Страта «реформатора». Історія падіння кривавого чекіста Лаврентія Берії
Двадцять шостого червня 1953 року на засіданні Президії ЦК Компартії група генералів заарештувала першого заступника глави уряду й очільника МВС Лаврентія Берію. >>
Олег Ольжич (справжнє ім'я Олег Кандиба) народився в липні 1907 у Житомирі — український поет, політичний діяч, археолог. Син відомого українського поета Олександра Олеся.
Визначний діяч ОУН, поет і вчений Олег Кандиба (О. Ольжич) загинув у німецькому концтаборі «Заксенхаузен» у ніч з 09 на 10 червня 1944 року.
Як інформує УМ, про сумну роковину нагадав у Фейсбуці Голова Організації Українських Націоналістів (ОУН) Богдан Червак.
З-поміж українських в’язнів-націоналістів лише Володимир Стахів бачив О. Ольжича. В. Стахів належав до ОУНр Степана Бандери, однак, як українець, з повагою ставився до Ольжича - на той час уже відомого діяча національно-визвольного руху.
Власне В. Стахів майже в деталях описав страшну картину поневірянь О. Ольжича.
У «Заксенхаузені» тривали безкінечні допити, які проводилися переважно вночі, щоб не дати йому можливості спати. О. Ольжич перебував в одиночній камері з твердими нарами. Він був закутий у ланцюги до підлоги. Міг тільки сидіти або лежати на нарах. Коли в’язню приносили поїсти, його розковували і тоді важкі ланцюги із грюкотом падали на підлогу.
7 червня до «Заксенхаузена» зі Львова прибули троє гестапівців: -оберштурмбанфюрер (підполковник) Вольф, гауптштурмфюрер(капітан) Шульц та прибалтійський німець Вірзінг, який відзначився особливою жорстокістю при допитах українців у Львові в 1941 році.
О 15.00 цього ж дня згадана «трійця» розпочала допит О. Ольжича, після якого йому стало геть зле. До своєї камери він повернувся о 20.00. Отже, катування тривало впродовж п’яти годин.
Наступного дня допит розпочався о 20.00. Знесилений і напівмертвий О. Ольжич повернувся у свою камеру за опівніч. Тільки вранці 10 червня йому принесли сніданок. А вже через деякий час німець-наглядач Панке голосно повідомив: «В’язень відмовляється приймати їжу…»
Насправді О. Ольжич не витримав тортур і загинув.
Коли у жовтні 1944 року Андрія Мельника з дружиною німці звільнили з концтабору, він нагадав коменданту «Заксенгаузена» Кейднелю про його обіцянку передати йому прах О. Ольжича для захоронення.
Однак німець свого слова так і не дотримав. А тому існує велика ймовірність, що прах великого українця як і прах інших в’язнів «Заксенхаузена» відвезли на фабрику з виробництва мила.
Не один раз А. Мельнику дорікатимуть, що допустився великої помилки втягуючи О. Ольжича у революційну боротьбу на українських землях під час війни. Мовляв, необхідно було проявити стратегічне бачення й залишити О. Ольжича на еміграції, де були значно менші ризики для його життя. В такий спосіб можна було б зберегти для української культури і літератури її знакову постать, що у перспективі важило б набагато більше для української справи, ніж його загибель, хай і героїчна, у німецькому концтаборі.
А. Мельник відповідав, що тоді для О. Ольжича не існувало іншого шляху, ніж той, який пролягав Україною, де у горнилі війни жила надія на відродження української державності. Не існувало такої сили, яка б могла спинити О. Ольжича на цьому шляху.
Додамо, що 10 червня 2025 р. о 12.00 у Києві біля меморіальної дошки, встановленої на київському будинку по вул. Павла Скоропадського, 15 відбудеться вшанування пам’яті провідника ОУН О. Ольжича.
Двадцять шостого червня 1953 року на засіданні Президії ЦК Компартії група генералів заарештувала першого заступника глави уряду й очільника МВС Лаврентія Берію. >>
Народ скаже — як зав’яже. У народній пісні без сентиментів прямолінійні автори: «Катерино, вража бабо (суко),//Що ти наробила?//Край веселий, люд хрещений//Та й занапастила». >>
Більшовики 29 червня 1919-го розстріляли в Одесі колишнього українського військового міністра, 61-річного Олександра РОГОЗУ, за відмову перейти на бік Червоної армії. >>
Кабінет міністрів України 27 червня призначив Олександра Алфьорова головою Українського інституту національної пам’яті. >>
Перші спроби вдосконалити та унормувати діяльність у сфері погоди з’явились наприкінці XIX століття. >>
Архітектори, історики, військові та дослідники культури на V Міжнародному фестивалі архітектури та мистецтв «Вежа» заявили про глибоку кризу в організації всеукраїнського місця пам’яті полеглих захисників. >>