуток газу перевищував нинішній у 3,5 рази, видобуток нафти був у 7 разів більшим за сьогоднішній.

 

Ці факти наочно підтверджують тезу про те, що український нафтогазовий комплекс у ХХ-му столітті був найпотужнішим у Європі. Водночас, це робило його об’єктом особливої зацікавленості Кремля, відтак, до розпаду Радянського Союзу він керувався саме звідти.

 

Крім того, два найбільші газопроводи, якими російський газ постачався до Європи, спроектували українські науково-дослідні інститути. У 1980-х роках через Україну пройшли магістральні газопроводи, які з’єднали сибірські родовища зі споживачами аж до Західної Європи. Відтак, 30% усього газу, який споживала Європа, йшло через Україну.

 

Із розпадом Радянського Союзу зруйнувалась стара система, але не порядки, і нову систему ніхто не спромігся будувати. У 1992 українська влада спробувала вирішити проблему, створивши Державний комітет із нафти та газу, який згодом перетворився на Нафтогаз. Але вирішити проблему насправді не вдалося: зростання видобутку газу зупинилось фактично на чверть століття, а Нафтогаз так і лишився постсовєцьким Держкомітетом із нафти та газу. Нафтогазова сфера на довгий час стала джерелом збагачення українських олігархів та організованої злочинності, а не держави та українського народу.

 

Без системних змін найпотужніша газотранспортна система та багаті родовища поступово лише втрачають цінність та актуальність. Навряд хтось із нас може бути певен, що ще за чверть століття комусь буде потрібен газ.

 

  • Українські митці — не російські

    Пам’ятаємо, як у післявоєнні роки сталінська камарилья вела боротьбу з т. зв. «космополітами», тобто тими людьми, які, побувавши в Європі, цікавились європейським способом життя, культурою, мистецтвом тих народів, яких московія «асвабаждала от гньота буржуазіі». >>

  • Добровольці не знали, що їх «вижиматимуть» без ротаційних хвиль мобілізації

    Якби не "знали, куди йшли" - то путінський бліц-кріг би вдався, і держава не мала б часу для отримання допомоги, організації спротиву та мобілізації суспільства. Не знали тільки, що цей час буде бездарно просраний. >>

  • Закон про мобілізацію поганий і запізнілий

    Нині ми отримали не просто поганий, а ще й запізнілий закон, який не посилить мобілізацію нових захисників, але цілком може послабити мотивацію тих, хто захищає країну вже не перший рік. >>

  • Мобілізація: чотири болючих питання

    Відповідати за мобілізацію мають вмотивовані та компетентні люди. Міноборони та ТЦК нічого не роблять, чекають на добровольців та тих, кого інколи хапають у бусік. >>