Церква в дорозі
Закарпатські греко–католики відзначатимуть три ювілеї Олександр ГАВРОШ

2009 рік видався тричі ювілейним для закарпатських греко–католиків, які нараховують до трьохсот тисяч чоловік. І за кількістю вони займають друге місце в Україні після Галичини.

Від Михайла Мольнара до Гавриїла Костельника
Ужгородський інститут україністики видає унікальні праці, раніше невідомі і недоступні Олександр ГАВРОШ

Днями виповнилося два роки, як в Ужгороді постав науково–дослідний інститут україністики імені Михайла Мольнара при Ужгородському національному університеті. Тепер ужгородські науковці досліджуватимуть не тільки гунгарологію, фітотерапію чи карпатознавство в археологічному вимірі, а й духовні надбання українців Закарпаття.

«Русинське ошколовання»
Чому в українських школах Закарпаття ведеться антиукраїнська пропаганда? Відкритий лист до міністра освіти Івана Вакарчука Олександр ГАВРОШ

Чого тільки не зустрінеш у нашій супердемократичній країні? Наприклад, чи можна собі уявити, що державні вчителі Франції в державній школі займаються антифранцузькою пропагандою? Чи антиросійською — в Росії? Антинімецькою — в Німеччині? Ясна річ, що — ні. А в Україні це, виявляється, можливо. Ба більше, чиновники від освіти навіть це заохочують.

Спалах падаючої зірки
Як Хуст підготувався до 70–річчя Карпатської України Олександр ГАВРОШ

Центр Хуста, обрамлений вежами греко–католицького, реформатського, римо–католицького та православного храмів, може позмагатися з Ужгородом та Мукачевом. Але, ясна річ, у мініатюрі, адже мешкає тут сьогодні близько тридцяти двох тисяч осіб.
Та не войовничим середньовіччям став відомим Хуст у Європі. Наприкінці 1938–го та на початку 1939 років до маленького, тоді двадцятитисячного, містечка в Карпатах була прикута увага світових політиків та преси. Американські, німецькі, італійські, французькі, британські журналісти, не кажучи вже про сусідів, пишуть репортажі та інтерв’ю з цього досі нікому не відомого краю. Бо саме звідси може початися... Велика Україна. Несподівана карта в тогочасній політичній колоді.
Після того як у щойно проголошеної автономної частини Чехословаччини — Підкарпатської Русі — Угорщина відібрала три найбільші міста — Ужгород, Мукачеве та Берегове, влада перебирається в єдине містечко, що залишилося на її теренах, — у Хуст. Здавалося б, така обкраяна територія без головних центрів, залізниці та урядової дороги не зможе вижити. Ба ні! Народний ентузіазм був величезний, адже закарпатці будували свою державність. І ця державність була українською. Уже 3 грудня 1938 року назва Карпатська Україна стає для цієї гірської землі домінуючою.
Населення Хуста за кілька зимових місяців подвоїлося. Адже сюди переїхали всі крайові установи з Ужгорода та Мукачева, прибуло чимало біженців з окупованої мадярами території.
До Хуста звернуті погляди українців усього світу. Сюди приїжджають Олександр Олесь та Микола Аркас, Роман Шухевич та Олег Ольжич. Тисячі галицьких хлопців нелегально переходять кордон, аби будувати Україну за Карпатами.

Марш «березневих котів»
В Ужгороді вчетверте пройде фестиваль еротичного мистецтва Олександр ГАВРОШ

У п’ятницю та суботу в Ужгороді вчетверте відбудеться фестиваль еротичного мистецтва «Березневі коти». Головний «двигун» дійства поет і учитель української мови в угорській школі під Ужгородом Вік Коврей знову виносить на глядацький суд фестини, подібних яким в Україні немає.

Вихованка Волошина
Сестра Ольга була частим гостем президента Карпатської України Олександр ГАВРОШ

Із кожним роком дедалі менше залишається людей, які особисто знали президента Карпатської України Августина Волошина. Однією з останніх свідків тих подій є 90–річна сестра Ольга, черниця–василіянка, яка нині живе в Хусті.
На будинку, поруч із хустською Свято–вознесенською греко–католицькою церквою, меморіальна дошка. Із неї дізнаюся, що тут у 1938–1939 роках мешкав Августин Волошин. Нині тут невеличкий жіночий монастир. Дзвоню в електричний дзвінок. До брами виходить молода черниця.

