У Радянському Союзі існування будь–якої наукової школи в гуманітарній сфері було неможливим — усе вирішувала лінія партії. В українознавстві тим паче, коли все йшло під грифом «український буржуазний націоналізм». Тому поява на початку 1990–х окремого Інституту українознавства, який за майже 20 років існування виріс до Національного науково–дослідного інституту українознавства, можна сприймати як своєрідний науковий і культурний феномен. Його керівник — доктор філологічних наук, професор Петро Кононенко сьогодні відзначає 80–річчя. Незважаючи на солідний вік, Петро Петрович випромінює енергію, любов і якусь особливу — селянську — мудрість, яка часто допомагала йому обійти гострі кути долі.

Дніпропетровський общинний фонд «Дніпровські пороги» на повному серйозі заявляє про український Армагеддон. Йдеться про те, що гребля легендарного Днiпрогесу у Запоріжжі може впасти будь–якої миті, оскільки під нею проходить тектонічний розлом. І якщо це станеться, гігантська хвиля може накрити Запорізьку атомну електростанцію, одну з найбільших у Європі.

Голова Запорізької облдержадміністрації Борис Петров усе це назвав провокацією. «Два роки тому цю тему зазначений фонд уже порушував iз метою отримання бюджетних коштів на сумнівні дослідження і залякування жителів області, — аргументує посадовець. — Запорізька АЕС належить до першої, найвищої, категорії сейсмостійкості. Інформація про особливості геологотектонічної будови кристалічного щита відкрита як для фахівцiв, так і для пересічних громадян. Такі відомості не можна подавати як результати сумнівних «відкриттів» громадських організацій».

З іншого боку, трагічні події, пов’язані із землетрусом у Японії, мимоволі спонукають нас у кожній чутці шукати частку правди. Саме тому «УМ»вирішила зустрітися iз завідуючим кафедрою мінералогії та петрографії Дніпропетровського національного гірничого університету, кандидатом геолого–мінералогічних наук Валерієм Ішковим.

«Особлива роль у формуванні кожної людини, родини, соціальної верстви, всієї нації та держави, в консолідації світового українства належить українознавству як цілісній науковій системі, органічно втілюваній в родинному вихованні, середній і вищій школі, в усіх сферах соціально–економічної, політичної, правової, духовної культури», — ще у 2003–му проголошував тодішній Прем’єр–міністр України Віктор Янукович у привітанні учасникам щорічної Міжнародної конференції з питань українознавства. Проте за останні роки ці слова, нині уже Президента, схоже, призабулися, бо столичний Національний науково–дослідний інститут українознавства з подачі Міністерства освіти (чи безпросвіття, як його називають останнім часом) раптом вирішили реорганізувати. Тепер на його базі створюється Національний науково–дослідний інститут українознавства та всесвітньої історії. Невже свою історію ми так добре вивчили, що маємо взятися за дослідження чужої? Що насправді стоїть за вивіскою «реогранізації» наукової установи і чому самі співробітники називають її «фактичним знищенням» інституту, розбиралася «УМ».

Якщо попросити назвати десятку людей, які можуть презентувати Суми, до неї, гадаю, неодмінно ввійде Леонід Мельник, професор, завідувач кафедри економіки Сумського державного університету. Педагог, який ще в радянські часи заохотив студентів до вивчення іноземної мови — аж до захисту дипломів англійською. Колишній завзятий кавеенщик. Один із небагатьох вишівських викладачів, який мав мужність підтримати студентську революцію на траві, коли багато хто побоявся це зробити. Любитель баскетболу, який і сьогодні регулярно з’являється на майданчику. Автор та упорядник багатьох видань, зокрема й міжнародних. Лише наприкінці минулого року відбулася презентація міжнародної монографії «Соціально–економічні проблеми інформаційного суспільства», а в лютому Леонід Мельник уже готує презентацію наступну — монографії з питань екології.

