Берлінале–2013: обіцянка третього Раю

Берлінале–2013: обіцянка третього Раю

7 лютого стартує 63–й Міжнародний Берлінський кінофестиваль. Більшість «вакансій» великого конкурсу було заповнено, одначе до минулої п’ятниці трималася інтрига щодо решти учасників великої конкурсної програми. Доти в ній не було ні українських (ні з чим було ходити), ні російських авторів, і загалом із Східної Європи була присутня тільки Румунія. Оскільки мала увага до кінематографа наших теренів стала майже традицією для Берлінського фестивалю останніх літ, то якихось сподівань уже й не було. Тільки поставало просте запитання: чи то кіно східноєвропейське їм так не подобається, чи політична кон’юнктура не та зовсім?

Про людожерів, ординців і світле майбуття

Про людожерів, ординців і світле майбуття

Допоки в Україні та Польщі тривав футбольний чемпіонат, у Москві відбувся міжнародний кінофестиваль. 34–й за ліком... Фестиваль, що має понад піввікову історію, переживає доволі складні часи, одначе не полишає боротьбу за місце під сонцем.

У підсумку перемогла британська картина «Покидьки / Junkhearts» молодої режисерки Тіндж Крішнан (це її повнометражний дебют в кіно). Спеціальний приз журі «Срібний Георгій» віддано ще одній дебютантці, мексиканці Кенії Маркес, за стрічку «Термін придатності». Господарі так само не залишились без нагород. «Срібного Георгія» за кращу режисерську роботу присуджено Андрію Прошкіну за фільм «Орда». Актриса Роза Хайрулліна з тієї ж картини отримала свого «Георгія» як краща виконавиця жіночої ролі. Едді Марсан із «Покидьків» визнаний кращим серед акторів–чоловіків. У конкурсі «Перспективи» (назва говорить сама за себе) тріумфувала ще одна британська дебютантка Диктинна Худ з фільмом «Руйначі». Ну а в номінації документальних стрічок перемогла шведсько–британська картина «В пошуках Шугармена» дебютанта Маліка Бенджеллула... Словом, мало не цілковита вікторія молодого британського кіно. Саме його визнали найперспективнішим одразу кілька журі московського кінофоруму. Та й росіянин Андрєй Прошкін належить до молодшого кінематографічного покоління.

Пошановано й ветеранів — приз за внесок у світовий кінематограф отримав американець Тім Бертон, а спеціальний приз «За підкорення вершин акторської майстерності і вірність принципам школі К. Станіславського» — легендарна французька актриса Катрін Деньов.

Проміжок? Чи прірва?

Проміжок? Чи прірва?

Останнього фестивального дня я взяв квиток на фільми Льва Кулешова «Прорив» та «Сорок сердець». Це в рамках великої фестивальної ретроспективи The Red Dream Factory («Фабрика червоної мрії») — фільми німецько–російської кіностудії «Межраб­помфильм» та її німецької філії Prometheus. Існувала кіностудія впродовж 1920–х та на початку 1930–х і перестала існувати зі ствер­дженням тоталітарних режимів у Німеччині і СРСР. Себто допоки лишались хоча б деякі фрагменти лібералізму у ставленні до кіно й ідеологій, які в ньому циркулювали.

Кому «Ведмідь» на фільм наступив

Кому «Ведмідь» на фільм наступив

Більшість нагород Берлінале навряд чи викличуть спротив журналістської громади. Передусім це стосується переможців — італійські класики брати Паоло і Вітторіо Тавіані (обом за вісімдесят!) отримали «Золотого ведмедя» за документовану драму «Цезар мусить померти» (Caesar Must Die), а німець Крістіан Петцольд був визнаний кращим режисером за картину «Барбара» (Barbara), яка до останнього була серед фаворитів. Спеціального «Срібного ведмедя» дали Урсулі Майєр за соціальну драму «Сестра» (Sister, Франція, Швейцарія). Тобто під завісу показали кілька стрічок, які склали конкуренцію фільмам, що доти викликали найбільше схвалення критиків.

Листівки з Раю

Листівки з Раю

Фестивальний пелетон Берлінале викочується на фінішну пряму, лідери ніби є, одначе притуманені (така вже погода нині у столиці Німеччини). Хоча є кілька фільмів, якi виділяються на загальному тлі. Це грецька «Метеора» Спіроса Статулопулоса, «Барбара» німця Крістіана Петцольда «Цезар мусить умерти» братів Павіані, «Машина Джейн Менсфілд» Біллі Боба Торнтоназа продюсування Олександра Роднянського.

Зачарування й розчарування

Зачарування й розчарування

Фестивальна середа у Берліні стартувала зранку конкурсними стрічками «Листівки із зоопарку» (Postcards From The Zoo) 31–річного індонезійця Едвіна (отак, майже по–естрадному) і «Біле й чисте поле бою» (White Deer Plain) 46–річного китайського режисера Ванг Квана, який п’ять рокiв тому виграв золотого берлінського «ведмедя» із картиною «Весілля Туї». Отже, потенційний кандидат у призери і на нинішньому Берлінале. Хоча потенції не завжди обертаються реальними можливостями...

Доброго світла, Берлінале!

Доброго світла, Берлінале!

У понеділок на фестивальному кіноринку в рамках роботи українського стенду, в кінотеатрі Cubix Cinemax, показали український фільм «Рок–н–бол» Дмитра Приходька: наскільки мені відомо, йдеться про продаж картини для прокату в одну з іноземних країн. Трохи пізніше відбулася презентація фільму «Тойхтопройшовкрізьвогонь» Михайла Іллєнка: режисер до Берліна не приїхав, фільм представляв продюсер Володимир Філіппов.

Кіно з п’ятого поверху

Кіно з п’ятого поверху

Уже кілька днів триває Міжнародний Берлінський кінофестиваль. Один із найпрестижніших у світі, в останні роки його не раз піддавали суворій критиці за низький рівень великої конкурсної програми. Справді, там траплялися фільми, які годі було уявити навіть і на значно менш авторитетному кінофорумі. Одначе в дирекції фестивалю знаходився доволі сильний козир у відповідь: кількість глядачів щоразу зростає.

У пошуках землі обітованої

У пошуках землі обітованої

Напередодні фестивалю його програмний директор, відомий кінознавець Кирило Разлогов зазначав, що з двох прийнятих нині підходів до формування програми (набору середньостатистичних еталонів, які усім подобаються, — з одного боку, і відображення в конкурсі контрастності та суперечливості реального кінопроцесу — з іншого) Москва обрала другий шлях. Фільми мають сперечатися, ба, навіть заперечувати один одного — ось заявлений принцип. Не те що в Канні, де все прагнуть чогось такого, близького до еталонного. От тільки конкурсні фільми Каннського фестивалю викликають увагу всього світу, а Московського — проходять малопоміченими навіть у самій російській столиці.

Із президентів — у режисери

Сьогодні відкривається 33–й Московський міжнародний кінофестиваль. На відкритті покажуть третю частину «Трансформерів» — «Трансформери–3. Зворотний бік Місяця» Майкла Бея, з Джоном Малковичем, Шайя ЛаБафом, Джош Дюамель, Роузі Хантингтон–Уайтлі. (Події відбуваються 1969 року, коли екіпаж «Аполлона–11» здійснює першу висадку на Місяці. І знаходить на зворотному боці супутника Землі мертвих роботів з планети трансформерів...).