Карпатський «Штірліц»
Сергій Федака каже, що написав свою книжку про Карпатську Україну в манері Юліана Семенова Олександр ГАВРОШ

Історики вже сходяться на тому, що Карпатська Україна стала ключовим моментом закарпатської історії ХХ століття. Саме нею природно завершився чехословацький міжвоєнний період із парламентською демократією та поступовим національним самоусвідомленням місцевих українців.

Брати по крові були ворогами
У найбільшому закарпатському селі примирилися ветерани Другої світової війни — вояки колишніх нацистської і червоної армій

Напередодні Дня Перемоги у найбільшому з верховинських сіл Закарпаття — Колочаві — відбулася акція національного примирення ветеранів, які під час Другої світової війни воювали по різні боки фронту. Оскільки Закарпаття тоді входило до складу гортіївської Угорщини, то багато краян силоміць мобілізували до цієї союзної Гітлеру армії. Вони полягли під її прапорами. Зокрема, друга угорська армія майже повним складом загинула у луці Дону наприкінці 1942 р.

«А рима дверима: гуп!»
Пам’яті Назара Гончара Олександр ГАВРОШ

Назар Гончар уже давно є львівською легендою. Хто його хоч раз бачив, той ніколи не забуде цього доброго дивака–філософа, який випромінював неймовірну позитивну ауру. Наталка Сняданко згадує, як Назар їздив у складі групи українських письменників представляти українську літературу до Польщі. Серед групи він дуже вирізнявся. Насамперед помаранчевим жилетом для дорожніх робіт, потім ядуче–зеленою м’якою іграшкою, що слугувала йому кульчиком. А далі він вирішив, що цього мало, й одягав ще прозору купальну шапочку для душу, що їх письменникам видавали в готелях.

Останній із народовців
87–річний Михайло Шваб сидів в угорських та радянських в’язницях, але досі працює для України Олександр ГАВРОШ

Село Великі Лучки під Мукачевом дало Україні не одного патріота. Серед них і Михайло Шваб, чия доля сповнена трагедій, як і ціле ХХ століття. Чого тут тільки немає: і угорські тюрми та катування, і радянський полон, і сталінські концтабори, і життя під ковпаком кадебістської системи. І навіть смерть сина та зятя у молодому віці.
Ми домовилися зустрітися з Михайлом Швабом біля кафе «Рубін» в Ужгороді, поруч із коледжем мистецтв імені Ерделі, де мій співрозмовник працював викладачем.
Пан Михайло завжди усміхнений і випромінює дивовижне тепло. Дивно, що маючи таку нелегку долю, не накопичилося в ньому озлобленості чи бажання зводити рахунки...

Закарпатський Монте–Крісто
Слово про поета Андрія Патруса–Карпатського, чия контраверсійна доля ще потребує вивчення Олександр ГАВРОШ

Видавництво «Закарпаття» у своїй вельми поважній серії «Письменство Закарпаття» видало об’ємний том (440 сторінок) вибраних поезій Андрія Патруса–Карпатського — «Голуба далечінь» (з ґрунтовною передмовою Омеляна Довганича). Здається, нема в історії літератури Закарпаття суперечливішої постаті за уродженця села Теребля на Тячівщині. Його доля зазнавала таких карколомних поворотів, що з біографії цього письменника можна написати авантюрний роман незгірш за всесвітньо відомого «Графа Монте–Крісто».

Леся без голови
Хуліган спаплюжив пам’ятник Лесі Українці у Луцьку Андрій СВИРИДОВСЬКИЙ

У четвер пам’ятник Лесі Українці у Центральному парку Луцька залишився без голови. Хлопець вирішив, що «буде дуже весело», якщо розвернути монумент спиною до центральної алеї парку, але не втримав скульптуру, і Леся Українка полетіла додолу. Зловмисник із компанією друзів одразу втік. Оскільки подія сталася близько сьомої вечора, в парку було повно народу, тож у міліції є свідки і опис зловмисника. Як сповіщає прес–служба Головного управління МВС у Волинській області, за фактом вандалізму порушено кримінальну справу.

Вуйко Cтрий
Старовинне галицьке місто очима закарпатського подорожувальника Олександр ГАВРОШ

Про те, що Стрий — важливий транспортний центр, знають усі, кому доводилося мандрувати з Києва на захід. Через це місто пролягає головна українська залізнична та автомагістраль, які сполучають Україну із країнами Євросоюзу. Тож чи треба дивуватися, що ще на середньовічному гербі цього понад 600–річного міста зображений подорожній із палицею та клунком за плечима. Адже, крім дороги із заходу на схід, у цьому місті перетинався й важливий шлях із півночі на південь уздовж Карпатських хребтів. Тож і зараз у Стриї можна зустріти придорожні вказівники: на «Львів», «Івано–Франківськ», «Мукачів», «Дрогобич», «Ходорів».