У тихому науковому плесі шанованої Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Шупика вже кілька місяців киплять справді шекспірівські пристрасті. Дивним чином вони торкнулися цього храму Медицини, у якому, здавалося, мали б діяти зовсім інші стандарти, ніж у звичайному світі.

У систему ТОВ «Луганськвода» входить 56 комплексів очисних споруд. Будували ці комплекси в 50–ті роки минуло століття. Об’єкти морально застаріли і фізично зношені. Зрештою, за ці роки там нагромадилося близько півтори сотні тисяч кубометрів так званих осадів. Повітря вони не озонують і воду в навколишніх водоймах не облагороджують. Але і з них, виявляється, може бути користь!

Астрологи у своїх передноворічних прогнозах, ніби змовившись, дружно констатують один і той самий факт: теперішнє положення Урану на зоряній карті неба стане причиною нового сплеску наукових відкриттів і появи небачених досі технічних новинок. Як не дивно, але вчені–фундаменталісти, що завжди скептично ставляться до езотеричних прогнозів, теж погоджуються з цією версією. Навіть природа зерен, iз яких можуть прорости незабаром нові тенденції і технології, не викликає у вічних опонентів гострої дискусії. Складається враження, що все необхідне вже давно посіяно і з нього однозначно проклюнеться щось епохальне. Неминучість прийдешнього стала і темою диспуту, який організували вчені Харківського національного університету імені В. Каразіна, де традиційно проходить фестиваль фантастики «Зоряний міст». Бренд письменницького конвенту дозволив завше стриманим науковцям вволю пофантазувати, від чого астрологічна Уранія наповнилась конкретнішим змістом.

Коли ми чуємо слово «енциклопедія», то уявляємо книжкову шафу, на якій том за томом розставлені товсті книги. Найповніша у світі друкована енциклопедія — «Британіка» — складається з 32 томів, налічує 120 тисяч статей і є окрасою будь–якої бібліотеки. Але навіть вона давно вибула з конкуренції й не може позмагатися в популярності та обсягах інформації з іншою енциклопедією, продуктом просунутих комп’ютерних технологій, — «Вікіпедією». Рано чи пізно людство мусило вигадати «Вікіпедію» — базу даних, яка вбирала б інформацію про все і вся у світі, могла б оперативно поновлюватись кожним охочим у прудкому вирі життя.

А все починалося десять років тому, 15 січня 2001–го, коли в інтернеті було зареєстровано сайт wikipedia.com. Наступного дня Джиммі Уейлс, один із засновників «Вікіпедії», вніс перший запис на нову сторінку: «Привіт, світ!» З тих пір цей інтернет–проект розрісся до гігантських масштабів: нині «Вікіпедія» налічує 18 мільйонів статей і доступна 278 мовами. 255 тисяч статей — українською мовою.

За перші десять років ІІІ тисячоліття людина так і не ступила на Марс. Пересічний обиватель не може стати пасажиром космічного корабля. Летючі ранці за спиною не стали загальним надбанням, ба навіть у міських корках доводиться стояти довше, ніж раніше, в автомобілях, які принципово не відрізняються від машин 1990–х. Але все ж можна стверджувати, що «нульові» роки стали періодом багатьох технологічних проривів.
Не все одразу. На початку нового тисячоліття людство вдосконалює насамперед ключові напрями інформаційного суспільства та свою мультимедійність. Тож давайте підсумуємо 2000–ні роки в сенсі технічних новинок і тенденцій.

Авторитетний у професійних колах американський часопис Science («Наука») традиційно підбив підсумки року, назвавши десять найважливіших відкриттів 2010–го. Головним із них редакція визнала так звану «квантову машину». Експеримент, проведений групою вчених–фізиків Каліфорнійського університету в місті Санта–Барбара, полягав у тому, щоб змусити предмет, який можна бачити неозброєним оком, поводитися так, як елементарна частинка. Результати цих досліджень вважають переломними в сучасній науці.