Як Європа наше їла

Як Європа наше їла

Сьогодні, коли у зв’язку з політичними подіями Західна Україна перебуває в центрі підвищеної уваги, вороги всього національного намагаються навішати на цей регіон різноманітні принизливі ярлики. Зокрема, переконують людей, мало обізнаних зi справжніми історичними реаліями (а таких чимало), в тому, що найбільш революційні нині області — це така собі затюкана провінція з ганебним менталітетом минулої підлеглості країнам Європи.

«Фальшива» господиня

Співробітники Тернопільського міськвідділу міліції розпочали досудове розслідування у справі про шахрайство з орендою квартир в обласному центрі. Оборудку організувала 37–річна тернополянка. За допомогою агенцій нерухомості вона брала квартири в оренду всього на кілька днів.

Чорна пляма на білих халатах

Інцидент, про який піде мова, став продовженням жахливої аварії, яка сталася в Тернополі незадовго до Нового року. Тоді автомобіль Audi Q7, за кермом якого перебував 20–річний Андрій Стефанів, на великій швидкості вдарив ззаду таксі, внаслідок чого 28–річний пасажир останнього Олександр Куртіш загинув, а 40–річний водій Богдан Трут потрапив у важкому стані до реанімації обласної університетської лікарні. ДТП отримала особливий резонанс, бо загиблий був сином відомої української письменниці й лікаря Лесі Романчук.

Козак–богатир

У Тернопільському обласному перинатальному центрі матері і дитини сталася справді надзвичайна подія — вперше за історію існування закладу (а йому вже кілька десятків років) тут з’явилося на світ немовля вагою 6 кілограмів 800 грамів. На сьогодні це — абсолютний рекорд України, досі найбільшим новонаро­дженим вважали Артемчика Маштакова з містечка Новоазовка на Донеччині, який народився минулого року вагою рівно 6 кілограмів.

Газета нашого села

Коли на початку цього року депутати Білівської сільради, що у Чортківському районі Тернопільщини, прийняли рішення випускати свою газету, мало хто зi сторонніх спостерігачів вірив, що з цього щось вийде. Мовляв, он у «великих» газет — і то проблеми, а тут якась сільська, та ще й з бюджетом, в якому постійно діри.

Дельтапланова карма

Надлегкий саморобний мотодельтаплан, який упав позавчора вранці в полях між селами Нестерівці та Воробіївка Зборівського району Тернопільщини, зачепив лінію електропередач, через що було знеструмлено 10 населених пунктів.

Садок космічний біля хати

Садок космічний біля хати

Тернопільський астролог, космопсихолог та народознавець Іван Круп’як відомий далеко за межами Тернополя, області й навіть України. Звідусіль звертаються до нього за прогнозами і порадами, а тернополяни вже й не уявляють собі місцеву пресу та телебачення без гороскопів, що їх традиційно складає пан Іван щотижня для представників усіх знаків Зодіаку.

Чоловік. Велосипед. Європа.

Чоловік. Велосипед. Європа.

Те, що подорожі роблять людей щасливими, — факт незаперечний. Однак і для такого щастя кожному потрібно своє. Комусь — неодмінно п’ятизірковий готель у режимі «все включено» та шикарний шопінг за його межами.

Митець у чиновницькій шкурі,

Митець у чиновницькій шкурі,

Чиновник і митець... Їх завжди протиставляють. І побутує думка, що другий апріорі не може бути першим. Не той склад розуму, мовляв, не та духовна організація, зовсім інше сприйняття світу. І якщо деякі чиновники, приміром, пишуть непогані вірші і малюють гарні картини, то митцеві на посаді держслужбовця успіху не досягти. Принаймні в такій державі, як Україна. На підтвердження цього і справді можна навести чимало переконливих прикладів. А от відомому поету–пісняру і виконавцю Олександру Смику вдалося довести протилежне. Вже майже три роки він очолює міське управління культури і мистецтв у Тернополі. За цей час в обласному центрі культурне життя не просто пожвавилось, а й набуло суттєво іншої, вищої якості, переможно залишивши позаду примітивну «шароварщину» та іже з нею і наповнившись цікавими сучасними проектами. І це при тому, що глобальні проблеми української культури нікуди з Тернополя не поділися. Я вирішила розпитати, як це Смикові вдалося, наперед знаючи (бо давно знайома з цією людиною, тому, до речі, дозволю собі і звертання на «ти»), що почую багато цікавих для загалу речей.

«Буком» по «фейсу»,

«Буком» по «фейсу»,

У цілому я людина «інтернетна» і взагалі без всесвітньої мережі своє життя уявляю важко. Там я читаю новини і знаходжу потрібну інформацію для роботи, спілкуюся з близькими та друзями і знайомлюся з новими людьми, читаю літературні новинки і переглядаю кінофільми, вчу іноземні мови і слухаю музику, шукаю медичні й кулінарні рецепти та запозичую досвід вирішення певних проблем на тематичних форумах. Словом, давно користуюсь усіма чудовими можливостями інтернету і могла б співати йому лише хвалебні оди, якби не... соціальні мережі. Наприкінці минулого року було оприлюднене майже сенсаційне повідомлення про результати масштабного дослідження в Німеччині. Воно виявило, що тяга до цих самих соціальних мереж для більшості молоді та людей середнього віку перевищила навіть залежність від сигарет та силу основного інстинкту. Тобто бажання зайти на свою сторінку і подивитись, чи не з’явилось там щось новеньке, в більшості випадків виявлялось сильнішим за бажання закурити чи зайнятися сексом. При цьому недоступність мереж викликала в опитуваних величезний психологічний дискомфорт, схожий на синдром відміни. Ці факти дуже навіть здивували, оскiльки особисто в мене скоро, схоже, виробиться стійка «алергія» на ці самі мережі. Далі спробую пояснити, чому.