«Я віддаю його Україні»
Найвідомішого закарпатського політв’язня Йосипа Терелю перепоховали на рідній землі Олександр ГАВРОШ

Про цю людину ще писатимуть книжки та зніматимуть фільми. Йосип Тереля належав до найвідоміших українських дисидентів. Мало кому з них довелося на собі «скуштувати» увесь набір репресивної системи — концтабори, «психушки», камери–одиночки, заслання і, нарешті, видворення із СРСР. Загальний термін переслідувань — 23 роки. Його прізвище довгий час паплюжилося зі сторінок комуністичної преси. А поміж тим, єдине, чого хотів уродженець села Келечин на Міжгірщині, аби Україна була українською.

Сила з граніту
Знаменитому закарпатському богатиреві відкриють пам’ятник Олександр ГАВРОШ

На 110–ту річницю з дня народження Івана Фірцака (Кротона) в центрі села Білки відкриють давноочікуваний монумент цьому легендарному закарпатцю. Прозваний у народі Іваном Силою, білківський силач виступав у 64 країнах світу, дивуючи всіх міццю свого тіла й духу. На жаль, за радянської влади відомий спортсмен та циркач перебував у тіні. Причиною було те, що його старший син Іван, чемпіон України з боксу, відсидів у концтаборах за створення в рідному селі осередку ОУН.

«Доїльників» — геть!
На Закарпатті ціле село повстало проти патруля ДПС Іван БОЙКО

Цей украй резонансний випадок стався на Закарпатті ще два місяці тому. Втім місцеві правоохоронці весь цей час замовчували ганебне для себе НП. Про фактичне повстання селян проти правоохоронців, яке сталося 11 червня 2009 року в селі Драгово Хустського району, стало відомо лише зараз завдяки Уповноваженому з прав людини Верховної Ради Ніні Карпачовій, до якої і звернулися обурені безміром міліції селяни.

Сусіди, давайте жити дружно!
У закарпатському селі українці потерпають від волохів та циганів Олександр ГАВРОШ

Два роки тому «Україна молода» вже писала про складну криміногенну ситуацію, яка склалася в найбільшому селі Перечинського району на Закарпатті (див. номер за 7 грудня 2007 р.). Незаконні вирубування лісу тут сягнули катастрофічних розмірів. Після нашої публікації прокуратура зафіксувала їх на сотні тисяч гривень. Майже всі вони, як свідчать протоколи про затримання, здійснені волохами — мешканцями села, які живуть табором, мов цигани. До речі, волохи і цигани складають третину села. Селянам жити з такими сусідами вкрай важко...

Померанцев і син
В Ужгороді представили книжку і фільм однієї мистецької родини Олександр ГАВРОШ

Недавно в Ужгороді демонстрували творіння двох Померанцевих: Ігоря і Петра, батька і сина. І, як не дивно, між баченням України двох найближчих родичів пролягла доволі помітна різниця. І причина різної «оптики» — у відчутті своєї приналежності до цієї землі.

ґуд бай, Мішель
Американка з Айови два роки прожила у закарпатському селі. І не шкодує Олександр ГАВРОШ

...Ми зустрілися у порошковській кав’ярні «Фест». І хоча вже було досить зимно, Мішель прийшла у грубому светрі, а не в куртці. Усміхнена дівчина в окулярах і з русявим пишним волоссям просто випромінювала радість і тепло. Все це вельми контрастувало з негодою, набундюченими обличчями хлопців у сільській кав’ярні та й загальною ситуацією у Порошково. Невже хтось може отримувати задоволення від життя у цій, як комусь здасться, дірі? Виявляється, може. Для цього треба просто народитися не тут.

Бабуся–слідопит
75–річна Таміла Висіцька з Хуста видає щороку по книжці власних історичних розвідок Олександр ГАВРОШ

Її книжки відразу привернули увагу якоюсь незбагненною свіжістю. Не було в них ні засушеного академізму, ні поширеної нині компіляції–списування. Було те, чого нині в історії, можливо, потрібно найбільше: мінімум власних суджень і максимум фактажу. З усього було видно, що дослідник не переказує вже загальновідоме, а прагне подати нову інформацію. Тому будучи в Хусті, не міг пропустити нагоди, аби познайомитися з Тамілою Висіцькою.