Перший крок у Незалежність: 30 років Декларації про державний суверенітет

Верховна Рада тоді ще Української Радянської Соціалістичної Республіки рівно 30 років тому, 16 липня 1990 року, ухвалила Декларацію про державний суверенітет України.

Декларацію приймали в роки розпаду СРСР, коли на вулицях українських міст Міжпартійна Асамблея вела реєстрацію громадян Української Народної Республіки.

З 1990 року починаються перші кроки до Незалежної України. Литва вже проголосила свою незалежність від Радянського союзу, а Латвія та Естонія активно готувались до відновлення незалежності.

Так у березні відбулись вибори до Ради, куди вперше приходять демократи і з’являється опозиція – "Народна рада". В опозиції на той час було 125 депутатів.

А в середині червня, 12 числа, тодішнім російським парламентом була ухвалена Декларація про державний суверенітет РРФСР. Основна мета цієї Декларації – перерозподіл владних повноважень і власності від союзного центру до республіки.

Цього ж місяця у Верховній Раді формується робоча група, яка готувала текст Декларації про державний суверенітет. Головою групи був депутат-комуніст Сергій Дорогунцов. Різні депутати подають різні проєкти – всього їх було 5.

Перед ухвалою 16 липня 1990 року Декларації про Державний суверенітет України деякі з найбільш революційно налаштованих народних депутатів пропонували проголосити в цьому документі незалежність України, її повний вихід з СРСР.

Ця пропозиція не пройшла. Не могла в ті дні пройти. Для її реалізації тоді ще не настав час. Але він був уже не за горами. До проголошення України незалежною демократичною державою залишалося трохи більше року.

Однак те, що Декларація про державний суверенітет істотно наблизила цей час, – очевидний і неспростовний факт сучасної української історії. Це був перший офіційний документ, ухвалений переважною більшістю народних депутатів Верховної Ради, з якого почався відлік реального і остаточного руху України з радянсько-російської імперії до суверенності, самостійності й незалежності.

Декларація про державний суверенітет стала основою для «Акта проголошення незалежності України», ухваленого Верховною Радою 24 серпня 1991 року. Тоді фактично вдруге Україна була проголошена незалежною демократичною державою й остаточно виведена зі складу СРСР. І потім, як ми знаємо, незалежність країни була підтримана на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року.

Як приймали Декларацію

Основні положення Декларації, зокрема визначення "що таке суверенітет України", включив до проєкту тексту професор-юрист Володимир Василенко. На засіданні 16 липня 1990 року головував Іван Плющ. Василенко характеризував його як людину з авторитетом і досвідом, яка розуміла значення документа.

Рада тодішньої Української РСР 16 липня 1990 року ухвалює Декларацію про державний суверенітет України. 355 депутатів проголосували "за", тільки 4 – "проти".

Верховна Рада Української РСР, виражаючи волю народу України, прагнучи створити демократичне суспільство, виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини, шануючи національні права всіх народів, дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України, визнаючи необхідність побудови правової держави, маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України, проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Положення Декларації
 

Одним із найголовніших було положення про громадянство. В документі зазначалось, що Україна має своє громадянство, де всі громадяни рівні перед законом.
Декларація проголошувала економічну самостійність України. Тобто право на власну грошову одиницю.

Єдине джерело влади – народ України, а не Компартія чи радянська влада.

Право на власні Збройні сили.

Також у Декларації йшлося про право України самостійно реалізовувати відносини з іншими державами, укладати з ними договори й обмінюватися дипломатичними, торговельними та консульськими представництвами.